Людство на порозі четвертої промислової революції, рушійними силами якої виступають досягнення в галузі передових інформаційних технологій та роботизації. Завдяки досягненням в галузі передових технологій та роботизації виробництво стає ефективнішим, дешевшим і швидшим, ніж будь-коли раніше. Нова промислова революція розкриває колосальні можливості для економічного зростання та сталого поступу, обумовлюючи економічні ефекти неймовірних масштабів. Новітні технології обумовлюють появу технологічних проривів та істотній модернізації промисловості. В поєднанні з більш ефективною логістикою, здешевленням перевезень і зв'язку, технологічний поступ може допомогти країнам, що розвиваються, краще інтегруватися в глобальну структуру виробничо-збутових ланцюжків. Деякі найбільш передові країни з ринковою економікою, вже поступово набувають світового технологічного лідерства в багатьох галузях.
Разом з тим нова економічна епоха і прискорення темпів технологічних інновацій, у свою чергу, можуть обернутися серйозними економічними потрясіннями та поглибленням нерівності.
Наразі привалює думка, що фактор структурного впливу цифрової економіки на прямі іноземні інвестиції є зростальними.
Негативні тенденції обсягів глобальних прямих інвестицій продовжують зберігатися, а у 2018 році зросли до рекордного рівня.
Нагадаємо, обсяги глобальних прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у 2017 році скоротилися на 23% до 1,43 трлн дол. США. Така динаміка мала кардинальні розбіжності з високими темпами зростання ВВП і торгівлі. Падіння частково обумовлювали зниження вартісного обсягу транскордонних злиттів та поглинань. Відповідне зниження вартісного обсягу відбулося на рівні 22%. Але навіть без урахування великих разових угод і реструктуризації корпорацій, завдяки яким різко зросли показники ПІІ за 2016 рік, зниження у 2017 році залишається досить значним.
Один із важливих показників майбутніх тенденцій — обсяги оголошених інвестицій в нові проекти, — також знизився на 14%.
Відтак, вже у 2018 році глобальні потоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ, FDI) впали на 27% - до $ 1,097 трлн, про що свідчать попередні дані Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Падіння глобальних потоків прямих іноземних інвестицій у 2018 році становить 1,3% світового ВВП, що є мінімальним обсягом з 1999 року.
Падіння обумовлене, здебільшого, податковою реформою в США, в результаті якої американські материнські компанії репатріювали значні обсяги грошових коштів з «дочок» із закордону, наголошується в доповіді ОЕСР. Таким чином, негативна динаміка FDI в минулому році збереглася після падіння у 2017 році показника на 16%.
Приплив інвестицій в країни ОЕСР за підсумками 2018 року упав на 23% (до $ 625 млрд), в основному через Ірландію та Швейцарію. Водночас збільшення показника було відзначено в Іспанії, Бельгії, Австралії, Нідерландах і Канаді. У ЄС падіння FDI зафіксовано на рівні 20%.
Інвестиційні потоки до країн G20 знизилися на 2%. При цьому показник в країнах «двадцятки», які не входять до ОЕСР, підвищився на 8%, здебільшого завдячуючи Китаю та Індії.
Інвестиції в Росію і Бразилію скоротилися, йдеться в повідомленні.
Обсяг ПІІ в Росію в минулому році опустився вдвічі — до $ 13 млрд з $ 26 млрд у 2017 році, в той час як російські інвестиції за кордоном підвищилися до $ 36 млрд у порівнянні з $ 34 млрд, що засвідчує про стрімке та істотне погіршення інвестиційного клімату в країні.
Нагадаємо, статистичні дані Центрального банку РФ засвідчують, що за підсумками 2018 року чистий відтік прямих іноземних інвестицій з капіталу російських компаній становить $6,464 млрд, ставши рекордним за всю історію спостережень з 1997 року.
Основними країнами, які стали джерелами ПІІ у 2018 році є Японія ($ 143 млрд), Китай ($ 96 млрд) і Франція ($ 93 млрд).
У звіті відзначено, що основними країнами з найвищими показниками інвестиційного клімату, а відтак розміщенням інвестицій у 2018 році виступили США ($ 270 млрд), Китай ($ 203 млрд), Нідерланди ($ 70 млрд), Великобританія ($ 64 млрд), Бразилія ($ 61 млрд).
В підсумку зазначимо, що створена в 1961 році ОЕСР є однією з провідних економічних організацій світу, яка включає 36 найбільш розвинених держав. Наразі до ОЕСР входять Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Естонія, Південна Корея і Японія. Штаб-квартира ОЕСР знаходиться в Парижі.
У цій ситуації перед країнами, що розвиваються, до яких належить Україна, набувають розвитку вагомі проблеми. За своїм характером вони охоплюють весь діапазон від структурних обмежень, таких як відсутність належної інфраструктури й дефіцит можливостей залучення фінансування, до розв'язання стратегічних питань. Перебазування виробництва в країни з дешевою робочою силою втрачає свою актуальність у світі розширюється автоматизація виробництва. Водночас, для підвищення рівня життя потрібно створювати робочі місця, що, у свою чергу, як і раніше значною мірою залежить від обробної промисловості.
Україна залишається вразливою до зовнішніх шоків і циклів цін на сировинні товари обумовлені незавершеними структурними перетвореннями економіки. Щоб підвищити стійкість до зовнішніх потрясінь Україна потребує розвитку секторів, що пов’язанні з торгівлею та значних технологічних переділів з високим рівнем доданої вартості. Це вимагатиме значних капітальних вкладень та поглибленої інтеграції в глобальну структуру виробничо-збутових ланцюжків.
Зазначимо, додатковий тиск на інвестиційну політику відчувають країни, що розвиваються з вузьким ринком, оскільки компанії при розміщенні інвестицій все частіше шукають проекти, де пропонуються найкращі умови для швидкої організації випуску нових високоякісних продуктів з наближенням до клієнтів і використанням гнучких виробничих процесів. Особливо гострий характер ці проблеми можуть мати в Україні. Попри відновлення економічного зростання, рівень економічних перетворень залишається низьким. Частка обробної промисловості в ВВП України невелика і за останнє десятиліття залишалася на колишньому рівні. Варто пам’ятати, що переробній промисловості є потенційні можливості створення великої кількості робочих місць у формальному секторі й, відповідно, підвищення рівня життя.
В останні роки в умовах мінливого глобального економічного ландшафту і глибоких структурних перетворень в усьому світі уряди країн стали активніше використовувати інструменти промислової політики. Зростає розуміння того, що структурні перетворення відбуваються не самі по собі, а вимагають проведення ініціативної політики, яка сприяє переорієнтації на нові сектори та види діяльності, забезпечуючи зростання продуктивності праці та доданої вартості, водночас обумовлюючи забезпечення сталого та інклюзивного розвитку.
