«Дорогою до їдальні кореспонденти одноголосно домовилися не писати про Узун-Кулак, що означає Довге Вухо, або степовий телеграф. Про це писали вже всі, хто побував на Сході, і про це вже нудно було читати. Не писати нарисів під назвою «Легенда озера Іссик-Куль». Досить ось такого пошлого смакування!
— А на мій погляд, — сказав письменник у дитячій курточці, — в цьому немає нічого страшного. Якщо Узун-Кулак існує, мусить же хтось про нього писати?» (с) Золоте теля
То Форбес ще восени цитував найнадійніших джерел, що два-три тижні максимум, то наприкінці червня теж цитував (і можливо тих самих джерел), що знову два-три тижні, які ось і минули. То тепер до гонки угадувань підключився вже Блумберг, тепер це «навряд чи цей тиждень, скоріше, середина липня, але це не точно».
Враження таке збоку складається, що це вже пішла гонка журналістів, хто точніше вгадає. Хтось та вгадає, звісно. І потім може навіть буде хизуватися тим, от, мовляв, які в мене надійні джерела (хоча джерела в усіх одні й ті ж, просто різним ЗМІ дають різні дати).
Але це буде суто вгадування, тоталізатор такий, до речі, якщо нема ще такого в медіа, можна б і зробити: ставити гроші на дати, буде-не буде на цих вихідних, потім накопичене розподілити між тими, хто вгадає нарешті.
Чому це вгадування. Бо нема такої інформації ще не в кого, навіть в того обмеженого кола, яке ухвалює рішення. Може бути й завтра, може бути й за місяць-два. А може й взагалі не бути, хоча це, імхо, малоймовірно; я б на те, що націоналізації не буде, давав би odds десь 24-1 (тобто, ймовірність, що буде, десь в районі 95%).
Тим більше, всередині НБУ чи то Мінфіна такої інформації, маю на увазі, про конкретну дату, нема та й не може теж бути. Там є команда «бути напоготові», підготувати всі документи, юридичні формальності, підготувати, що робити за планом А, планом Б, планом Ц. І коли вже піде команда «прапорець», тоді діяти за тим чи іншим планом. Коли той прапорець впаде, ще нікому не відомо, навіть тим, хто його тримає, бо там купа інших ввідних та інших справ.
Навпаки навіть, виконавців, від лінійних до керівників рівня аж до заступників Голови/міністра, до останнього тримають у невідомості по даті, це, врешті-решт, просто правильно; хтозна, що кому спаде на думку, де будуть витоки інформації, або ще щось неприємне.
От так воно працює.
Про ці «джерельні витоки», мені тут радще згадується Ходжа Насрєддін, перша частина, де збирали топити Ходжу.
«Перший мішок відбив у стражі чайханщик Алі, другий відбили ковалі під орудою Юсупа. Гончарі відбили третій мішок, але і в ньому було ганчір’я. Четвертий мішок пропустили вільно. Стража підняла мішок над головою та витрусили у воду – посипалося ганчір’я. Натовп завмер, нічого не розуміючи. Цього й хотів досвідчений Арсланбек, що знав – нерозуміння результується у бездіяльність».
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
