Розгін псевдоісторичних дурниць про Україну я все більше схильний вважати цілеспрямованою діяльністю росії

Розгін псевдоісторичних дурниць про Україну я все більше схильний вважати цілеспрямованою діяльністю росії

15 Серпня 2022 19:11

Розгін псевдоісторичних дурниць про Україну я все більше схильний вважати цілеспрямованою діяльністю Росії, хай навіть до появи цих дурниць вона необов'язково причетна.

В першу чергу, такі розгони вбивають довіру до експертизи, а тому на корені зарубують можливість позитивного знання. Людина, котру дописи в інтернеті переконали, що Сірко звільняв Дюнкерк і читав лекції в Сорбонні, не повірить історикам, котрі, природно, цю безпідставну дурницю заперечуватимуть. Людина, котра вірить у найдавнішість української мови і походження від неї санскриту, не повірить філологам, котрі розповідають про генезу індоєвропейських мов. Подібно й людина, що вірить у пласку землю, не повірить астрофізикам.

І я знаю, знаю, що купа людей скажуть, що це не так важливо, аби лише ці байки йшли на користь України. Знаю, бо за намагання спростувати деякі з них окремі наші інтелектуали вже прозивали мене останніми словами і казали що «чекають», коли я відкрито стану на бік Росії. Вони, звісно, не дочекаються, але оце і є симптом - справжня історія і взагалі справжня гуманітаристика перетворюється на ворожу, антидержавну річ, бо не задовольняє «історичну доцільність», яку пропагують міфотворці. Совок совком, тільки замість Павліка Морозова і панфіловців у них Гатило і облога Дюнкерка.

Тому коли зайде за вивчення реальної історії, схильна до віри в міфи людина не дізнається правди, а просто повірить у достатньо сенсаційний виклад, пропонований міфотворцями. Спробуйте самі відповісти на питання «чи скористається російська пропаганда цією слабиною?» Чи легко ширити пропаганду, якщо почати з приємних українцям байок (Сірко під Дюнкерком), закріпити трагічними байками (одна куля для Курбаса і Куліша), а тоді перейти до байок відверто шкідливих (Російська імперія як захист від полонізації)? Бо ці три наративи не лише одного поля ягоди, а й часто ширяться з одного джерела.

Зараз новий вибух псевдоісторії. За кілька днів я побачив, може, до десятка подібних мемів (у широкому культурологічному сенсі), з десятками тисяч поширень. І під кожним пасуться свої боти, котрі накидаються на кожне заперечення. І я чомусь дуже сумніваюся, що це такий випадковий збіг, особливо на потужній хвилі зацікавлення власною історією.

А взагалі на цей допис мене наштовхнув не так вибух маячні про українську історію, як остання теза Лариси Ніцой. Мовляв, законопроєкт про особливий статус англійської мови - це загроза українській мові, українству як такому і взагалі колоніальний інструмент. Начебто інша теза, не дуже подібна до попередніх озвучених, але по факту вона про все те саме.

Пані Лариса каже, що як надати англійській особливий статус - ми перейдемо на англійську, проміняємо українську на неї. Ну, знаєте, бо українці від природи меншовартісні, тому неминуче тягнуть до писка все закордонне. Відповідно сучасна хвиля інтересу до українського - це ж тупо від безвиході. Через відсутність альтернатив. І зросійщеною Україна була, з огляду на цю тезу, саме через меншовартість. Ну, це ми з вами такі нездалі, що просто переходимо на першу-ліпшу мову. Не століття цілеспрямованих політик і репресій, в котрих провина Росії і тільки Росії, а виключно наша власна природна недолугість. Нездатність мати чітку позицію.

Я не стверджую, що Лариса Ніцой працює на Росію, в жодному разі. Але стверджую, що вона просуває корисні Росії наративи (особливо зараз, у поточному контексті). Наративи, котрі знімають з Росії провину в нашому історичному зрізі. Котрі шельмують українців, закликають нас не довіряти собі самим. Подібно до того, як історичні байки, котрі закликають не довіряти фаховим історикам, просувають історичну меншовартість. Виховують її через почуття «ніхто не каже нам правду». Я не знаю, чому Ніцой це робить. Але нагадую всім добре пильнувати, до якого самосприйняття нас схиляє те чи інше повідомлення.

Нині факти як ніколи важливіші за вигадку, бо нині складається новий, ширший соціальний договір про те, як працюватиме наш національний міт. Цей договір визначить наше самосприйняття на багато років наперед. І кожен, хто приносить туди приємні вигадки (ви всі знаєте прізвища) чи вправляння в меншовартості (от би не подумав, що Баумайстер і Ніцой опиняться під однією маркою) - шкодять. Або, формулюючи це в категоріях сучасности, грають на користь Росії. Навіть якщо займають проукраїнську позицію.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.