Голод Україні не загрожує: як агросектор справляється з посівною і шукає шляхи для експорту
Вторгнення Росії призвело до виникнення низки економічних та фінансових проблем для України. Про вплив бойових дій на аграрний сектор, посівну кампанію, логістику, зберігання й експорт зернової продукції за кордон, в ексклюзивному інтерв’ю Ua.News розповіла експерт аналітичного кластеру «Українська фабрика думки» Анна Ковальчук.
В Україні триває посівна. Яку частину територій вдалося засіяти, порівняно з минулорічними обсягами?
За прогнозами чиновників, буде засіяно близько 80% від минулорічних площ. Ці дані слід приймати з великою часткою скептицизму, адже відносини з виразною аграрною статистикою країни навіть до війни були далеко не безхмарними.
Об’єктивно можна орієнтуватися на прогноз USDA, згідно з яким показники України з виробництва пшениці у 2022/23 МР будуть на рівні 21,5 мільйонів тонн, що на 11,5 мільйонів тонн нижче за минулорічний; врожаю кукурудзи – на рівні 19,5 мільйонів тонн, що є мінімальним показником за останні 11 років.
З якими проблемами довелося зіткнутися нашим аграріям і наскільки успішно вони впоралися з ними?
Ганна Ковальчук: Передусім, виникли складнощі з логістикою та доступом до складів з матеріально-технічними ресурсами, високі ціни на добрива і дефіцит палива. Плюс, вплинули специфічно військові фактори: забруднені вибухонебезпечними предметами поля, ризик ракетних обстрілів та мобілізація працівників галузі.
У вашому блозі «Баба з возу» ви писали, що голод і дефіцит агропродукції українцям не загрожує. З того часу нічого не змінилося?
Ганна Ковальчук: Голод Україні точно не загрожує, адже навіть урожай, що істотно скоротився, багаторазово перевищує внутрішні потреби. Плюс, у нас є торішній надлишок на рівні 20 мільйонів тонн, який безуспішно намагаємося вивезти.
Крім того, на собівартість готової продукції впливають не лише аграрні складові. Очікувати, що за нинішніх тарифів, наприклад, на пальне, ціни на продукти будуть стабільними – це, як мінімум, наївно.
Чи вдається нашому агробізнесу налагодити логістику для експорту?
Ганна Ковальчук: Навіть надвеликий бізнес одноосібно не здатен вирішити питання відновлення експорту. Це рівень міждержавних переговорів, причому їхніх учасників має бути значно більше, ніж двоє.
Мінекономіки створило щось близьке до дива, зумівши забезпечити навіть за нинішніх умов суттєві обсяги відвантажень шляхом переорієнтації частини потоку через західний кордон. Але повноцінно замістити порти, якими йшло до 80% експорту commodity, неможливо, принаймні у найближчі кілька місяців.
Зараз темпи експорту зерна вчетверо нижчі за довоєнні – 1,5 мільйони тонн проти 5 мільйонів тонн. Є відчуття, що це межа, тож розблокування портів – це безальтернативний варіант відновлення повноцінного зернового експорту.
Наскільки сильно бомбардування наших потужностей та елеваторів вплинуть на збирання, зберігання зерна й експорт?
Ганна Ковальчук: Будь-які бомбардування – це не те, що допомагає бізнесу. Проблема не стільки у фізичному пошкодженні елеваторів, скільки в тому, що частина потужностей зі зберігання, розташовані на тимчасово окупованих територіях. У межах сезону, розрив між обсягом зерна та обсягом ємностей для його зберігання, сягає близько 10 мільйонів тонн. Цей розрив не настільки критичний, аби не можна було пристосуватися, використовуючи «рукави», наземне зберігання, тощо. Але наступного року, якщо довоєнний аграрний статус-кво не відновиться, проблема зберігання зернових набуде загальнонаціонального характеру.
Якщо можливо спрогнозувати, наскільки сильно просяде частка агросектору у ВВП України?
Ганна Ковальчук: Частка сільського господарства залежить від того, наскільки «просядуть» інші сектори, що формують ВВП. Не виключено, що паритет буде збережений. Війна – це безпрецедентний виклик, що формує мінімальний обрій для прогнозу.