Поворот економічної політики на Схід, анонсований агресором після анексії Криму і початку війни санкцій із Заходом, зайшов у глухий кут.
Незважаючи на чисельні заклики керівництва РФ, китайські компанії відмовляються інвестувати в реальний сектор економіки РФ і слідом за західними компаніями виводять капітали.
За підсумками півріччя китайські інвестори вилучили 1,005 млрд доларів, а загальний обсяг їх вкладень упав до 3,184 млрд доларів США.
Майже весь відтік капіталів був пов'язаний з безпосереднім скороченням присутності в Росії: 92% суми (921 млн доларів) бізнес вивів безпосередньо з капіталів російських компаній.
В цілому Китай активно нарощує інвестиції за кордон: за даними Мінкомерції РФ, за січень-липень китайські компанії вклали 65 млрд доларів в 4 тисячі іноземних підприємств у 152 країнах і регіонах світу, що на 14% більше минулорічних показників.
Та країні-агресору з цих коштів нічого не дісталося. За даними Центробанку, відтік китайських інвестицій триває четвертий квартал поспіль, а їх поточний обсяг на третину менше, ніж був до анексії Криму (4,542 млрд доларів).
У загальній структурі іноземних інвестицій РФ на Китай припадає менше 1%. А загальна сума вкладень в 49 разів менше, ніж у Кіпру (148 млрд доларів) і 6 разів менше, ніж у Німеччині (18 млрд доларів).
Великі російсько-китайські інвестиційні проекти, які помпезно анонсувалися, поки закінчувалися нічим. Ідея продати китайської CEFC частку в «Роснєфті» зірвалася після арешту глави компанії Йе Яньміна, звинуваченого в економічних злочинах.
Проект високошвидкісної залізниці «Євразія» - з Пекіна через Москву до Берліну - був визнаний нерентабельним.
Спроба виходу Мінфіну РФ на китайський ринок та почати позичати в юанях також залишається підвішеною в повітрі більше чотирьох років. Випуск юаневих ОФП, який спочатку планували на 2016-й рік, потім перенесли на 2017-й, до цього часу не отримав остаточного узгодження владою Китаю, заявив у жовтні заступник голови Мінфіну.
Остання спроба залучити китайські гроші відбулася в червні, коли президент РФ відвідав саміт Шанхайської організації співробітництва в Циньдао. За його підсумками було прийнято підготувати техніко-економічне обґрунтування торгового договору з КНР, який повинен стати аналогом Транстихоокеанського партнерства. Готувати ТЕО планується 2,5 років, терміни реальних інвестицій досить невизначені.
Техніко-економічне обґрунтування - це лише меморандум, вказує директор Центру досліджень міжнародної торгівлі РАНХіГС.
Китай готовий інвестувати в російську економіку тільки на певних умовах і з-за санкцій зможе тепер нав'язувати їх Москві, зазначають в Інституті Гайдара.
Нагадаємо, раніше висвітлювали в публікаціях, що в умовах санкцій Заходу, які відрізали Росію від сучасних технологій видобутку нафти і газу, уряд РФ звернувся по допомогу до Китаю. На міжурядових переговорах з КНР обговорювалася можливість залучення китайських інвесторів на російський шельф. Велика кількість родовищ була позбавлена освоєння, адже у російських компаній наразі практично немає своїх технологій і обладнання для освоєння нетрадиційних і морських запасів.
Цілком прийнятним є прогноз, що можливість залучення китайських інвесторів на російський шельф буде провалена Китаєм.
Варто зазначити, що торгівельна міць та зацікавленість в економічній гегемонії зробила Китай причиною глобальної торгівельної війни, що розгортається перед нашими очима.
Слід розуміти, що світова торговельна війна (на відміну від політично вмотивованої торговельної агресії, яку проявляє Росія) – це не так і не стільки про суперництво, як про пошук нового світового балансу в трикутнику США – ЄС – Китай.
Базове завдання України сьогодні – стати частиною цього нового балансу. Безумовно, США та ЄС є та залишаться головними економічними й політичними партнерами України. Але Україна шукає нові ринки для постачання української продукції і в першу чергу сьогодні це – ринок Китаю.
