«Треба просто зрізати видатки». «Треба просто перестати платити чиновникам». «Треба економити, і тоді грошей на війну вистачить».
Ні.
Витрати на війну, на армію - десь близько 150 млрд грн на місяць. По мінімуму.
Витрати на все інше, на найнеобхідніше: соціалка, пенсії, поліція, медицина, освіта, бюджетники і десь трохи там чиновники - теж близько 150 млрд. Це теж по мінімуму, без необхідних закупівель газу чи там різних гіперпроєктів а-ля гіперлуп Кривий Ріг - Козятин.
Податкові та неподаткові надходження, загалом - ті ж 150 млрд на місяць, але це по максимуму, після відновлення імпортного ПДВ та акцизів, і за сумлінної сплати податків.
От дуже така проста арифметика. Є 150 (насправді менше). А треба 300 (насправді більше).
Навіть якщо от повністю припинити всі витрати, крім армії - зупинити пенсії, соцдопомогу, медицину, нікого не вчити, і, звісно, всіх чиновників та бюджетників перевести на госпрозрахунок («хозращщот», як казали в пізньому совку), все одно ледве-ледве стане на армію. Насправді, не стане, бо тоді впадуть й податкові надходження, причому одразу - і через те, що в податках сидять непрямі податки на зп тих самих чиновників/бюджетників. І тому, що з падінням доходів люди стануть «трохи менше харчуватися» (с) Коломойський, і впаде ПДВ, основний і головний наш податок.
Якось так.
Це не значить, що не треба економити, якраз треба, там де це ще можливо, треба розбиратися, де витрати неефективні, на всіх рівнях, на всіх напрямках. Та просто варто розуміти, що, у порівнянні з потребами на війну, то дуже небагато, фактично, «крапля в морі». Погоди воно не зробить, та економія. Хіба буде трохи психологічний ефект - людям загалом подобається, коли чиновникам та депутатам ріжуть офіційні зарплати, це мотивує.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
