Правління Національного банку України прийняло рішення підвищити облікову ставку до 18% річних з 07 вересня 2018 року.
Природа рішень регулятора обумовлена чинниками, які мають негативний плив на досягнення стратегічної траєкторії задекларованих цілей в умовах нового монетарного дизайну. Попри впевнене зниження інфляції з початку року, поява та вплив низки ризиків може в подальшому стати на заваді цій тенденції. Чому це так важливо? Адже аналіз ретроспективи діяльності НБУ за останні три роки відображає перманентність рішень Правління щодо зміни облікової ставки.
Джерело: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=85372Ми вирішили проаналізувати основні фактори, які обумовлюють характер рішень регулятора, оскільки ці фактори впливатимуть на життя пересічних громадян країни.
НБУ пояснює свою позицію кроками, які націлені реалізацію поставлених стратегічних цілей. Метою Нацбанку є отримання довіри до його цілей з інфляції, а проведення більш жорсткої монетарної політики доцільне для зниження інфляційних очікувань. Важливим є сигнал для ринку, що центробанк здатен не лише здійснювати опосередкований вплив в межах поставлених завдань та задекларованої стратегії будучи незалежним органом, а й переглядати інфляційні цілі в залежності від можливостей їх досягнення. Тобто до ідеологічної концепції довіри в умовах реалізації оголошеної стратегії інфляційного таргетування «говори, що робиш, роби, що говориш» потрібно додати «професійно оцінюю, своєчасно реагую». Виконання завдання щодо забезпечення позитивного впливу на інфляційні очікування зокрема є запорукою зниження довгострокових процентних ставок, завдяки чому економіка України отримає переваги розвитку у більш тривалій перспективі.
Високі інфляційні очікування, які попри досить жорсткі монетарні умови залишаються вищими за ціль щодо інфляції на 2019 рік. Прогноз інфляції більшості аналітичних організацій перевищує межі цільового діапазону на 2019 рік, як і власний прогноз Національного банку. Нині для забезпечення цілей монетарної політики застосовується середньострокова концепція рівноважної відсоткової ставки, що визначається як короткострокова безризикова реальна відсоткова ставка, яка відповідає ВВП на потенційному рівні й інфляції на цільовому рівні після вичерпання ефектів усіх циклічних шоків. Тобто, кроки НБУ є логічними та послідовними в умовах сучасних економічних реалій.
Україна – мала відкрита економіка, яка приймає ту вартість капіталу, що визначається на світових ринках капіталу і коригується через премію за ризик. Крім того, ця «зовнішня» вартість капіталу в іноземній валюті розкладається на нейтральну відсоткову ставку в національній валюті і зміни тренду реального обмінного курсу. Ситуація в світовій економіці є доволі нестабільною, і нагадує ту, яка склалася в 1997-1998 роках. На сьогодні ми можемо спостерігати проблеми в економіках країн, що стрімко розвивалися: Індія, Бразилія, Туреччина, Аргентина, ПАР, Пакистан. Посилюють ризики невтішні ринкові прогнози, що відображають напруження в ситуації в Китаєм. І все це супроводжується відтоком валюти з країн, що розвиваються. Відтік капіталів є наслідком зниження інтересу інвесторів до активів країн, ринки яких розвиваються, внаслідок переходу до більш жорсткої монетарної політики провідними центральними банками. І вже відбувається відплив коштів нерезидентів з ринку ОВДП в гривні. Попри незначні обсяги, сам факт свідчить про необхідність більш жорстких монетарних умов. Наприклад, протягом останніх місяців інші центральні банки країн, що розвиваються, підвищували свої облікові ставки або ж призупиняли зниження відповідних процентних ставок. Саме дефіцит доларів і провокує кризу так само, як це було в кризових кінця дев’яностих. Коли ця хвиля кризи докотиться до України – питання часу.
Як зазначено в прес-релізі на сайті НБУ, проведення більш жорсткої монетарної політики дозволить нівелювати вплив цих ризиків і повернути інфляцію в межі цільового діапазону в кінці 2019 року та досягти середньострокової цілі 5% у 2020 році.
Наразі підвищення облікової ставки на 0,5 п.п., на думку Правління НБУ, є достатнім для зниження інфляції до цільового діапазону у строки, передбачені прогнозом.
У випадку реалізації проінфляційних ризиків Національний банк може вдатися до підвищення облікової ставки до рівня, необхідного для забезпечення зниження інфляції до встановлених цілей на прийнятному часовому горизонті.
