Український слід у світовій nail-індустрії: Дар’я Орлова про стандарти майстерності

За даними статистичного сервісу Statista, український ринок нігтьової косметики у 2024 році приніс близько €49,04 млн, а прогнозований щорічний приріст становить 3,94% у період до 2029 року. На тлі такого зростання попиту на nail-послуги та продукцію в Україні особливо цікаво дізнатися, як майстриня міжнародного рівня — Дар’я Орлова — бачить можливості й виклики своєї професії: від тренерської діяльності до участі в закордонних чемпіонатах.

Дар’я Орлова — міжнародна майстриня й тренерка з манікюру, сертифікована суддя провідних чемпіонатів, визнана експертка у сфері нігтьового сервісу. Вона розпочала свою кар’єру в Україні, де пройшла шлях від майстрині до засновниці власної студії, а з 2023 року продовжила професійний розвиток у США, досягнувши рівня Expert в одному з престижних салонів Мангеттена. Дар’я — багаторазова переможниця та призерка міжнародних змагань, зокрема Nailympia USA, Diamond Nails Canada та чемпіонатів IEEBA, де також виступає в ролі акредитованої судді. Її учениці та команди регулярно здобувають призові місця на конкурсах у США, Німеччині, Франції та інших країнах. Окрім практичної діяльності, Дар’я активно розвиває авторські навчальні програми, виступає спікеркою на професійних заходах і готується до відкриття власної школи, де навчатиме майстрів світового рівня.

Ви навчалися на юристку, але обрали nail-індустрію. Не пошкодували про свій вибір?
 

Зовсім ні. Юридична освіта дала мені системне мислення, уміння аналізувати та працювати з людьми — ці навички дуже допомагають і в бізнесі, і в професії. Але з часом я зрозуміла, що моя справжня енергія й натхнення народжуються саме в nail-індустрії.

Для мене це не просто робота — це можливість створювати красу, дарувати впевненість і бачити миттєвий результат своєї праці. Тут я відчуваю себе на своєму місці: можу розвиватися, ділитися досвідом і надихати інших.

Тож мій вибір — це не відмова від минулого, а крок до свого справжнього покликання.

Що було найскладнішим на початку, і що зараз згадуєте з усмішкою?
 

Найскладнішим на старті була, звісно, адаптація. Нова мова, нові правила, зовсім інший ринок і конкуренція. В Україні у мене вже була своя база клієнтів, а в США довелося починати майже з нуля: шукати клієнтів, доводити свій рівень, навчатися по-новому вибудовувати комунікацію.

Але у мене була величезна перевага — я переїхала не сама, а разом із чоловіком і сином. Їхня підтримка стала для мене справжньою опорою. Коли поруч близькі люди, навіть найважчі моменти переживаються легше, і саме вони допомогли мені не здаватися.

Звісно, рішення про переїзд значною мірою було пов’язане з війною в Україні. Залишатися ставало небезпечно, і як мама я мусила думати про майбутнє своєї дитини. Це був непростий крок, але він дав нам можливість розпочати нове життя — у безпеці й із перспективами.

Сьогодні я згадую ті перші місяці з усмішкою. Тоді кожен новий клієнт здавався перемогою, а зараз це викликає теплі, навіть зворушливі спогади. Міжнародний досвід дав мені головне розуміння: краса й турбота про себе зрозумілі в будь-якій країні. Якщо вкладаєш душу в те, що робиш, — люди це відчувають, незалежно від мови чи культури.

Багато майстрів бояться брати участь у чемпіонатах. Що ви зазвичай кажете тим, хто сумнівається?
 

Коли майстри вагаються, чи варто брати участь у чемпіонатах, я завжди кажу: це не про боротьбу за кубок, а про особистісне зростання й розвиток. Чемпіонат — це можливість вийти за межі звичного, перевірити себе й побачити, наскільки ти виріс як фахівець.

Багато хто боїться помилитися або виглядати гірше за інших, але змагання — це не іспит, а простір для навчання. Тут можна отримати цінний зворотний зв’язок від суддів і колег, побачити нові техніки, надихнутися ідеями й зрозуміти, у якому напрямку рухатися далі. Навіть якщо не здобути призове місце, сам досвід участі вже робить майстра сильнішим і впевненішим.

Окрім того, чемпіонати відкривають двері до нових знайомств, професійних контактів і можливостей. Після таких подій майстри повертаються з іншим поглядом на свою роботу, з новими цілями та натхненням.

Я завжди кажу: не потрібно порівнювати себе з іншими — важливо порівнювати себе з тим, яким ти був учора. Кожен чемпіон колись просто наважився спробувати. І саме цей крок стає початком справжнього професійного зростання.

Яку ви бачите роль наставника у формуванні майбутніх чемпіонів?
 

Роль наставника у формуванні майбутніх чемпіонів, на мою думку, — ключова. Наставник — це не просто людина, яка передає техніку чи знання, а той, хто допомагає розкрити потенціал, повірити у себе й спрямувати енергію в потрібне русло. Він бачить в учневі те, чого той сам поки не помічає, і допомагає крок за кроком перетворити талант на майстерність.

Наставник стає провідником у професію, але також і джерелом натхнення. Він навчає не лише працювати руками, а й мислити, аналізувати, шукати власний стиль. Саме завдяки такому підходу народжуються не просто майстри, а особистості, здатні створювати нове й рухати індустрію вперед.

Якщо говорити про майбутнє, я впевнена: розвиток професії безпосередньо залежить від того, наскільки сильні наставники будуть поруч із початківцями. Адже кожен чемпіон колись був учнем, якому хтось допоміг повірити у себе. Справжній наставник не просто ділиться досвідом — він формує культуру, цінності й стандарти професії, створюючи основу для наступного покоління чемпіонів.