$ 39.47 € 42.18 zł 9.77
+12° Київ +5° Варшава +13° Вашингтон
Міграція, невпевненість та синдром другого року

Міграція, невпевненість та синдром другого року

28 Грудня 2022 19:45

Економічні уроки 2022 та виклики 2023-го для України. Трохи гелікоптер-вью, міні-колонка для фб.

Наприкінці року зазвичай прийнято підбивати різні підсумки та давати погляди, що буде в наступному році. Маю на увазі в колонках та виступах в пресі. Зараз багато бачу таких колонок.

В нас, як часто вже писав, з Andrii Ianitskyi та Mykhaylo Demkiv є свого роду «міні-подкаст» на Еспресо ТБ – щосереди о 8 ранку ми там 15-20 хвилин розповідаємо про економічні новини та економіку. Сьогодні був останній цього року випуск. Очікувано фокус був на підсумках року та на викликах/завданнях/ризиках 2023 року.

Як відомо, «Ministers like nothing that cannot be written on a postcard. Preferably a picture postcard». Тому зійшлися на тому, аби дати три головні, на думку кожного, підсумки та ризики. Не більше трьох.

Тон задав Михайло – про інфляцію, санкції та інтеграцію до Європи. Я, звісно, підтримав і додав свого. Саме ось що.

3 головні уроки/виклики/ризики/перспективи/задачі 2023 року для економіки України. Від мене.

1. Еміграція з України та майбутня міграція В Україну. Найголовніший виклик, з яким треба працювати вже тут і зараз. Це лише здається довгостроковою задачею. Насправді вона нагальна й дуже термінова. «Крилатий вислів» - в нас 1 пенсіонер на одного працівника – був актуальним ще до війни. Ще до 2014 року. Зараз набагато більш актуальний. З такою демографією, як в нас, неможливий довгостроковий економічний розвиток навіть за постійної підпитки грішми від міжнародних партнерів. Тим більше, нам навіть після перемоги доведеться тримати армію мирного часу не менше ніж 500-600 тисяч людей. Це означає, що для сталого економічного розвитку нам треба 45-50 мільйонів людей, які живуть та працюють в Україні. Залучити, адаптувати їх, адаптувати так само нас до цих людей – ось головний виклик для держави 2023 року, та наступні багато років. Всі ініціативи держави, на мою думку, варто насамперед оцінювати через призму демографії – «чи призведе ця ідея/реформа/ініціатива/регуляція» до припливу людей в Україну, чи ні. Це і є головний критерій успіху та прогресивності ідей та реформ.

2. Невизначеність. Для економіки немає готових рішень чи, навіть, як кажуть айтішники, «прошивок до рішень». Їх також немає. Міжнародний досвід – важливо, та не актуально, прецедентів таких воєн немає вже майже 80 років, а рішення 75-річної давнини з післявоєнного відновлення незастосовні через різницю в умовах та вихідних даних. Все доводиться робити з колес. І тут і зараз, за війни, це нормально і єдино правильно. Горизонт планування та оцінки звузився до тижнів, максимум місяців. Доводиться приймати рішення, які потім, за зміни умов також буде змінено. І це також нормально та правильно. Як підгледів у одних поганих людей цитату, яка, попри особистості людей, досить влучна: «Якщо зараз економіст виглядає невпевненим у своїх оцінках або протирічить сам собі – це ознака професіоналізму». Так і є. Наполягати на «єдино правильних рішеннях, інваріантних в часі», навпаки, не дуже гарна ознака.

3. Синдром другого року. Такий термін є у водіїв та автострахувальників – коли водій отримав посвідчення, і перший рік від’їздив без аварій, у нього/неї формується відчуття всезнання та безпомилковості. І тому на другий рік імовірність аварій вища: досвіду ще, за великим рахунком, нема, а оманлива впевненість у власних силах вже є. Наша економіка дуже успішно пройшли 2022 рік. Бізнес працює – він не адаптувався, бо до війни неможливо адаптуватися, але працює. Фінансова система працює, банківська система у дуже доброму стані як для війни. Працює інфраструктура. Працюють державні органи та компанії. Нам допомагають та допомагатимуть коштами партнери. Падіння економіки та інфляція значні «в абсолюті», та у порівнянні із очікуваннями кінця лютого-березня ми в набагато кращому стані, ніж припускали. Дуже скромна девальвація, менше третини. Інфляція взагалі досі нижче девальвації (ціни зростають повільніше, ніж гривня дешевшає до долара) – це дуже непогано під час криз. Економіка, в цілому, дає приводи з оптимізмом дивитися у 2023-й. Але давайте не забувати, що минулі успіхи не означають майбутніх. Давайте не піддаватися на синдром другого року, та не думати, що в економіці надалі все піде само собою, лише тому, що ми були чемними та відповідальними у 2022-му. Попереду багато важких рішень та негараздів, які не вирішаться просто так. Доведеться продовжувати бути такими ж відповідальними.

Це те, що сказав на ефірі про уроки та виклики для економіки у 2023-му. Така собі міні-колонка для фейсбука.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.