17 листопада 2021 року ВРУ прийняла ЗУ «Про медіацію» (далі – «Закон»), здавалося б, інноваційний Закон для України, який покликано розвантажити суди та надати можливість сторонам конфлікту обирати альтернативний спосіб вирішення спору.
Метою цього Закону є визначення правових засад та порядку проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою. Дія цього закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим).
Щодо статусу самого медіатора, в Законі чітко визначені вимоги до такої особи, а саме:
- медіатором може бути фізична особа, яка пройшла базову підготовку медіатора в Україні або за кордоном;
- медіатором не може бути особа, яка має судимість, особа, цивільна дієздатність якої обмежена, або недієздатна особа;
- сторони медіації, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та підпорядкування, громадські об'єднання можуть встановлювати додаткові вимоги до медіаторів, яких вони залучають або послугами яких користуються, зокрема щодо наявності спеціальної підготовки, віку, освіти, практичного досвіду тощо;
- об’єднання медіаторів та суб’єктів, що забезпечують проведення медіації, можуть встановлювати додаткові вимоги до медіаторів, яких вони включають до своїх реєстрів, зокрема щодо наявності спеціальної підготовки, віку, освіти, практичного досвіду тощо.
Також Законом передбачена підготовка, яка становитиме не менше як 90 годин навчання медіатора, у тому числі 45 годин практичного навчання, та включатиме теоретичні знання та практичні навички щодо принципів, порядку та методик проведення медіації, правового регулювання медіації, етики медіатора, ведення переговорів та врегулювання конфліктів (спорів). Підготовку у сфері медіації здійснюватимуть заклади освіти, а також організації, що забезпечують проведення медіації, об’єднання медіаторів, суб’єкти господарювання будь-якої форми власності та організаційно-правової форми, що мають право надавати послуги у сфері медіації або організовувати їх надання відповідно до законодавства. Реєстри медіаторів зможуть вести об’єднання медіаторів, організації, що забезпечують проведення медіації, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які залучають медіаторів або послугами яких користуються.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону внесено зміни до ряду кодексів: Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України. Ними встановлено право суду оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі, якщо сторони прийняли рішення провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, або право суду зупинити провадження у справі у разі звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у зв’язку з проведенням медіації, строк такого зупинення та можливість зупинити провадження у справі на стадії її розгляду по суті.
Чи набуде в Україні популярності залучення медіаторів при врегулюванні спорів? Думаю – ні. Зважаючи на наш менталітет, недовіру до судової системи, малоймовірно, що українці масово підуть вирішувати спори до умовного медіатора та, тим паче довіряться йому.
