Українці уже п’ятий місяць продовжують боротьбу із російським агресором і неабияку роль в опорі загарбникам та підтримці духу нашого народу відіграє мистецтво. Величезну популярність в Україні здобули твори поетеси, виконавиці та композитора Валерії Охтирчанки - авторки народних хітів «Хоп ля-ля-ля! Немає москаля!», «Мочим москалів!» та «Повертайтеся живими!». А нещодавно Валерія випустила перший кліп англійською мовою «World! We need peace», який невипадково націлений на іноземну аудиторію.
Про патріотизм, вибір псевдоніму, вірші та музику, джерела натхнення, творчі плани, колаборації з іншими митцями та новий музичний відеокліп - Валерія Охтирчанка розповіла в ексклюзивному інтерв’ю виданню UA.NEWS.
Валерія Охтирчанка - це справжнє ім'я чи творчий псевдонім?
Валерія Охтирчанка: Моє справжнє ім’я Валерія. А Охтирчанка – це символічний псевдонім - простий, милозвучний, незаангажований пафосом та гламуром. Він є знаковим для мене, адже я народилась у місті Охтирка.
Вважаю, що дуже важливо відчувати свою приналежність до рідної землі, саме це почуття ідентифікує нас як патріотів і закарбовує несамовитий генетичний код української нації, який ми повинні передавати наступним поколінням українців.
До своїх поезій ви використовуєте актуальний візуальний ряд. Можливо плануєте якісь коллаборації з художниками або графіками?
Валерія Охтирчанка: Малюнок до кожного вірша я підбираю дуже ретельно - буває, довго не можу відшукати підходящу картину, а буває, що знаходжу точне відтворення описаних мною подій. Іноді мої підписники дивуються витонченому поєднанню віршів із картинами. Це не дивно, бо зараз почуття українців дуже спорідненні. Кожен митець: художник чи то поет, прозаїк, музикант намагається якомога точніше зобразити реалії сьогодення, тонкі струни людської душі: страхи, мрії, надії.
Переглянути цей допис в Instagram
І кожен митець працює на своїй ниві. Моя нива – це перо й слово, а нива художника – це пензлик і фарби.
Кожна публікація на моїй сторінці – це уже колаборація, адже я завжди узгоджую усі публікації із художниками, бо поважаю авторське право. Після Перемоги України у війні проти рашистів планую опублікувати поетичну збірку, де будуть зображені усі малюнки.
Нині моя сторінка в Інстаграм досить нетипова для блогерства, оскільки я не демонструю себе, а показую свої думки та почуття через призму слова у поєднанні з фарбами. Поєднання картин і поезії більше імпонує й моїм підписникам. Моя сторінка – це про мистецтво, а не про фальшивий гламур.
Переглянути цей допис в Instagram
Хто з актуальних митців вас надихає? Поети, графіки, музиканти.
Валерія Охтирчанка: Серед музикантів мене найбільше надихають Святослав Вакарчук, Андрій Хливнюк, Тарас Тополя. Ці люди щодня показують і словом, і музикою, і ділом свою любов та відданість українському народові.
Серед художників хотіла б виокремити Катерину Лісову, Олену Ліберті, Дарію Павлюк, Юлію Дацишин, Вікторію Грохольську, Костянтина Качановського, Беату Куркуль та Олега Шупляка.
Значну роль у моєму поетичному становленні зіграли свого часу Петро Мусійович Перебийніс і Віктор Васильович Женченко. Мені поталанило познайомитися з ними особисто на одному із поетичних вечорів, де вони звернули увагу на мої вірші. У майбутньому, завдяки мудрим настановам Віктора Женченка я наважилась випустити свою першу поетичну збірку «Пелюстки щастя».
Ви починали з російської, потім перейшли на українську. Що зіграло вирішальну роль?
Валерія Охтирчанка: За фахом я перекладач і володію декількома мовами. Проте у побуті останні 5 років я переважно спілкувалась російською. Чому так сталося - не знаю сама. Мабуть, свою роль зіграло російськомовне оточення.
Зараз я відчуваю сором і жаль, що не використовувала українську у повсякденному житті. Для мене стало гидким усе, що має російський присмак і семантику у будь-яких проявах. Я наважилася визнати свою помилку та свідомо вирішила, що більше не говорю російською.
Цей перехід дався мені не легко, бо для мене важливо не лише спілкуватися українською, а і думати рідною мовою. Я достатньо сильна духом людина і завжди намагаюся досягати поставленої мети – тому говорити виключно українською для мене – це справа честі.
Переглянути цей допис в Instagram
Ваші пісні потрапляють в нерв і отримують позитивні відгуки слухачів. Це мало надихнути. Поділіться своїми творчими планами?
Валерія Охтирчанка: Я прагну створювати якісну українську музику для наступних поколінь. Моя музика – для думаючого і чуттєвого слухача.
Люди кажуть, що у моїх творах оспівується уся історія України – саме це я і маю на меті, створюючи пісні. Закарбувати події сьогодення, точно передавати почуття українського народу, щоб залишити культурну спадщину для наступної генерації України.
Моя музика несе зміст, а кожне слово має сенс. Сенс, який мають пам’ятати діти, коли зростуть і житимуть як вільні спадкоємці незалежної неньки України.
Розкажіть історію створення нового кліпу. Це новий для вас досвід? Як надихалися, що було зонами розвитку?
Валерія Охтирчанка: Надихаюся я тільки непереборним бажанням прискорити перемогу України у війні проти рашистських окупантів.
Моя пісня та кліп «World! We need peace» призначені для іноземної аудиторії. Твір несе меседж до закордонної спільноти, що боротьба з рашизмом – це справа усього світу, що ми повинні об’єднатися, аби знищити зло й загрозу всесвітнього масштабу. А художнє оформлення кліпу натякає на те, що Україні потрібна зброя для подолання ворога.
Це мій перший досвід у створенні кліпу - режисурою та сценарієм, підбором локацій для зйомок і образів я займалась самотужки.
У кліпі є декілька важливих символічних моментів. Кожен епізод, жест та слово мають приховані та прямі сенси.
Наприклад, мої відкриті долоні символізують відкритість до світу та мирну Україну. Також у кліпі переплітається образ жінки-матері та образ жінки-воїна, яка вимушена захищати свою землю, свій дім, свою дитину. Світло відіграє ключову роль та знаменує українських військовослужбовців – як воїнів світла. Крім того у кліпі декілька разів зустрічається образ Архангела Михаїла – голови святого воїнства, верховного командувача (архістратига) Божого війська супроти нечистих сил, яких він перемагає у битві.
Загалом - кожен кадр кліпу наповнений символізмом, тож маю надію, що пісня зворушить усіх, хто її послухає.
Війна залишає свій відбиток і впливає на все. Рано чи пізно вона завершиться нашою перемогою. У вас є ідеї чи задумки щодо творчих планів у мирній Україні?
Валерія Охтирчанка: Спочатку Перемога – а потім плани. Мій основний план як жінки і матері – це продовження роду й виховання достойних українців. Зараз як ніколи мрію, що буду бачити матусь з возиками у парку і насолоджуватися сміхом малюків.
Звісно, після Перемоги хочу описувати красу української природи й оспівувати велич і міць українських воїнів, звитягу українського народу. А також обов’язково вшановувати пам’ять полеглих героїв.
Що ви готові побажати кожному українцю. Крім перемоги звісно, на яку ми всі чекаємо.
Валерія Охтирчанка: Кожному українцю я бажаю гармонії у душі, любові в серці й свідомої громадянської позиції. Щиро хочу, щоб у нашому суспільстві панували взаємодопомога, повага до один одного й турбота про ближнього.
