Щодо Булгакова.
В дисклеймері особисте ставлення: я не люблю його як письменника. Ну так склалося. Не подобається. Хоча визнаю немалий за вимірами РІ/СРСР рівень.
З одного боку наполягають, що він фантастично великий письменник і взагалі не українофоб.
По-перше, не фантастично великий - не Джойс, сорі, на свій плідний час помітний скоріш в національному масштабі. Так, я знаю, що у вас М&M's настільна книга та в іконах радянської інтелігенції він проміж Довлатовим та Окуджавою, але в СРСР і Волга була хороша машина, і дехто досі живе з цим враженням.
По-друге, не українофоб? Хлопці, ви з такою піною у рта доводите, що в Білій Гвардії це лише думка окремих персонажів (хоча там і нарратор відверто демонструє своє ставлення), що мені здається, що ви не читали ані «В ночь на 3-е число», ані «Я убил», де герой з відверто автобіографічними рисами то ледве тікає від петлюрівців, то вбиває їхнього полковника, якого мав лікувати. Тут, звісно, деякі відступають на лінію захисту «це він не любив тільки петлюрівців, а от Україну...» Він любив Малоросію, як паразит любить тіло носія. Його погляди на національне питання були тотожні поглядам Олеся Бузини, з тією лише різницею, що Михайло Опанасович (pun intended) був все ж імперським інтелігентом, а не міським дурником.
З іншого же боку теж дещо дивує.
Я строгий прибічник перейменування вулиці Булгакова (зроблено) та знесення пам'ятника (в процесі). Бо улиця та пам'ятник - це форми вшанування, а я не хочу, щоб в моєму місті таке вшановували.
Але коли мова заходить про музей - хлопці, ви взагалі розумієте, про що музеї? Музей - це не форма вшанування, це форма дослідження та розповіді. Є музеї Голокосту і Голодомору, є музеї червоних кхмерів, є навіть музеї чумних епідемій. І так, є музеї злодіїв та серійних вбивць. Це нормально. Музей розповідає про людину, яка чимось виділилася, і не прославляє її, а розповідає правдиво. Музей Булгакова якраз скоріш потрібний - щоб розповідати людям з попереднього пункту, що українофобія Булгакова проявлялася не тільки в Білій гвардії, бо хрін же ті булгаковолюби до збірників розповідей дійдуть. Інакше у нас навпаки, народ буде зачитуватися Майстром та Маргаритою та не розуміти, що з ним не так.
І, зрештою, коли це пропонує Спілка письменників України - це дуже смішно. На моє стійке переконання, це літературне Політбюро, як і інші радянські апаратні структури, сам давно потребує ліквідації.
Тож, на моє стійке переконання, вулицю - нафіг, пам'ятник - нафіг. Музей залишити, але збільшити в експозиції пояснення, що з Михайлом Опанасовичем було не так, окрім наркотичної залежності. А от Спілку письменників України - нафіг за пам'ятником та вулицею. Дякую, що про себе нагадали.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
