Невизначеність економічного відновлення: інфляційні виклики й рекомендації МВФ
Стрімке відновлення економіки у 2021 році спричинило швидке прискорення інфляції в розвинених країнах і країнах з ринком, що формується. Стрімкі процеси викликані зміцненням попиту, дефіцитом пропозиції й швидким зростанням цін на біржові товари.
Про це повідомляє МВФ. Аналітики фонду прогнозують вірогідне збереження підвищеного рівня інфляції упродовж найближчих місяців, після чого до середини 2022 роки інфляційна динаміка повернеться на допандемічний рівень, при тому що ризики її прискорення збережуться.
Деякі стверджують, що в результаті державних стимулювальних заходів рівень безробіття може знизитися настільки, що це спровокує стрибок зарплат, перегрів економіки й можливе послаблення фіксації інфляційних очікувань, а це призведе до самореалізації інфляційної спіралі. Згідно з оцінкою інших експертів, такий тиск врешті виявиться тимчасовим у міру загасання одноразового сплеску витрат.
Ми вирішили розкрити ключове питання — яке поєднання умов може спровокувати неухильне прискорення зростання цін в умовах невизначеності економічного відновлення.
Динаміка інфляції та відновлення попиту
Аналітики МВФ здійснили аналіз щодо змін загального показника інфляції у вигляді індексу споживчих цін відповідно до безробіття. Попри те, що упродовж пандемії цей взаємозв'язок оцінити складно, схоже, безпрецедентні потрясіння серйозно не порушили його.
Країни з розвиненою економікою, переважно, зіткнуться з помірним інфляційним тиском в найближчій перспективі, а його вплив з часом буде слабшати. Оцінки взаємозв'язку між незалученими потужностями — обсягом ресурсів в економіці, які в наразі не використовуються, — і інфляцією в країнах з ринком, що формується, навпаки, мабуть, більш чутливі, якщо у вибірку для оцінки включити період пандемії.
Заякорення очікувань
У період пандемії інфляція надійно закріплена відповідно до стандартів довгострокових очікувань, відомими як рівні беззбитковості інфляції, що оцінюються на підставі прибутковості державних облігацій в 14 державах.
Ці еталони, які є предметом пильних спостережень, до теперішнього часу демонстрували стабільність як протягом кризи, так і під час відновлення, хоча невизначеність з приводу відхилень прогнозу зберігається.
Ключове питання — який набір умов може привести до неухильного зростання інфляції, в тому числі до можливого ослаблення фіксації інфляційних очікувань, що призведе до самореалізації інфляційної спіралі підвищення цін.
Подібні епізоди в минулому були обумовлені різким зниженням валютних курсів в країнах з ринком, що формується та нерідко відбувалися внаслідок різкого зростання дефіциту бюджету й рахунку поточних операцій. Більш довгострокові витратні зобов'язання держави та зовнішні потрясіння також можуть сприяти ослабленню фіксації інфляційних очікувань – особливо в економіках, де центральні банки, як видається, не здатні або не бажають стримувати інфляцію.
Навіть більше, якщо інфляційні очікування надійно заякорені, тривале перевищення рівня інфляції понад установлену інфляційного цільового орієнтира може привести до ослаблення фіксації інфляційних очікувань.
Галузеві потрясіння
Пандемія привела до серйозних коливань цін в деяких галузях, зокрема в харчовій промисловості, транспорті, виробництві предметів одягу та зв'язку.
Напрочуд, але дисперсія або мінливість цін в галузях до теперішнього часу залишалася відносно слабкою за мірками недавніх подій — особливо в порівнянні з глобальною фінансовою кризою (рис. 1).
Рисунок 1 - Мінливість інфляції в розрізі секторів
Джерело: МВФ.
Причина криється в менших за масштабом й більш короткострокових коливаннях цін на паливо, продовольство та житло в період після пандемії, які є трьома найбільшими компонентами в кошику споживчих витрат в середньому.
Згідно з прогнозом МВФ, в останні місяці поточного року річний рівень інфляції в країнах з розвиненою економікою в середньому досягне максимального значення в 3,6%, після чого в першому півріччі 2022 року повернеться на рівень 2% відповідно до цільових орієнтирів центральних банків. У країнах з ринком, що формується інфляція буде рости швидше й досягне 6,8% в середньому, після чого ослабне до 4%.
Разом з тим прогнози пов'язані зі значною невизначеністю, а інфляція може зберігатися на підвищеному рівні довше. Серед можливих чинників, що сприяють такій динаміці, слід відзначити різке зростання цін на житло і тривалу дестабілізацію в ланцюжках постачання в країнах з розвиненою економікою, що розвивається або підвищення цін на продовольство та ослаблення валют в країнах з ринком, що формується.
Рисунок 2 - Сценарії розвитку ризиків для країн з розвиненою економікою
Джерело: МВФ.
За період пандемії у всьому світі ціни на продовольство злетіли приблизно на 40%, що являє особливо гостру проблему для країн з низькими доходами, де на такі статті доводиться значна частка споживчих витрат.
Як показують імітаційні моделі розрахунків низки сценаріїв екстремальних ризиків, ціни можуть підвищуватися набагато швидше в умовах тривалої дестабілізації ланцюжків постачання, серйозних коливань цін на сировинні товари й ослаблення фіксації закріпленню інфляції.
Належні кроки економічної політики
Коли відбувається ослаблення фіксації інфляційних очікувань, це може обернутися стрімким зростанням інфляції, стримати який буде дуже затратно. В кінцевому підсумку втрачатиметься довіра до проведеної центральним банком монетарної політики. Прогнозування цін не піддаватимуться точному визначенню, а оцінити закріплення інфляції не завжди можливо, покладаючись виключно на взаємозв'язки даних в минулих періодах.
Тому розробникам політики доводиться непросто утримувати рівновагу, проявляючи терпіння й надаючи підтримку відновленню економіки, з одного боку, й демонструючи готовність до негайних дій, з іншого боку. Ще важливіше те, що їм необхідно встановити надійну основу для проведення монетарної політики, яка б передбачала сигнали для ослаблення підтримки економіки або стримування небажаної інфляції.
Такими граничними значеннями, які слугують сигналом до дій, можуть бути ранні ознаки ослаблення фіксації інфляційних очікувань, в тому числі прогнозні дослідження, нестійкі значення сальдо бюджету й рахунку поточних операцій або різкі коливання валютного курсу.
Як показують тематичні дослідження МВФ, рішучі заходи державної політики нерідко допомагали впоратися з інфляцією та інфляційними очікуваннями, проте адекватні відомості, які заслуговують на довіру, що надходять від центрального банку, також грають особливо вирішальну роль в закріпленні очікувань.
В підсумку варто зазначити, офіційним органам слід проявляти пильність до сигналів, які вказує на «ідеальний шторм», обумовлений ціновими ризиками. Кожен з них окремо може бути сприятливим, проте в сукупності вони можуть спричинити більш стрімке зростання, ніж прогнозує МВФ.
Нарешті, ключовою особливістю прогнозу є те, що між країнами є істотні відмінності. Так, наприклад, прогнозується, що пришвидшене зростання інфляції в США допоможе прискорити її динаміку в країнах з розвиненою економікою, хоча тиск в єврозоні та Японії, згідно з оцінками, буде зберігатися відносно слабким.