На тлі найгіршого провалу світової торгівлі за останні 10 років, стагнації економіки ЄС та рекордно низьких за 30 років темпів зростання в Китаї попит на газ, алюміній та алмази з Росії почав стрімко падати.
Відтак найбільші експортери сировини країни-агресора зафіксували двозначне падіння продажів та фінансових показників.
Експортний провал Газпрому
Зіткнувшись із напливом скрапленого природного газу, а також дворазовим падінням цін на газ в Європі, «Газпром» вже в серпні пережив рекордний провал експорту.
Постачання закордон (крім Туреччини) за перші шість днів місяця склали лише 465 млн кубометрів на добу, що нижче торішніх показників серпня на 22%, і на 12% менше показників серпня 2017 року, повідомляє «Комерсант».
Порівнюючи першим півріччям, коли скорочення експорту відбулося на 4,6%, спад прискорився більш ніж у 8 разів.
Європейські газові сховища заповнені практично повністю: згідно з даними, вже до початку серпня вони були використанні на 84% (рисунок 1).
Рисунок 1 – Динаміка наповнення газу в сховищах ЄС
Джерело: AGSI+
Варто зазначити, що заповнення сховищ на 84% - це лише на 3 процентних пункти нижче, ніж максимум минулого року досягнутого на початку листопада. Відтак темпи закачування в ПСГ закономірно скорочуються, попри те, що зберігання газу в умовах дуже низьких цін в Європі є досить вигідним.
Зазначимо, вартість газу на нідерландському хабі TTF впала до € 9 за 1 МВт/год (близько $ 110 за тисячу кубометрів) проти € 22 за 1 МВт/год на початку 2019 року, при цьому грудневий ф'ючерс торгується на рівні € 18 за 1 МВт/год.
Істотних проблем для «Газпрому» створює ситуація в економіці найбільшого споживача — Німеччини, яка переживає падіння промислового виробництва. За даними Destatis, станом на липень 2019 року обвал промислового виробництва складає 5% р/р зачепивши усі сектори — від автопрому до товарів вжитку.
Німеччина страждає не лише внаслідок торговельного протистояння та глобальної рецесії, по економіці країни відчутно вдарили нові норми щодо шкідливих викидів, до яких змушений підлаштовуватися німецький автопром.
Через передавальний механізм розподілу доданої вартості, стиснення виробничої активності вже передалося далі — до базових постачальників природної сировини.
Падіння експортних надходжень металургійного сектору
Слідом за енергоносіями потреба на метали у світовій економіці також може упасти. Найбільший в РФ виробник алюмінію «Русал» минулого тижня знизив прогноз попиту з 68 до 67,5 млн тонн, відзвітувавши про двократне падіння прибутку до податків, відсотків й амортизації (EBITDA). За січень-червень вона склала 528 млн доларів проти торішніх показників у розмірі - 1,124 мільярда.
Головною причиною є обвал цін на алюміній на Лондонській біржі, зазначають аналітики. Ф'ючерсні контракти подешевшали майже на 20% рік до року і наразі торги відбуваються в діапазоні, що нижче 1750 доларів за тонну.
На галузь важкої промисловості торговельне протистояння вплинуло істотно. Зокрема, внаслідок торгового конфлікту з США, споживання алюмінію падає в Китаї.
Компанія очікує, що Пекін почне більше стимулювати економіку, проте падіння юаня до 11-річних мінімумів діє проти сировинних ринків, оскільки грає проти імпорту впливаючи на його здороження.
Падіння експортних надходжень від алмазів
Слідом за юанем падає індійська рупія, пробивши позначку 70 рупій за долар. В підсумку страждає компанія «Алроса», для якої Азія є ключовим ринком експорту алмазів.
Попри нарощування видобутку алмазів на 14%, «Алроса» зіткнулася з 22-процентним падінням продажів і скороченням виторгу на 25%, до 796 млн доларів. В результаті стискання вільного грошового потоку відбулося практично до нуля.
Відтак за підсумками липня «Алроса» відзвітувала про найгірші операційні результати за три роки, відзначають експерти.
Варто наголосити, що проблема компанії є також наслідком торговельної війни між США та КНР. Адже, ювелірні вироби стали частиною торгової війни, яку веде Дональд Трамп з Китаєм: нові мита на товари з Китаю повинні вплинути на виробників ювелірних виробів, а відтак на добувні компанії.
В підсумку необхідно підкреслити, що причиною провалу експорту стали не лише зниження цін на нафту, але і падіння фізичних обсягів сировинного експорту.
Відповідні причини вочевидь пов'язані як з проблемами нафтопроводу «Дружба», так із попитом на природний газ європейськими споживачами.
Експерти повідомляють, що економіка РФ близька до стагнації.
За підсумками другого кварталу РФ зазнала втрат 8,1% експорту вуглеводнів, і 5% - несировинного експорту.
Наслідки для України
Експерти зазначають, що зниження експортних постачань «Газпрому» в серпні є очікуваними, але компанія сподівається, що закачування додаткових обсягів газу в сховища з боку Угорщини та України частково їх підтримуватиме.
Попри те, що «Газпром» і не поставляє газ Україні безпосередньо, він потрапляє до країни шляхом реверсного постачання зі Словаччини, Угорщини та Польщі. Експерти зазначають, що міркування енергетичної безпеки можуть змусити європейських споживачів не відбирати газ з ПСГ в листопаді-грудні, що підтримуватиме постачання «Газпрому» протягом цих місяців.
Але з початку 2020 року закінчується контракт на транзит російського газу через Україну, а переговори наразі щодо його відновлення не почалися.
Багато експертів вважають, враховуючи досвід минулої газової кризи, що відсутність контракту може привести до перебоїв з постачанням газу в Європу вже в січні 2020 року.
Та не все так, як здається на перший погляд. Якщо транзитний договір не буде укладений до 31 грудня 2019 року, «Газпром» буде вимушений відпускати газ європейським споживачам з природних сховищ газу в обсязі 5,5-6 млрд куб. м на місяць. Враховуючи, що частина газу в природних сховищах є технологічним, відбирати весь газ з природних сховищ «Газпром» технологічно не спроможний. Відтак, у найкращому випадку, монополіст зможе виконувати свої зобов’язання перед європейськими споживачами лише до кінця лютого 2020 року, використавши раніше закачаний до сховищ газ.
Враховуючи значні фінансові втрати та ризики недофінансування, обумовлені попередніми рішеннями арбітражних інстанцій, монополіст наражається на зростання фінансових втрат й репутаційні ризики, що змусить переглянути категоричну переговорну позицію та більш зважено підходити до перспектив транзиту газу через Україну.
