“Грузили пісок і мріяли полетіти за кордон”: історія українського співака Drevo

Українська музика видозмінюється щороку. Щоразу з’являються нові звучання та унікальні тембри, які займають своє місце в шоу бізнесі. І насправді вважається, що сьогодні можна написати пісню, викласти у соціальні мережі і стати популярним.

Сьогоднішня історія про молодого українського співака Drevo, який виріс у маленькому містечку на Рівненщині й розвивав себе сам. Про те, як його пісня набрала понад мільйон переглядів в YouTube і стала популярною. Про участь в двох нацвідборах на пісенний конкурс  “Євробачення” та пісню на слова Олександра Усика.

Максиме, Ви з дитинства займаєтесь музикою. Якими були Ваші перші кроки? Розкажіть, будь ласка.

З дитинства, як мені здається, будь-хто в нашому оточенні починає з того, що йде в садочок з маленьких років. Там починаються різні виступи, гуртки. Потім школа. В мене це почалося з тих років. Я співав, ходив з вчителями музики, виступав на різних професійних шкільних святах. Все, як мені здається, як у звичайних дітей. Воно йшло помаленьку. Я просто був комунікабельною, можна сказати, трошки харизматичною дитиною, яка брала участь у всьому різному. Потім вже, коли я виріс, можна сказати, трошечки розумів, що я хочу. Так чи інакше в мене була думка, що я хочу себе знайти. Знайти те, що мені подобається, і те, що в мене виходить. І знайшов.

В одному зі своїх інтерв'ю Ви розповідали, що придбали гітару на другому курсі університету. А до цього співали професійно?

Я співав. Але я просто співав, як і всі. Мені ніколи не подобався вокал. Мене відправляли декілька разів на професійні заняття вокалом. Я походив один-два рази, і мені це не сподобалось. Я продовжив займатися футболом. А всі виступи, співи були просто тим, що в мене виходило. А коли вчителі чи різні шкільні організатори побачили, що ти виступаєш на маленькій сцені, в школі чи в палаці культури, то вони кличуть тебе і наступного разу виступити.

Як почали створювати власні пісні?

Я коли почав грати вчитися на гітарі, то грав різні композиції. Але кавери, що я співав, не викладав в своїх соцмережах. Я проходив різні уроки, дивився їх на YouTube, грав пісні різних музикантів та артистів. А коли вже трошки навчився грати, захотілось щось своє створити. Тоді в мене почався дуже продуктивний період. Я напевно був в ейфорії, в мене пісні писались дуже часто. Швидко настав час, коли я співав уже свої пісні на гітарі. Навіть коли вже я відшліфовував якісь маленькі навички, співав свої треки. Так воно якось закрутилось.

Напевно чому я відразу почав своє створювати, бо дивився різних артистів, музикантів, слідкував за всіма. Мені здається, що музика - така сфера, що відразу треба робити своє. На каверах далеко не заїдеш. Я слідкував за Кузьмою Скрябіним, де в нього на якомусь з інтерв'ю запитали про те, що б він порекомендував молодим артистам. Він сказав, що не співати кавера і не займатися цією всію фігнею.

У Ваших відео є реакції батьків, де ви їм показуєте свої пісні. Як вони ставляться до вашої творчості?

Класно вони ставляться. В них немає вибору. На початку було складніше. Мені здається, ніхто не розумів, як можна з цього хоч щось зробити. Що це таке музика? Це ж така, насправді, не дуже вивчена сфера. Ніхто її не розуміє спочатку. Тим більше, що мене не вели ні батьки, ні музиканти, ніхто. Але згодом, коли вже я мав певні результати, звичайно батьки (вони в мене дуже класні) давали мені свободу. І зараз повністю підтримують. Їм подобається, що син трошки має якусь популярність, їх впізнають на вулицях.

А чи були люди, до яких Ви звертались? Намагались показати власну творчість? 

Я б не сказав, що я там комусь щось показував. В мене були моменти, що я шукав різні ресурси, різні методи просування своєї музики. Але досить швидко зрозумів, що все залежить від самого себе. Кому би ти не показував, ніхто тебе не зробити таким, яким ти би хотів бути сам. Якщо ми говоримо вже на даний момент, було багато в мене різних пропозицій за останній час. Я розумію, що в цій сфері люди не завжди бажають тобі щастя, добра і хочуть зробити з тебе суперзірку. Вони тебе просто хочуть урвати. Це дуже поширено в цій сфері. Тому що скажу, треба надіятися самого себе. В мене так і починалося. Я просто робив певні дії, певні кроки. Життя мене било, показувало, що треба самому, сам і продовжував.

Зараз в мене є менеджер, в мене є музичний продюсер. Просто ми вже довго працюємо. Коли я мав декілька пропозицій рік назад, то там не було ніякої конкретики, нічого такого. І вже пройшов певний час, я маю досвід, і просто говорю свою думку. Насправді дуже складно знайти когось, хто би вірив в тебе так, як віриш ти. Дякувати Богу, що в мене є така людина, в мене є така команда.

Ви родом з маленького міста Вараш. Як там було розвиватись? 

Та ніяк. Це було дуже важко. Взагалі не було зрозуміло, що робити. На футболі мене підколювали за те, що я займаюся музикою. А щодо музики, то не було студії в моєму місті. Ця сфера взагалі не розвинута. Як написати пісню і випустити її на платформи? Ніхто не міг мені цього пояснити. Я, звичайно, звертався до різних людей. Потихеньку, помаленьку вишукував інформацію. Знайшов, спочатку, одненьку людину з маленького сорока тисячного міста, потім другу, потім третю. І так поки, можна сказати, не зменеджував всю цю роботу і запустив всі процеси. Слава Богу, зараз вже в Києві, вже більш налагоджено відбуваються процеси і є куди розігнатися.

Перейдемо до музики. У вас різні композиції, які не схожі одна на одну. Що це за жанри? Як у вас народжуються мелодії і тексти до пісень?

Це комплімент для мене, як для музиканта та автора. Хоча я також із багатьма своїми коментаторами та підписниками іноді погоджуюсь, що моя творчість - схожа. Проте це має місце бути. Я працюю над саундом, над продакшеном, щоб не було якихось різких хвиль, а щоб було якась одна концептуальна історія. Якщо ми говоримо про мелодії та тексти, я повністю автор всіх своїх пісень. Їх написання відбувається по-різному. Зараз ми проживаємо таке життя, що чесно… Сьогодні все так, вчора так. Я, звичайно, стараюсь продовжувати, брати в собі сили сідати за гітару і писати щось. Просто хочу одне сказати, що я пишу завжди те, що я пережив, те, що я відчуваю в даний момент, або те, що я переживав. Тому всі мої пісні - це про моє життя, як і мелодії про моє життя. Коли мені сумно, можливо, виходить якась сумна мелодія, лірична. Коли мені весело, виходить якась весела рокова пісня. Жанр, в якому я себе просуваю, це рок.

Одна з найпопулярніших пісень у Вашому репертуарі - «Самолітом». Вона швидко набрала понад мільйон переглядів в YouTube та стала вірусною в Tik-Tok. Як Ви вважаєте, чому вона так сподобалась людям?

Я знаю, чому так. Зійшлися всі зірочки на небі, коли її випускали та запускали. Пісня про літо, весела вона насправді. Крім того, я постійно розвиваю свої соцмережі (саме TikTok). І настав час, коли я вже мав якісь алгоритми для просування своєї музики, і все зійшлося, люди підхопили. Тут вже все зрозуміло: воно або йде, або не йде.

Розкажіть, будь ласка, про участь в Нацвідборі на Євробачення. У вас було дві спроби. Якою була перша? З чим зіштовхнулися?

Я така людина, що дотискаю завжди до кінця. В мене не вийшло в перший раз, я пішов вдруге і пройшов в ту десятку. Життя не стоїть на місці, і як повторюсь, намагаюся все більше і більше просувати себе, свою творчість, тому що це дуже важливо в наш час. З чим я зіштовхнувся? З дуже різними цікавими подіями. Я мабуть вперше на Євробаченні відчув хоч трішечки, що я артист. Я отримав дорогоцінний досвід роботи з класними хореографами, режисерами на такій сцені, познайомся з багатьма людьми. Тому це просто був безцінний досвід, за що я вдячний.

Після першого нацвідбору Вас запрошує Pianoboy виступити на своєму концерті. Як це було? 

Це ж якраз був перший раз, коли я не пройшов в десятку на Нацвідборі. Я Дмитру тоді, якщо не помиляюсь, скинув якусь пісню. Пишу: “Дякую, що взяли мене в 20-тку. Оцініть мій наступний трек. Як у вас там, все добре? В мене теж все добре. Я не засмучуюсь, що не пройшов десятку”. І він вирішив мене підтримати, запросив виступити на свій концерт з піснею, яку я на той час давав на Євробачення. Тоді це були мої прям перші-перші кроки, і для мене це був дуже крутий момент, який я запам'ятаю на все життя. Дуже крутий вчинок, дуже крутий чувак. Лише позитивне можу про нього все сказати, і враження лише позитивні. Це був один з перших публічних людей, який підтримав мою творчість і мене.

Яким для Вас був другий нацвідбір на Євробачення?

Було класно. Для мене це ще й було вперше. Але пройшов час, і зараз я можу з впевненістю сказати, що треба пробувати себе в різному, просувати себе. Тим більше, що в нас Україні війна. Вона попливала і впливає на даний момент просто на все.

Нацвідбір був класним та гучним інфоприводом. Я насправді не очікував, що прям настільки він стане популярним в моменті. Тому що Нацвідбір на Євробачення цього року був набагато потужнішим, ніж минулорічний. Але для мене це був стрес, після якого я ще довго не міг відійти, але зараз вже відійшов. Зараз можу сказати, що я став сильніший, став простіше до всього ставитися і отримав безцінний досвід.

Чи підтримуєте з учасниками звʼязок? Можливо з кимось потоваришували?

Насправді ні. Якщо брати друзів, то в мене є мої друзі, з якими я зі школи. Всі інші - мої приятелі, знайомі, яким я можу написати, про щось поговорити. Ми підписані на Instagram одне одного. Насправді ми живемо в такий час, що знайомств дуже багато.

Я можу сказати за цьогорічний Нацвідбір. Всі були дуже класні. Хороші конкурсанти, з якими було дуже приємно спілкуватися. Мені здається, що я зараз можу будь-кому з них написати і вони мені відгукнуться.

Максиме, а що думаєте про переможців Нацвідбору Джеррі Хейл та Альону Альону? Як Вам їх виступ?

Насправді, що скажу: Джеррі Хейл разом з Альоною Альоною повністю заслужила цю перемогу. Чи була в них конкуренція? 100% була. До прикладу, прекрасний гурт Циферблат, який міг також перемогти. Не переміг. На мою думку, було б набагато цікавіше і краще для української молодої музики і загалом для розвитку української музики, якби виграв би Циферблат. Гурт 100% на це заслуговував, проте і на це заслуговувала Джеррі Хейл та Альона Альона.

Мені здається, не буває в таких подіях великих несподіванок. Це було просто очікувано,  що Джеррі Хейл та Альона Альона виграє. Вони це точно заслужили.

Можу сказати зараз, те, що я спостерігаю і спостерігав. Артисти, які мають вже великий досвід в шоу-бізнесі, як на мене, мають показувати рівень. Те, що було цього року на Євробаченні. Гадаю, що тут спрацював рівень фан-бази, а не рівень виступу і всього іншого.

Якщо говорити про виступ на Мальме, то безумовно, вони показали також рівень. Все сталося, як і мало бути.

Назвіть мені, будь ласка, хоч одного артиста, який, як Джеррі Хейл, брав стільки разів участь в Нацвідборі на Євробачення. Тому я вважаю, що якби кожен артист так настирно працював би, як Джеррі Хейл, то кожен мав би успіх.

Про співпрацю з Олександром Усиком. Ви створили пісню “Терпи козак”. Слова до пісні написав Олександр. Розкажіть, як це було?

Я розповідав про цю історію в Tik-Tok. Олександр Усик минулої осені написав мені: “Привіт, круто співаєш. Чи міг би ти зробити пісню на мій вірш?”. І скинув вірш. Я такий: “Блін, клас, звісно міг би”. Ми законектились і почали працювати. Я зробив пісню, Олександру сподобалася, ми її дропнули [випустили].

А Ви зустрічалися з Олександром після створення пісні? 

Бачите, такий зараз час, що мені Олександр написав ще восени. Бій в нього мав відбутися взимку, якщо я не помиляюсь. Бій не відбувся, тому що Тайсон Ф'юрі розсік собі брову, і бій перенесли на травень місяць. Олександру треба було повернути себе знов в форму. Він не тільки зі мною не зустрічався. Він і сім'ю свою не бачив. Як він говорив, пропустив день народження своїх рідних і всі свята. Працював дуже довгий час для цього бою за абсолютно чемпіона світу. І, Слава Богу, виграв цей бій.

Ви сказали, що захоплюєтесь футболом. Який ваш шлях у цьому виді спорту?

В професійному футболі в мене не вийшло (якщо говорити про юний вік), але я залишився палким фанатом футбола. Я завжди слідкую, завжди дивлюсь і граю. Наразі мене запросили в медіалігу ФК Рентген. Ми тренуємося, граємо в ігри. 13 липня, в суботу в нас буде перша дебютна гра. А нещодавно ми передали обладнання для Охматдиту на понад 600 000 грн від команди.

Це медіа футбол. Така штука лише розвивається в Україні. Я, як одна з медійних осіб ФК Рентген, також представляю цей клуб і з задоволенням беру участь в цьому всьому.

Футбол мені не лише для душі. Він ще й допомагає в ментальному здоров'ї. Коли граю в футбол, то забуваю про все. Спорт також допомагає мені підтримувати фізичну форму. Я можу на сцені вибігати набагато більше завдяки футболу.

Давайте поговоримо про ваші музичні вподобання. Яку музику ви слухаєте?

Я слухаю рок виконавців, рок-гурти мого ж жанру. Проте можу з впевністю сказати, що я меломан. Мені також подобається класна іноземна попса, реп.

Якщо виділити, наприклад, рок виконавців, то це Led Zeppelin та Pink Floyd.  Якщо ж говорити про загальний продакшн, то це Rammstein. Я обожнюю Майкла Джексона, з реп виконавців люблю XXXTentacion.

Якщо ми говоримо про українську музику, то я часто слухаю чарти, такі як топ-100 в Україні. Це ж мій ринок, те, що мені потрібно, що я вивчаю. Але не можу нікого виділити.

Де зараз черпаєте сили на створення пісень? Що Вам допомагає?

Настрої, події. З настроєм своїм, знаєте, трошки навчився справлятися. Я стараюся себе тримати в фізичному тонусі, стараюсь вести здоровий спосіб життя. Я багато тренуюсь, мені спорт дуже помагає. Я вважаю, що тестостерон - це дуже важлива штука. Коли він в хорошому тонусі, тоді і легше справлятися з різними негараздами, а коли трапляються якісь класні події, то їх набагато приємніше переживати.

 Я така сама людина, як і всі. Я переживаю, і кожен раз все буває по-різному. Це музика. Конкретно в мене немає чіткого алгоритму, тому що я займаюся цим сам, я пишу музику сам.

Розкажіть, як виникла пісня “Самолітом”?

"Самолітом" виникла прикольно. Я був в своєму рідному місті Вараш. І тоді лиш починав думати про те, як зробити так, щоб записати якусь пісню. Я знайшов одного знайомого, який трошки колись працював звукорежисером, і ми почали будувати студію. Тоді було жарке літо, як зараз пам'ятаю. Знаєте, багато амбіцій, багато мрій. Ми з пацанами несли пісок, важкий пісок. Тоді ще мені машину не вийшло взяти в тата, і ми несли його самотужки.  Я не пам'ятаю, для чого нам був потрібен пісок. Якусь там глину мішати. І я мріяв, з пацанами  кудись полеліти влітку. Тоді ж не було ще повномасштабного вторгення і я кажу “Пацани, цього літа, давайте полетим кудись”. О, само літом, саме цим літом, прикольна фраза. І якось в моменті засіла в голові фраза: самолітом, само самолітом (типу літаком). Прийшли додому, занесли пісок, щось там почали шаманити, куховарити, я пішов швиденько додому, піднявся на поверх вище в квартиру, приготував хлопцям каву. Поки готував каву, то забринькав на гітарі і родилося тоді в моменті: “самолітом, саме цим літом”. І все, я такий приходжу до пацанів, і кажу, що дивіться що вигадав. І так виникла пісня.

Дуже класна історія. Ніби заголовок до цього інтерв’ю. 

Насправді це відіграло важливу роль, що тут є класна історія написання пісні. Вона така, знаєте, складна, тяжка. Вона наповнила енергією ці пісню, класною енергію, і мені здається, це також має місце бути.

Максиме, а скажіть, чи вільне зараз Ваше серце?

Звичайно не вільне. Я майже 3 роки зустрічаюсь зі своєю дівчинкою Янкою. В нас все серйозно, в нас все класно.

Що можете порадити починаючим артистам, які зараз хочуть реалізуватися? Теж, як казав Кузьма - не робити кавери?

Давайте це перше, від Кузьми. А від мене - надіятись на самого себе, але це ж, знову ж таки, філософія  Кузьми. Він говорячи, щоб не співали кавери, а робили своє, має на увазі звертати увагу саме на власну творчість. Я просто трошки розширено доповню: треба працювати над самим собою і і лише надіятись самого себе. Ніякий лейбел, ніхто вам нічого не дасть і не зробить за вас.

Все залежить від вас. Зараз нас світ можливостей, раніше такого ніколи не було. Зараз  можна взяти, записати пісню і виставити її в Tik-Tok. Хтось її почує, побачить. Зараз таке є, зараз є купа можливостей просувати свою пісню. Берете, заходите сторінку Drevo і дивитеся, що він робить і повторюєте. Насправді найважче - завжди продовжувати це все робити і ніколи не закидати. Протягом довгого часу тримати цю дисципліну.

Дякую вам за розмову! 

Спілкувався - Артем Тригуб

⚡️⚡️⚡️Увесь інсайд та актуальна інформація на нашому Телеграм-каналі, а також бонуси та швидкі новини.