Історія невдач «to big to fail» банків та фінансових пірамід обумовила падіння довіри до фінансового сектору та до регуляторів з боку всіх учасників ринку.
Фінансові посередники 112 країн Світу, прийшли до спільного знаменника, що захист прав споживачів є важливим для побудови довіри до фінансової системи та розвитку конкуренції на фінансових ринках.
На тлі недобросовісної поведінки фінансових посередників Національний банк України анонсував створення нового механізму захисту прав споживачів фінансових послуг, який передбачатиме відповідальність банків та небанківських фінансових установ за якість пропонованих ними послуг.
З цією метою Національний банк підготував Концепцію захисту прав споживачів фінансових послуг, а розвиток та закріплення правових механізмів розпочалося з ухвалення 12 вересня 2019 року Верховною Радою законопроєкту про захист прав споживачів фінансових послуг, на яке пересічні українці очікують майже два роки.
Деталі законодавчої ініціативи та правового регулювання
Закон України «Про споживче кредитування», який вже два роки є чинним в Україні, виявився нездатним поліпшити ситуацію із захистом прав споживачів під час отримання фінансованих послуг.
Основним завданням Закону «Про споживче кредитування» було забезпечення прозорості фінансових послуг в контексті надання клієнтам правдивої інформації про вартість послуг.
Змінити ситуацію може ухвалення Верховною Радою законопроєкту про захист прав споживачів фінансових послуг (№2456д), на яке українські громадяни очікують майже два роки.
Нагадаємо, Верховна рада 309 голосами прийняла в першому читанні проєкт закону №1085-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг».
Законопроєкт пропонує зобов’язати фінансові установи розкривати на своїх сайтах та у рекламі інформацію про реальну вартість фінансових продуктів та послуг. Це захистить українців від оманливо вказаних процентних ставок за кредитами.
Також законопроєкт пропонує заборонити нав’язування клієнтам непотрібних послуг та зміну договорів без попередження (рисунок 1).
Рисунок 1 – Ключові аспекти законопроєкту про захист прав споживачів фінансових послуг
Джерело: НБУ
Наразі йдеться про розгляд законопроєкту лише у першому читанні, обумовлюючи подальшу невизначеність щодо дотримання прав українців під час користування фінпослугами. Це й надалі знижує довіру громадян до фінансового сектору, гальмує його розвиток та віддаляє від стандартів ЄС, згідно з вимогами Угоди про асоціацію з ЄС.
Ініціатива НБУ
Зважаючи на етап розвитку та не полишаючи сподівання на ухвалення Верховною Радою зазначеного законопроєкту, НБУ схвалив рішення запропонувати ринку інший шлях захисту прав споживачів і розробив ряд нормативно-правових актів, які покликані забезпечити належний рівень захисту. Відтак попри відсутність відповідного законодавства, регуляторні кроки НБУ здатні врегулювати найболючіші питання у стосунках клієнтів та фінансових установ. Варто зазначити, розробляючи концепцію захисту прав споживачів, НБУ послуговувався міжнародним досвідом та стандартами (рисунок 2).
Рисунок 2 – Міжнародні засади розвитку концепції захисту прав споживачів
Джерело: НБУ
Зокрема, Національний банк підготував проєкти документів, які мають врегулювати як систему розкриття інформації про фінансові продукти та послуги – найболючішу тему у відносинах споживачів та фінустанов – так і підходи банків та самого НБУ до обробки скарг громадян.
Нагадаємо, НБУ запроваджує нові стандарти захисту прав споживачів фінпослуг, шляхом розробки та імплементації нових регуляторних механізмів на ринку фінансових послуг. Національний банк розглядає три основних аспекти розвитку захисту прав споживачів: нове регулювання взаємин клієнт-оператор фінпослуг; створення в НБУ окремого підрозділу, якій буде опікуватися саме зверненнями громадян, а також створення Call-center та Єдиного центру приймання громадян, для оперативних відповідей на питання споживачів фінансових послуг.
Варто зазначити, що система захисту прав споживачів фінансових послуг у країнах ЄС посідає одне з чільних місць в економічній та соціальній політиці країн. Йдеться про забезпечення основних засад довіри до фінансового сектору та запоруки підвищення добробуту громадян завдяки використанню фінансових інструментів, а не навпаки. Серед керівних принципів захисту прав споживачів – принцип відповідального та справедливого ставлення до всіх категорій споживачів фінансових послуг, створення і впровадження механізму досудового вирішення спорів щодо надання фінансових послуг та забезпечення вичерпного розкриття інформації при наданні фінансових послуг.
Як забезпечать прозорість послуг новації Нацбанку
Змінами передбачено уніфікацію підходів до розкриття інформації щодо вартості та інших параметрів фінансових продуктів та послуг.
На сьогодні на ринку фінансових послуг існують істотні інформаційні розбіжності – від пропозиції послуги до її споживання. Зокрема, різні фінустанови подають інформацію про свої послуги в різних – іноді не умисно, а іноді й умисно – оманливих форматах. Це спотворює конкуренцію (адже чесно описані продукти зазвичай виглядають менш вигідними) та не дозволяє клієнту зробити усвідомлений вибір.
Також набувають уніфікації формати спілкування власне банків з клієнтами під час отримання скарг, визначені строки та зміст звернень та відповідей.
Такі підходи дозволяють банкам отримувати належну інформацію про порушення, а клієнтам обґрунтовану, а не абстрактну відповідь. Отже, йдеться не просто про захист прав споживачів, а поступ фінансового ринку (рисунок 3).
Рисунок 3 – Оцінка та перспективи дії механізмів захисту прав споживачів
Джерело: НБУ
І, останнє, планується розширити функцію захисту прав споживачів у самому Національному банку. Зокрема, збільшення кількості співробітників, в компетенції яких буде входити вирішення відповідних завдань. Це передусім дозволить покращити інформованість клієнтів про свої права та надасть НБУ можливість перевіряти дотримання банками правил ринкової поведінки.
В підсумку зазначимо, фактично Національний банк України набуває ще однієї надзвичайно важливої функції - «захисник останньої інстанції» для споживачів фінансових послуг у випадках, коли фінансові установи не в змозі забезпечити захист їх прав.
