Відкриті питання: від «20 днів у Маріуполі» до «Порцелянової війни» - українські фільми, які показали правду про злочини рф

Шок, біль, але разом з тим жага до спротиву – усе, що пережили і переживають українці за останні три роки, бачимо в документальному та ігровому кіно про війну в Україні. Деякі з цих стрічок, відзнятих українськими та західними митцями, здобули визнання на міжнародних фестивалях. Завдяки таким фільмам Україна змогла розповісти ширшій аудиторії про війну та злочини російських окупантів, здобути більшу підтримку світу.

Мусимо констатувати, що на перший план вийшли документальні роботи – у них зафіксована правда про цю війну, яку згодом, можливо, будуть відтворювати у художніх фільмах. Утім, кінематографісти створили і кілька сильних художніх картин, здебільшого на основі реальних подій, які теж варті уваги.

До річниці великої війни UA.News публікує добірку найбільш виразних, на наш погляд, фільмів про цей період, прем’єри яких відбулися за останні три роки, хоча деякі з них знімали і до 2022-го. Ми також спробували розібратися, чому українцям варто дивитися сильні фільми про війну.

 

                       ДОКУМЕНТАЛЬНІ ФІЛЬМИ ПРО ВІЙНУ

Фото: Instagram/dovha.doba

                                    «Довга доба»  

Прем’єра документального фільму Алана Бадоєва «Довга доба» в Україні відбулась 10 лютого 2024 року, 24 лютого стрічку показали на телеекранах. А вже у травні фільм Бадоєва розмістили на стримінговій платформі Netflix.

Стрічка зібрана із відео та фото кадрів, що були зняті на мобільні телефони майже 12-ма тисячами українців. Відео та інформацію про себе люди надсилали на спеціальний сайт. Всього було зібрано 200 годин матеріалу. Українці зафільмували, як їм вдалося вижити у перші дні вторгнення 23-24 лютого 2022 року. Але були також історії тих, хто загинув від рук окупантів.

Фільм «Довга доба» переміг на фестивалі документального кіно Cinema for Victory від Держкіно. У квітні 2024 року стрічку показали у штаб квартирі Ради Європи в Страсбурзі.

                   

                             «20 днів у Маріуполі»

«20 днів у Маріуполі» став першим українським фільмом, який здобув «Оскар». Документальна стрічка показує, що відбувалося у Маріуполі у перші тижні під час повномасштабного вторгнення росіян у лютому 2022 року. В оточеному місті працювали режисер і воєнний кореспондент Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка, продюсерка та журналістка Василіса Степаненко. Їхня знімальна група була останньою, хто залишався у місті і зафіксував початок навали росіян та нищення Маріуполя. За видатну репортерську кореспонденти також отримали Пулітцерівську премію.

Cвітова прем’єра фільму «20 днів у Маріуполі» відбулася у 2023 році на кінофестивалі Sundance Film Festival у США, де роботу відзначили Призом глядацьких симпатій. Стрічка також перемогла у номінації «Найкращий документальний фільм» британської кінопремії BAFTA. В Україні ж вона стала найбільш касовим документальним фільмом 2023 року. Тільки за перший вікенд у прокаті фільм зібрав півмільйона грн.

Фото: Мстислав Чернов, Євген Малолєтка, Василіса Степаненко під час отримання премії "Оскар", Лос-Анджелес, 10 березня 2024. REUTERS/Mike Blake

Під час церемонії вручення «Оскара» за «Найкращий документальний фільм» режисер Мстислав Чернов виступив із промовою.

                                           

                                    «Будинок зі скалок»

Зворушливий документальний фільм про українських дітей з прифронтового дитбудинку на Сході України. Стрічка стала спільним проєктом  України, Данії, Швеції та Фінляндії. Данський кінорежисер Сімон Леренг Вільмонт знімав цей фільм майже два роки (2019-2020).

[caption id="attachment_980513" align="alignnone" width="755"] Фото: Сімон Леренг ВІльмонт на зйомках у Лисичанську

В основі сюжету – історії вихованців із Лисичанського центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Луганській області. Героїнями фільму також стали виховательки, які піклуються про дітей і створюють для них відносно безпечні умови. На момент зйомок дитбудинок був всього за 20 км від лінії фронту. Після повномасштабного вторгнення та просування бойових дій дітей евакуювали.

Прем’єра фільму відбулася у 2022 році, а в 2023-му його номінували на кінопремію «Оскар» як «Найкращий повнометражний документальний фільм», стрічка здобула ще низку міжнародних нагород.



 

                                 «Порцелянова війна»

«Порцелянова війна» - робота режисерів Брендана Белломо та Слави Леонтьєва. Документальний фільм американсько-українсько-австралійського виробництва розповідає про художників-керамістів із Харкова під час повномасштабного вторгнення. Митці залишилися у місті під ракетними ударами, не переставали створювати порцелянові фігурки і підтримувати своєю творчістю спротив проти агресора. Один із художників пішов в аеророзвідку і навчає добровольців.

[caption id="attachment_980521" align="alignnone" width="794"] Фото: Кадр з фільму «Порцелянова війна». AIFF

Фільм здобув низку відзнак, зокрема був номінований на Оскар 2025 як «Найкращий повнометражний документальний фільм». «Порцелянову війну» також показували в Конгресі США за кілька днів до голосування, за результатами якого Україна отримала пакет фінансової допомоги.



ФОТО: Кадр із фільму "Мирні люди"

                                        «Мирні люди»

Ще один фільм, який набув міжнародного резонансу, «Мирні люди» режисерки Оксани Карпович. Проєкт створений у копродукції українських, канадських та французьких документалістів. В його основі - перехоплені розмови російських солдатів з їхніми матерями, дружинами, подругами. Окупанти розповідають про свою участь у воєнних злочинах: вбивствах та мародерстві.

При цьому у кадрі не показують ані самих воєнних злочинців, ані актів насильства. Глядач бачить лише наслідки приходу «русского міра»: розкрадені та зруйновані будинки, розбомблені міста та села, обпалена землі та скалічені люди.

[caption id="attachment_980524" align="alignnone" width="794"] Фото: Кадр із фільму «Мирні люди»

Прем’єра стрічки відбулася у 2024 році на Берлінсьому кінофестивалі  у межах програми Forum. Поєднання аудіозаписів та кадрів військових злочинів росіян виявилося настільки сильним, що навіть збурило аудиторію, дехто не міг повірити, що записи були справжніми. На «Берлінале» роботу відзначили призами від Екуменічного журі та Amnesty Award, стрічка отримала ще кілька міжнародних нагород.



                                                   

                        ХУДОЖНІ ФІЛЬМИ ПРО ВІЙНУ

                                 «Бачення метелика»

Премʼєра «Бачення метелика», режисера Максима Наконечного, відбулася на Канському кінофестивалі у 2022 році. Фільм визнали найактуальнішим у Каннах за версією американського видання Deadline. Журі Одеського міжнародного кінофестивалю назвало стрічку «Найкращим українським повнометражним фільмом».

[caption id="attachment_980527" align="alignnone" width="1200"] Фото: Кадр з фільму «Бачення метелика» / Arthouse Traffic

Події цієї воєнної драми розгортаються у 2017 році, до повномасштабного вторгнення росії.  «Бачення метелика» розповідає про українську аеророзвідницю Лілію з позивним «Метелик». Жінка кілька місяців перебувала у полоні, де завагітніла. Після обміну та повернення додому вона має вирішити, чи зберігати вагітність. За виконання цієї ролі актрису Риту Бурковську відзначили нагородою «Краща європейська актриса» за версією кінопремії Septimius Awards.

                                                     

                                   «Клондайк»

«Клондайк» - фільм української режисерки Марини Ер Горбач. Світова прем’єра стрічки відбулася 2022 року на найбільшому фестивалі незалежного кіно у США «Санденс». Стрічка отримала нагороду за найкращу режисуру. Пізніше Український оскарівський комітет висунув «Клондайк» на кінопремію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм».

[caption id="attachment_980528" align="alignnone" width="1900"] Фото: Кадр із фільму «Клондайк»

Події відбуваються в Донецькій області на початку російсько-української війни. Фільм розповідає про молоде подружжя, яке збирається стати батьками, але опиняється в епіцентрі авіакатастрофи пасажирського авіалайнера МН17 Malaysia Airlines, який збили російські військові.



                            

                                 «Снайпер. Білий ворон»

«Снайпер. Білий ворон», режисера Мар’яна Бушана, став першою українською воєнною стрічкою, яка вийшла у прокат від початку повномасштабного вторгнення рф. Це сталося  24 серпня 2022 року, у День Незалежності України. Загальний бокс-офіс фільму перевищив 5 млн грн.

[caption id="attachment_980530" align="alignnone" width="720"] Фото: Вікіпедія

Головний герой стрічки, вчитель Микола Вороненко, після початку війни на Донбасі вступив до війська і став снайпером. Прообраз екранного героя - Микола Воронін, який до війни був пацифістом, жив із дружиною в еко-поселенні біля Горлівки. У 2014-му він вступив до лав ЗСУ і обрав професію снайпера, згодом він був серед «кіборгів», які захищали Донецький аеропорт.

                         

                          «Камінь, папір, ножиці»

Світова прем'єра цього британського фільму відбулася на кінофестивалі Show Me Shorts у 2024 році у межах відбіркового конкурсу на здобуття кваліфікації на премію «Оскар». Режисер фільму - 26-річний британець німецького походження Франц Бьом. У стрічці зіграли українські актори: Олександр Рудинський, Сергій Калантай, Юрій Радіонов та Олександр Яценко.

[caption id="attachment_980532" align="alignnone" width="2160"] Фото: Кадр з фільму "Камінь, папір, ножиці". NFTS Crew

Фільм заснований на реальних подіях, які розгорталися на початку повномасштабного вторгнення росії на Сході України. У центрі сюжету – 18-річний хлопець Іван. Його батько – хірург, який оперує поранених українських бійців у сховищі. Утім, згодом про це дізнаються окупанти. Юнаку доводиться озброїтися та стати на захист своєї сім'ї та поранених.

Стрічка «Камінь, папір, ножиці» здобула перемогу в категорії «Найкращий британський короткометражний фільм» за версією престижної кінопремії BAFTA.



 

Чому документальні фільми про війну вражають більше, ніж ігрові   

Якщо ви чуєте про документальне кіно українського виробництва, створене в період повномасштабного вторгнення, то можете сміло його дивитися, каже кінокритикиня Наталія Арутюнян. Щоправда, на деякі стрічки треба себе налаштовувати, бо вони емоційно важкі для перегляду, наприклад, як оскароносний фільм «20 днів в Маріуполі». Але його варто подивитися та зрозуміти.

Кінокритикиня також рекомендує до перегляду документальний фільм «Одного літа в Україні». Стрічка про підрозділ Міжнародного легіону головного управління Головного управління розвідки (ГУР), бійці якого виконують завдання у найгарячіших точках. За словами Арутюнян довго не відпускають емоції і після перегляду фільму «Порцелянова війна».

Зараз документальні фільми в Україні - це кіно міжнародного рівня, яке варте уваги кожного глядача не лише в Україні, а й за кордоном, вважають знавці кінематографу.

З-поміж художніх стрічок вказати сильні роботи складніше. Кінокритикиня каже, що більшість ігрових фільмів про війну, які вона встигла подивитися, на жаль, її розчарували: «Таке враження, що інколи намагаються, якнайшвидше зняти якийсь фільм, не розбираючи факти, не роблячи репетиції з акторами. Бо повні ігрові метри треба репетирувати і дуже ретельно готувати. Сценарій треба писати дуже скрупульозно, а ми помічаємо настільки величезні прогалини, що подекуди не зрозуміло навіщо цей фільм знімали».

За  спостереженнями Арутюнян, ігрове українське кіно про війну часто знімають, «щоб розчулити світ, щоб усі відчували до нас жалість».  Натомість в українців, які реально переживають війну, такі фільми можуть викликати відразу.

З ігрового українського кіно Арутюнян виділила лише «Бачення Метелика», але зауважила, що фільм знімався трохи раніше до повномасштабного вторгнення. Серед її фаворитів – стрічки про війну в Україні, але зняті іноземцями.  Це польські фільми «Дві сестри» та «Під вулканом».

«Дві сестри», режисера Лукаша Карвовського,  розповідає про сестер-полячок, у яких складні стосунки, але вони разом їдуть на пошуки батька. Той допомагав українським військовим і пораненим залишився десь біля Харкова. Майже всі сцени зняті на реальних локаціях в Україні. «Це такий собі road movie на машині, щоб забрати батька і повернутися додому. На своєму шляху сестри зачіпають різні долі людей, які постраждали під час повномасштабного вторгнення», - розповідає Арутюнян.



Другий польський фільм, який рекомендує подивитися кінокритикиня, «Під вулканом» режисера Даміана Коцура. Історія про родину, яка відпочивала на іспанському острові Тенерифе. У день, коли вони мали повертатися додому, 24 лютого 2022 року, рейси скасували, тому родина змушена була залишатися на Тенерифе.