Преамбула. Пішла певна мода останнім часом вихвалятися тим, що в банках нормативи капіталу та ліквідності вдвічі-втричі перевищують мінімальні значення. Нормативи адекватності, відомі як ен-другий та ен-третій (H2 та Н3), норматив ліквідності LCR (його часто називають «норматив поточної ліквідності», це не зовсім правильно, точніше, зовсім неправильно, це не про поточну ліквідність, а про можливість витримати відпливи коштів протягом щонайменше 30 днів; та на загал піде). Це цілковита правда: дивимось статистику, в нас на 1 червня норматив адекватності основного капіталу, або ен-третій, це 14.25%, за мінімально необхідних 7%; норматив Н2, це вже адекватність регулятивного, 22.8%, за 10% мінімальних; LCR у всіх валютах – медіанний 324%, мінімальний 177%. Запас просто-таки.
Це подається як ознака надзвичайної стійкості. З боку банкірів – їхніх банків. З боку НБУ – системи.
Інша річ – аудиторія зовнішня. Там ми маємо справу вже не з «пересічним громадянином» чи з «економічно підкованим депутатом», що десь одне і те саме. А вже з прошареними банкірами та інвестиційниками, які такі месиджі трактують інакше, саме так, як іх і треба трактувати.
Як? Колись вже писав про нормативи, спробую ще раз, більш спрощено.
- Банківські нормативи – вони як тумблер. Тобто мають лише два положення – «ввімк» та «вимк». Тобто – виконуються або не виконуються. Інших положень там нема. Виконуються, добре, значить, маємо справу з банком, ще з банком, а не, наприклад, із небанківською установою, чи з базою відпочинку, чи з коровою. Дивимося далі, чи це банк стійкий, чи життєздатний (viable), чи заробляє достатньо операційного прибутку, наскільки ефективний за CIR чи там ROA, чи його бізнес-модель життєздатна, тобто чи може генерувати в майбутньому достатньо грошей, щоб банк жив як банк, і це купу інших індикаторів. Не виконується - аларм, швидко розбираємося, чому – це че каже про проблеми, чи це тимчасове щось на моменті. Якось так. Говорити – «нормативи перевиконуються», це як казати «тумблер перевимкнено із запасом»
- Значне перевищення нормативів над мінімально необхідними каже лише про одне. Про те, що щось іде не так, щось іде погано. Це як для окремого банку, чи для системи. Велике значення нормативів адекватності капіталу – значить, банк неефективно використовує наявний ресурс, своїми словами, має гроші, які не працюють. Чому? Питання, треба розбиратися. Або ж інший варіант – банк насправді не має грошей, тому й не використовує, але тихенько собі підмальовує звітність. Це по банку. По системі «перевиконання» – це явний індикатор якось кризи чи то нестійкості, бо якщо на рівні системи вже гроші не працюють (або по системі йде creative accounting), то ще вже може бути серйозний системний ризик.
Тобто, мовою програмістів, це не фіча, а баг.
Те саме з нормативами ліквідності. Що великі нормативи – значить, є багато грошей, яких нема куди дівати, є певний структурний дисбаланс (а він в нас справді є), значить, банки не дуже добре виконують свою основну функцію (за Даймондом-Дібвігом) – перерозподіл грошей в часі, тримають дуже багато в короткострокових інструментах, значить, чогось бояться, не довіряють, не хочуть кредитувати чи взагалі вкладатися надовго. І це вже справжній системний ризик.
Коли ми ведемо перемовини із різними «дуже серйозними міжнародними інвесторами, в яких усе серйозно, і гроші серйозні, і інвестиції, і офіси, і машини, і секретарки і навіть коти серйозні», і кредитними агенціями, із приватними донорами та інвесторами, то ці серйозні люди оці всі речі з нормативами прекрасно розуміють. Там не техаські реднеки, а прошарені волчари із багатим досвідом. То трактують вони всі такі речі про запаси нормативів досить однозначно – «ааа, що у вас там не так, your system is very weak indeed, please explain what’s up and what’s going wrong with your banks». Тобто, так, не як фічу, а як сильний баг.
Тобто це такий собі вбудований конфлікт комунікацій – те, що гарно заходить на внутрішній ринок, навіть, здавалося б, просунутим економічним журналістам, то дуже погано заходить, коли мова йде про професійних інвесторів чи донорів.
Назвав цей кейс частково «комунікаційним», коли треба варіювати месиджі в залежності від аудиторії.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело:Facebook.
