Цю історію – по суті справи – непогано виписала Юля Самаєва із Дзеркала Тижня декілька тижнів тому, тож, щоб не повторюватися, коротко. В банка Авангард, так сталося, у розпорядженні опинилися ОВДП, які були в ліквідованого сбєрбанку росії, він же МР Банк. Фактично державні кошти, які тимчасово дісталися банку. Банк їх, як то кажуть, пустив в оборот, вклав тимчасово вільну ліквідність в депозитні сертифікати Нацбанку (бо куди ж їх ще вкладати), заробив на тому непоганий процентний доход, фактично, він же прибуток (бо ціна такого фондування, за великим рахунком, нульова), потім цей додатковий прибуток виплатив своїм менеджерам, вони ж акціонери, так сталося, преміями. Щось близько 580 млн грн премій вийшло.
До чого тут нагляд взагалі, чому це історія наглядова?
Як вчили колись на тих мвфівських курсах по bank resolution, як той французький дідусь-інспектор, який нам читав ті лекції, питав – «що є першою ознакою ризику, на що треба звертати увагу першочергову?». Звісно, на те, коли щось в банку починає різко зростати, все одно що, будь-які показники, які зростають дуже швидко, це і є ризик. Насправді, про це відомо будь-якому наглядовцю із мінімальним стажем та бажанням працювати – що ризик там, де щось починає зростати. Тут треба швидко відреагувати, розібратися, що відбувається, які причини, що далі, які наслідки, які подальші плани, чи є чи немає ризиків для самого банку, та для системи також.
Дивимося на баланс банку. Дивимось, на початок серпня-2022 гривневі кошти бізнесу («суб’єктів господарювання та небанківських фінустанов») – 2.1 млрд грн. Більше-менш flat в порівнянні з тим, що було до того. Ок.
Тепер дивимося на 1 вересня той же показник. Вже він 5.5 млрд грн, тобто, в 2.6 рази приріст за місяць. Тепер дивимося на приріст за всіма приватними банками. Було 97.5 млрд, стало 103.5 млрд. Зростання, та зовсім не тими темпами. Більше того, більше половини цього зростання пасивів, 3.4 млрд грн із 6 – це один банк, Авангард.
Дивимося далі. На 01.10 – нічого не змінюється. На 01.11 – невеликий приріст, десь на 280 млн. На 01.12 – знову стрибок, ще на 3 млрд грн, до 8.8 млрд.
Або можна по іншому. В банка за чотири місяці майже в три рази виросла валюта балансу (розмір активів, вони ж пасиви+власний капиітал), було 3.5 млрд грн на початок серпня, стало 9.3 на початок грудня. Це дуже, дуже велике зростання для будь-яких часів, навіть на ринку, який бумить та зростає, як не в себе, чого про наш ринок банків восени досить важко було казати.
Далі ліземо собі у фінансову звітність, і бачимо, що за 3 квартал 2022 кошти пов’язаних компаній в банку виросли десь на 3.6 млрд грн, тобто, вважай, банк вдвічі виріс за це період суто за рахунок якихось пов’язаних коштів*.
Ок, це сам по собі ще не ризик, це, як то кажуть, тріггер, чи то «червоний прапорець». Нагода ШВИДКО покликати банк на зустріч та з’ясувати, що відбувається та що з того.
І от тут просто таки – іронічно звісно – моделюю уявний діалог банківського нагляду з банком.
- Шановні, що це у вас пасиви зростають таким стрімітєльним домкратом, що сі коїть?
- Та все нормально, це нам ОВДП сбєра дісталися, ми їх переводимо на пов’язану структуру, і вкладаємо ці гроші в банк.
- Добре, а що далі?
- Далі на них депсерти купуватимемо, що ж ще купувати, воно ж дохідність найвища, і коротке все.
- Теж добре, а куди ці прибутки діватимете?
- Та виведемо собі, та й все. Заробив – отримай, якось так, все чесно.
- Куди ж ви їх виведете, якщо дивіденди платити заборонено?
- А ми преміями менеджменту, вони ж в нас і акціонери!
- А, зрозуміло, ясно-понятно. Добре, хлопці, давайте, питань нема. Гуд лак енд тейк кер! Гудбай!
Хтось уявляє саме такий діалог. Навряд чи, бо й я не уявляю.
Я не знаю, чи була якась зустріч, чи не було. Навіть не знаю, хто там зараз профільний наглядовець чи наглядовиця в банку, та й не хочу знати взагалі.
Але принаймні мала така зустріч бути, і Нацбанк мав пересвідчитися, що відбувається, що це за зростання, і що банк далі збирається робити. Тобто, або банк десь, так би мовити, злукавив, сказав, що ці гроші, доходи від депсертів за чужими коштами – поверне в бюджет, де їм і місце. Або нічого не сказав, а Нацбанк не питав, бо йому було все одно. Або взагалі такої зустрічі не було. Не знаю, які ще можливі варіанти.
Всі ці варіанти такі собі, бо це вже не ризико-орієнтований нагляд, та й чесно кажучи, взагалі так собі нагляд. Бо він цю ситуацію точно бачив, точно розумів, бо якщо воно сторонньому спостерігачу видно неозброєним оком, то озброєному нагляду видно точно. Та не зреагував.
А як Нацбанк міг реагувати, це ж було б втручання в операційну діяльність, не справа Нацбанку говорити банкам, що їм робити – спитає хтось допитливий. Справді, не діло то.
Насправді ж Нацбанк має масу способів показати банкові, що він робить щось не те, від вербальних інтервенцій («ай-яй-яй», атата, своїми словами) та багатозначного мовчання, такого, що всі все розуміють. До конкретних дій, а-ля обговорення політик та дій банку на комітетах, наглядових панелях, нехай, навіть неофіційних. До письмових угод та обмежень, що актуально, до речі, коли мова йде про державні кошти, ще й під час війни. Врешті-решт, постанову 102 від жовтня 2021 (відповідно до якої, наглядовець в банку має право отримувати будь-які документи, брати участь в будь-яких нарадах та зборах, і має право вимагати від керівництва банку, в принципі, будь-що; цікава постанова, та зараз не про неї) ніхто, наскільки відомо, офіційно не скасовував. Хоча, може, помиляюся. Тож до тих зборів, де було ухвалено рішення про виплату премій, нагляд мав всі можливості підготуватися, та мав підготуватися, та мав відреагувати.
Бо за великим рахунком, з точки зору нагляду та Нацбанку в цілому, все, що було до виплати тих премій, більш—менш ок. А далі – далі вже ризики. Може, не системні, та для Нацбанку ризики.
Які? Якщо навіть прибрати морально-етичну складову, яку, в принципі, можна перекрити юридичними речами. Так би мовити, в сухому залишку.
Перший – це те, що кошти було зароблено на депсертах. Це ризик здебільшого комунікаційний, і так Нацбанк за ті депсерти багато хто критикує, а тут така історія. Це просто підважує і спроможність Нацбанку, підважує довіру до одного із важливих інструментів монетарної політики. І дає змогу «ворогам НБУ» далі його атакувати – «а от дивіться, депсерти, це ж змова, злочинна схема, заговор», все як ми любимо.
Другий це те, що гроші фактично було виведено з банку незважаючи на заборону НБУ. Так, не дивідендами, а преміями, ну то й що, по суті нічого не змінюється. Не скажу, що це скринька Пандори, в більшості банків або немає юридичних можливостей це зробити, або вистачає здорового глузду не грати цей «мізер із чотирма дірками». Але просто для НБУ не дуже гарно те, що ринок бачить, що, виявляється, розпорядження НБУ можна не виконувати, і нічого не буде, ага, візьмемо на замітку.
Нє, нічого наднебезпечного насправді для НБУ. Просто неприємно. Причому, неприємно з того боку, де можна б було запобігти та заздалегідь відреагувати, а не постфактум. Для того, в принципі, й придумано нагляд, для попередження ризиків, а не для покарань чи інших активних дій. Коротше, наглядова це історія, все ж таки.
/*з наглядової точки зору ще та історія, коли в банку 85% валюти балансу це кошти пов’язаних осіб, це теж не дуже гарно, але це окрема історія/
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
