Наставництво на промислі: як підготувати помічника машиніста до самостійної роботи у зміні
У професіях, де над людьми висять десятки тонн металу, новачка не вчать за підручником. Досвідчений машиніст підйомника розповідає, з чого складається підготовка помічника і за якими ознаками видно, що його вже можна ставити у зміну.
У нафтогазовому сервісі майже немає професій, яким можна навчитися до виходу в поле. Диплом і посвідчення дають допуск, але не вміння: людина, яка вперше бачить робочий майданчик, знає терміни й не знає, що робити руками. Далі все залежить від того, кому її передадуть. «Новачка не вчить інструкція. Його вчить той, хто стоїть поруч у зміну», — каже Тарас Блискун, машиніст підйомника з майже п’ятнадцятирічним досвідом на капітальному ремонті нафтових і газових свердловин.
Підйомний агрегат витягує зі свердловини труби, щоб її відремонтувати. Помічник машиніста — людина, яка працює біля цієї машини: готує обладнання, стежить за станом канату й такелажу, подає сигнали, виконує частину операцій під наглядом. Від того, наскільки правильно її ввели в роботу, залежить безпека всієї бригади.
Три етапи, які не можна перескочити
Підготовка помічника, за словами Блискуна, майже завжди має однакову послідовність. Спочатку людина тільки дивиться й отримує пояснення — що відбувається, чому саме в такому порядку, де стояти не можна. Потім виконує операції сама, але під постійним наглядом і з правом бути зупиненою в будь-який момент. І лише після цього отримує самостійну ділянку роботи. «Найгірша помилка наставника — прискорити цей шлях, бо у зміні бракує людей», — зазначає він.
Вчити причину, а не рух
Ключова відмінність між навченою людиною й натренованою, вважає машиніст, — розуміння сенсу дії. Помічник, якому показали послідовність рухів, повторить її правильно доти, доки ситуація стандартна. Помічник, якому пояснили, чому саме так, впорається й тоді, коли щось піде не за планом.
«Якщо людина знає тільки як, вона зупиняється в першій нестандартній ситуації. Якщо знає чому — вона в ній думає», — формулює Блискун. Тому пояснення на майданчику зазвичай звучать не «стій тут», а «стій тут, бо якщо канат лопне, він піде саме в цей бік».
Мова, якою розмовляє майданчик
Окрема частина підготовки — сигнали. Машиніст за пультом не бачить майданчика повністю й працює за жестами й командами, тому помічник має знати їх не приблизно, а точно й однаково з усією бригадою. Помилка в сигналі коштує дорожче за помилку в русі.
Друга річ, якої вчать із перших днів, — право сказати «не розумію» і право зупинити роботу. «Помічник, який боїться перепитати, небезпечніший за того, хто нічого не вміє», — каже Блискун. Там, де за питання соромлять, новачок починає вдавати, що зрозумів, — і саме з цього виникають аварії.
Коли людину вже можна ставити у зміну
Формальний критерій — закрити навчання й отримати допуски. Практичний, за словами машиніста, інший: людина працює однаково правильно, коли на неї не дивляться, сама помічає відхилення від норми й повідомляє про них, а в нестандартній ситуації не завмирає, а зупиняє роботу й доповідає.
«Я вважаю людину готовою не тоді, коли вона все робить правильно, а тоді, коли вона першою бачить, що щось не так», — підсумовує Блискун. І додає, що наставництво на промислі не є додатковим навантаженням до основної роботи: це і є та частина роботи, за якою через кілька років видно, чи буде кому працювати у зміні.
