Про розвиток українського Defense Tech, роботу кластера Brave1 та його роль в об’єднанні вітчизняних miltech-виробників, чому не можна стандартизувати виробництво дронів та інших ОПК-розробок на сьогоднішньому етапі, про закордонні інвестиції у наш defense-сектор, а також строки ухвалення законодавства щодо віртуальних активів - в інтерв’ю UA.NEWS розповів Олександр Борняков, заступник Міністра цифрової трансформації України з розвитку IT, керівник проєкту Дія.City.
Олександр Борняков: У нас була така ідея, ми хотіли її реалізувати в рамках Brave1 - кластеру підтримки Defense Tech розробок в Україні.
Але коли ми почали спілкуватися з виробниками, виявилося, що кожен з них будує власні ланцюжки постачання. Сьогодні немає єдиного стандарту по запчастинах чи складових дронів. І держава не каже, що вони мають бути саме такі. Тому існує велика варіативність збірок та відповідно деталей.
Ми навіть міркували про створення у Польщі певного логістичного хабу. А потім стало ясно, що ми не можемо цей хаб наповнити, тому що не знаємо, скільки всього треба купити, в якій кількості, номенклатурі. Важко робити прогнози навіть на закупівлю якоїсь обмеженої номенклатури. Адже miltech-стартапи купують різні деталі по всьому світу, від різних компаній - тут важко спрогнозувати потреби. Тому від цієї ідеї ми відмовилися.
Але в рамках Brave1 час від часу проводяться різні заходи, де ми пропонуємо різним фахівцям ділитись своїм досвідом. Представники defense-tech галузі приходять, розповідають про дієві кейси боротьби з ворожим РЕБ, про виробництво моторів, про розв'язання різних проблем в дронах та інші корисні речі.
Я вважаю, якщо бути в цих чатах, про які ви згадали, але при цьому відвідувати наші заходи, то в принципі, ви будете в курсі. Не раз бачив, як у цих чатах виробники продавали та купували 3d-принтери, антени, плати ініціації - і постійно хтось відгукується на запити. Тобто процес іде. Можливо, він не оптимальний, бо немає єдиної платформи, але індустрія розвивається.
Чи можна якось покращити ці процеси?
Олександр Борняков: Річ у тому, що український defense-tech тільки будується і розвивається. Якщо взяти іншу галузь - наприклад, виробництво побутової техніки - там є певні стандарти, усі працюють приблизно однаково.
Тоді як у defense, за рахунок того, що індустрія перебуває на етапі активного становлення, йде вперед і дуже швидко розвивається, неможливо нічого стандартизувати.
А коли неможливо стандартизувати, то дуже важко зробити речі, про які ви кажете. Тому все буде певний час ad hoc, як то кажуть, з наскоку.
Як за останній рік змінився український defense-tech?
Олександр Борняков: Він дуже швидко і суперактивно розвивається.
Порівнювати з 2023 роком взагалі важко, тому що там усе відбувалось дуже повільно.
Найкраще про успіх українського defense-tech розкажуть цифри. Український фонд стартапів з моменту запуску на початку 2020 року і по сьогодні отримав 3 тисячі заявок майже за чотири роки. Тоді як через Brave1 лише за рік пройшло понад 1600 розробок. Очевидно, що динаміка як мінімум вдвічі швидша – і це шикарно!
Чи йдуть сьогодні інвестиції з-за кордону у вітчизняний defense-tech? Адже багато інвесторів не схильні інвестувати у мілітарі-галузь через внутрішні політики. Плюс багато стартапів запускаються в Україні, а розвиваються уже за кордоном…
Олександр Борняков: Ми фіксуємо угоди, активність є. У рамках Brave1 періодично проводяться демодні та мітапи. Лише за останні місяць-півтора я чув про 5-6 угод у military-галузі розміром у середньому в районі півмільйона доларів в еквіваленті. Насправді я думаю, цих угод ще більше.
Дійсно, в інвесторів є певні намагання якимось чином перетягнути наші компанії кудись за кордон. Або розробити якісь конструкції, де вони частково тут, частково там. Однак це не масова історія, а поодинокі випадки.
На якому етапі знаходиться впровадження uResidency - програми електронного резидентства, яка дозволить громадянам інших країн реєструватися, вести бізнес та сплачувати податки в Україні?
Олександр Борняков: Зараз триває бета-тестування системи. Тестуються чотири країни — Пакистан, Індія, Таїланд та Словенія. Але більшість тестувальників все ж з Індії та Пакистану. Наскільки мені відомо, зараз вже близько ста заяв у цьому потоці.
У червні-липні плануємо робити повноцінний публічний реліз для громадян цих чотирьох країн. Далі будемо поступово розширювати список.
Чи є сьогодні у владних колах комунікація щодо віртуальних активів?
Олександр Борняков: Ні. Наразі не спостерігаю там певної динаміки.
А коли це питання може вирішитися?
Олександр Борняков: Приблизно місяць тому була серія дзвінків з Міжнародним валютним фондом. І МВФ звернули увагу, що в Україні потрібно приймати законодавство щодо віртуальних активів.
Представники МВФ навели деякі приклади, які можуть бути релевантні для досвіду України. І серед них була здається Австрія. Міжнародний валютний фонд навіть залучав експертів, щоб вони розповіли про кейс Австрії. За їх словами, бажано, аби до кінця грудня 2024 року Україна прийняла профільне законодавство.
Що чекає компанії-резиденти Дія.City та IT-сектор України загалом, чи плануються якісь законодавчі новації?
Олександр Борняков: У нас є тільки один законопроєкт, який ми ведемо - це №9319, проєкт закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні. До нього уже подані правки від нас та від індустрії. Слідкуйте, будуть комітети, його веде комітет Данила Гетманцева.
