Переговорний процес між РФ і Білоруссю в стилі «шлюбу по розрахунку» набуває апогею, переростаючи у відкрите протистояння.
Країна-агресор відкинула дипломатію, відкрито заявляючи про необхідність «правильного» вибору, оскільки вибору немає – попереду економічна криза.
Протистояння на тлі формування «дружби народів»
Країна-агресор відкрито наполягає на ухваленні рішення щодо інтеграції Білорусії до повноцінного союзної держави, в тому числі з єдиною валютою, де-факто вимагаючи від Мінська відмовитися від можливості емісії національної валюти.
Підґрунтям для інтеграції є прагнення отримати нове фінансування, так і погашення раніше отриманих кредитів.
Нагадаємо, президент Лукашенко продовжує наполягати на компенсації за податковий маневр. На що РФ відповідає категоричною відмовою здійснювати компенсацію збитків. В цьому контексті перший віцепрем'єр і міністр фінансів Антон Сілуанов заявив: «Податкова політика — це внутрішня справа Росії». Ключовою умовою реалізації таких прагнень – переговорний процес обов’язково має базуватися на засадах подальшої інтеграції Росії та Білорусі, заявив він.
Хоча формально Росія не ставить будь-яких умов для грошової допомоги, підкреслив перший віцепрем’єр, в Москві не вважають правильним просто так перераховувати кошти. Позиція Москви полягає у тому, що необхідно приймати комплексне рішення, яке б стосувалося бачення подальшої інтеграції в частині союзного договору, і лише тоді Росія буде розуміти орбіту взаємних фінансових відносин, — цитує міністра Reuters.
Та попри численні переговори та відвідування Мінська глави Мінекономрозвитку Максима Орешкіна та спікера Ради Федерації Валентини Матвієнко, схилити Лукашенка до рішення на користь РФ так і не вдається.
Нагадаємо, досить часто заяви лунають з позиції сили, зокрема Валентини Матвієнко, яка заявила: «Це союз держав, але союз повинен бути повноцінним», – підкреслила вона. «Повноцінний з точки зору однакових економік, що розвиваються, тому що інтегруватися у зворотному випадку неможливо. Це союз, продовжила Матвієнко, який «повинен на тому чи іншому етапі мати єдину валюту», тому що інакше «важко проводити єдину фінансову політику».
Та в закликах пані Матвієнко існує певний нюанс, який російська сторона не коментує, але й не приховує. Якщо йдеться про перехід на єдину валюту – то входження Білорусі в зону російського рубля.
Білорусь ніколи не відхиляла ідеї запровадження єдиної з Росією валюти, але лише за умови, що це буде не російський рубль, — зазначає президент Білорусі Олександр Лукашенко: «Ми не проти спільної валюти, але це має бути спільна валюта, а не валюта Центробанку Росії. Повинен бути емісійний центр, створений на рівних умовах».
У неділю президент Білорусі зовсім засумнівався у необхідності союзної держави. «Нам кожного ріку підсовують нові умови. В підсумку, в економіці ми постійно щось втрачаємо й втрачаємо! Кому такий союз потрібен?» - обурюється Олександр Лукашенко.
Лукашенко наголошує, що Москва не пускає на російський ринок певні види білоруських товарів, відтак щорічно Мінськ втрачає по 9 млрд доларів. Хоча Білорусь не планує оголошувати РФ торгову війну («як США з КНР»), бо це неправильно, але щороку «умови тільки погіршуються», зазначив Лукашенко.
Погрози Мінську
Заяви президента Білорусі є спробою «щось виторгувати», заявив у відповідь Затулін з думського комітету у справах СНД.
Такий підхід навряд чи призведе до позитивних результатів для білоруської економіки, наголосив Затулін.
«Чесно кажучи, я не бачу перспективи для білоруської економіки, у разі якщо вона припинить союзні відносини з Росією. Це в будь-якому випадку викличе кризу, — сказав Затулін у виступі на радіостанції «Говорить Москва».
Виникає питання, чи потрібен самій Росії такий союзник, як Білорусь, за умови, що Лукашенко останнім часом проводить політику «білорусизації» присікаючи будь-які спроби прихильників інтеграції активно заявити про себе, продовжив Затулін.
«Питання про те, чи потрібен нам такий союзник — риторичне. Звичайно, нам потрібен союзник, тим більше, на західному напрямку. Але не за всяку ціну, і навіть у тому випадку, якщо він союзник. У союзництво Лукашенка останнім часом доводиться сумніватися. Все це, звичайно, є дуже серйозною проблемою, але я не думаю, що наразі настав момент, коли ми повинні рвати зв'язку в Союзній державі», - додав він.
Особливості білоруської економіки та кроки віддалення від «союзу»
Білоруська економіка, тісно зав'язана на російський ринок, стагнує разом з російським ВВП: за січень-вересень 2019 року її зростання склало лише 1%.
Однак на відміну від країни-агресора, де джерелами зростання залишаються сировинний сектор і споживче кредитування, в Білорусі основним драйвером ВВП став IT-сектор.
Частка інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в ВВП країни за 7 років зросла втричі: у 2011 році це було 2,2%, а наразі 6,1%. Обсяг валової доданої вартості IT в реальному вираженні за аналогічний період стрімко зріс на 88%.
Варто зазначити, на сьогодні розмір ІТ сектора перевищує транспортну діяльність (5,9%), будівництво (3%), наблизившись до сільського господарства (6,6%).
Відтак, ІТ сектор Білорусі, згідно з офіційною статистикою, забезпечить 0,5 процентного пункту з підсумкового результату ВВП.
Аналітики ЦМІ Сбербанку зазначають, що такий стан ІТ Білорусі частково став результатом ухвалення рішення щодо легалізації криптовалюти й створення Парку високих технологій - IT-кластер з особливими умовами, учасниками якого є понад 500 компаній.
Втім, в експорті частка парку поки невелика (4,5%), а дві третини виробництва в Білорусі, як і раніше генерує держсектор.
«Тягар низької ефективності цієї частини економіки буде чинити серйозний тиск на економічне зростання, і нівелювати ефект лише розвитком сектора інформаційних технологій буде вкрай важко», - попереджають аналітики ЦМІ Сбербанк.
Нові джерела фінансування
Той факт, що в плані запозичень Білорусі на 2020 рік, на відміну від попередніх років, не передбачено нове фінансування з боку РФ, може викликати здивування, оскільки Москва завжди виступала ключовим кредитором Білорусі, наголошують аналітики Сбербанк CIB.
«Навіть попри зменшення фінансової підтримки останніми роки, обидві сторони намагалися утримувати чистий обсяг виплат Білорусі на користь РФ на нульовій позначці», - зазначають експерти: нові кредити видавалися, щоб рефінансувати старі. Наразі Мінськ де-факто буде змушений гасити борг перед Москвою.
В цілому у 2020 році Білорусі потрібно погасити 2,6 млрд доларів за зовнішніми позиками та ще 1,2 млрд доларів виплатити нараховані відмотки за обслуговування боргу.
Три чверті цієї суми - 1,95 млрд доларів — планується залучити за шляхом нових запозичень: 1 млрд доларів — через випуск єврооблігацій і ще 350 млн — від розміщення суверенних бондів в російських рублях.
Додаткові 600 млн доларів уряд має намір купити на внутрішньому валютному ринку, а залишок — погасити коштом резервів бюджету.
«Шанси на те, що Росія надасть фінансування Білорусії в цьому або в наступному році, залишаються туманними», - констатують в Сбербанк CIB.
Як альтернатива російському фінансуванню приходять китайські гроші. До кінця року Білорусь розраховує підписати угоду на отримання кредиту в 3,5 млрд юанів (500 млн доларів), заявив в п'ятницю міністр фінансів Максим Єрмолович на «Жовтневому економічному форумі» в Мінську.
За його словами, Мінськ сподівається, що до кінця поточного року «вдасться завершити процедури з отримання цих коштів, вийшовши на підписання кредитної угоди».
Не дочекавшись кредитного траншу на суму $650 млн, а також $400 млн компенсації за податковий маневр в нафтовій галузі, Лукашенко заперечив можливість об’єднання з РФ взявши кредит на $ 600 млн у Китаю.
Нагадаємо, видання Bloomberg зазначає, що в Кремлі працюють щодо примусу Білорусі до політичного союзу з РФ зі створенням нової держави, щоб таким чином забезпечити довічне перебування при владі Володимира Путіна.
Путін, як зазначали джерела Bloomberg в Кремлі, може очолити нову державу, що дозволить йому обійти конституційне обмеження на кількість президентських термінів. Сам Путін наразі такий сценарій публічно відкидає. «Немає і бути не може», – заявив він на пленарній сесії ПМЕФ 7 червня, відповідаючи на запитання, чи можливе об’єднання з Білоруссю до 2024 року заради продовження його повноважень.
