Пам’ятаєте фейкові слова: спалахуйка (запальничка), міжповерховий дротохід (ліфт), передринькувач (важіль передач), пісюнковий злодій (ґвалтівник), бачик (телевізор), гумовий нацюцюрник (презерватив), штрикалка (медсестра), піхвознавство (гінекологія), розчепірка (парасолька)?
«Коли чуєш українську мову, складається враження, що її придумали дітлахи в садку, коли передражнювали одне одного» (переклад з російської). І як доказ наводять перелік таких от неіснуючих слів.
Їх дістають і з приводу, і без уже багато років. Цього разу почали поширювати мережею з нагоди Дня української писемности та мови. До всього іншого додалися жартівливі переклади українською російських дитячих віршиків, які видають за серйозні літературні доробки.
Особливо дісталося «Мойдодиру» Корнія Чуковського. В українській пародії його називають «Шкіромий». Російськомовні джерела на цьому прикладі демонструють «убозтво української мови».
»Ааааа!!!! Кров з очей! Мені, як філологу, це складно читати. Питання одне — що курив автор?» — пише користувачка під одним із таких дописів. З нею погоджується інший дописувач: «Невже дійсно видають книги для дітей з такими віршами?! Це дискримінація російської мови!»
Вірш із такою назвою дійсно існує https://bit.ly/38va9Qk І це справді переклад «Мойдодира» Корнія Чуковського. Щоправда пародійний. Авторство приписують Олександру Тарасенку (псевдонім Бабайчик), який буцімто написав ці рядки ще в 1993 році.
Однак на жодному серйозному літературному сайті не вдалося знайти, ні його біографію, ні його книжки. Єдине що є — це сторінка Полтавського педагогічного університету, де повному тезці присвячено цілу статтю, в якій його називають «полтавцем, талановитим журналістом, публіцистом, поетом Олександром Тарасенком». Але про його зв’язок із цією пародією не сказано ані слова https://bit.ly/3eODmqj
Хіба що на російських сайтах у рубриці «гумористичні вірші» є фотографія обкладинки книжки з такою назвою. Автор — той самий https://bit.ly/35eyx6u Але чи існує така книга насправді — великі сумніви. Авторство одноосібно приписують Тарасенку. Про Корнія Чуковського навіть не згадують. Можливо це самвидав.
Хай там що, це не має особливого значення. Важливо, що це не буквальний переклад, а творче осмислення в пародійному жанрі. І ставити його за зразок літературного перекладу відомого дитячого віршу українською мовою — не варто.
Серйозний переклад цього віршу можна прочитати, наприклад, у Максима Рильського під назвою «Мийдодір». Просто порівняйте https://bit.ly/3peZOxz, https://bit.ly/2JVUtv9 До речі, не дарма це зробив саме Рильський, оскільки він приятелював із Корнієм Чуковським.
Цікаво, що і сам Чуковський, аби хотів — міг би перекласти свій вірш українською. Адже це його рідна мова, яку він «увібрав разом із молоком матері». Вона родом із Херсонської губернії. Сам поет провів своє дитинство в Одесі.
»Коли вони зустрічалися, наприклад, з Іваном Козловським (український співак) — відразу ж переходили на рідну українську мову. Причому, іноді співали забіякуваті пісеньки — те, що зрозуміло лише людям, які по-справжньому володіють цією мовою, — в інтерв’ю Радіо Свобода пригадує онук поета Дмитро Чуковський https://bit.ly/36CcwhJ.
За його словами, Корній знав «Енеїду» Котляревського напам’ять і наводив багато нісенітниць — прикладів неправильного перекладу навіть великих поетів.
По той бік новин: у неологізмах немає нічого поганого, так само як і в запозиченнях. У мережі є навіть майданчик для пошуку, обговорення та відбору влучних відповідників до запозичених слів https://slovotvir.org.ua/ Спробуйте знайти українську версію слова підшипник — своїми знахідками діліться в коментарях.
Погано, коли хтось ставить одну мову вище за іншу. Не існує об’єктивного способу визначити, яка мова краща з-поміж інших. Учора ми спростували фейк про те, що українська мова посіла друге місце в світі за милозвучністю https://bit.ly/3ljmyub Не було такого конкурсу. А якщо б навіть хтось його таки провів — його результати були б виключно суб’єктивними.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
