Світ стрімко змінюється під впливом бурхливого розвитку науково-технічного прогресу. Очікується, що нові технології, наприклад, штучний інтелект (ШІ), машинне навчання, робототехніка, великі дані та мережі, докорінно змінять виробничі процеси. Водночас технологічний поступ також може мати серйозний вплив на країни, що розвиваються. Можливості та потенційні джерела зростання, які, наприклад, США та Китай використали на ранніх етапах економічного розвитку, істотно відрізняються від тих, які в сучасному світі у своєму розпорядженні мають бідні країни, зазначають аналітики Міжнародного валютного фонду.
В останньому дослідженні експертів Фонду показано, що нові технології несуть ризик збільшення розриву між заможними та бідними країнами внаслідок перетікання більшого обсягу інвестицій в країни з розвиненою економікою, де вже запроваджена автоматизація виробництва. Своєю чергою це може негативно відбитися на робочих місцях в країнах, що розвиваються, обумовлюючи загрозу заміщення, а не доповнення їх зростаючої робочої сили, яка зазвичай забезпечувала перевагу менш розвиненим країнам. З метою запобігання відповідним зростаючим розбіжностям урядам у країнах, що розвиваються необхідно буде зосередитися на вжитті заходів для підвищення продуктивності й розвитку навичок працівників.
У розробленій моделі аналітиків МВФ були розглянуті дві країни (одна з розвиненою економікою, інша – країна, що розвивається), обидві з яких виробляють товари з використанням трьох факторів виробництва: праці, капіталу і «роботів». Аналітики широко інтерпретують поняття «роботи», включаючи в нього весь спектр нових технологій, згаданих вище. Ключове припущення полягає в тому, що роботи замінюють працівників. У дослідницькій системі революція штучного інтелекту має на увазі підвищення продуктивності роботів.
В основі дослідження покладено припущення, що розбіжність між країнами, що розвиваються і країнами з розвиненою економікою може виникати за трьома різними каналами: частки у виробництві, потоків інвестицій та умов торгівлі.
Частка у виробництві
У країнах з розвиненою економікою рівень зарплат вищий, оскільки вище сукупна факторна продуктивність. Значно вищий рівень зарплат спершу підштовхує компанії в країнах з розвиненою економікою до активнішого використання робототехніки, особливо якщо працівників легко замінити роботами. Згодом, коли продуктивність роботів підвищиться, країни з розвиненою економікою отримають більшу вигоду в довгостроковій перспективі. Чим більше роботи замінюють працівників, то більша стає ця розбіжність.
Потоки інвестицій
Підвищення продуктивності роботів створює стабільний попит на інвестиції в робототехніку і традиційний капітал (який, як передбачається, доповнює роботів і продуктивність праці). У країнах з розвиненою економікою цей попит вищий, оскільки там більш інтенсивне використання роботів (вищезгаданий канал «частки у виробництві»).
В результаті інвестиції виводяться з країн, що розвиваються на фінансування цього накопичення капіталу і роботів в країнах з розвиненою економікою, приводячи в результаті до тимчасового зниження ВВП в країні, що розвивається.
Умови торгівлі
Країна, що розвивається, швидше за все, буде спеціалізуватися в секторах, які більше покладаються на некваліфіковану робочу силу, якої вона має у своєму розпорядженні в більшому обсязі, ніж країна з розвиненою економікою. Якщо припустити, що роботи замінять некваліфіковану робочу силу, але будуть доповнювати кваліфікованих працівників, після революції в робототехніці в країнах, що розвиваються може початися перманентне погіршення умов торгівлі. Це пов'язано з тим, що роботи непропорційно витіснятимуть некваліфікованих працівників, що призведе до скорочення їх відносних заробітних плат і зниження ціни товару, при виробництві якого більш широко використовується некваліфікована робоча сила. Своєю чергою зниження відносної ціни основного виробленого нею товару стане додатковим негативним шоком, який знизить стимул для інвестицій і, можливо, призведе до падіння ВВП не лише у відносному, але і в абсолютному вираженні.
Рисунок 1 – Відсоткові зміни ВВП на душу населення
Джерело: МВФ.
Чим простіше замінити працівників роботами, тим ширший діапазон розривів в ВВП на душу населення між країнами з розвиненою економікою й країнами, що розвиваються.
Роботи й заробітні плати
Отримані аналітиками МВФ результати дослідження принципово залежать від того, чи прийдуть роботи на зміну працівникам насправді. Хоча зараз можливо й передчасно прогнозувати масштаб цього заміщення в майбутньому, дослідники виявили свідчення, які вказують на те, що це станеться. Зокрема, було виявлено, що зростання зарплат збігається зі значним розширенням використання роботів, що узгоджується з уявленням про те, що компанії відмовляються від робітників на користь роботів через збільшення витрат, пов'язаних з оплатою праці.
Рисунок 2 – Рушійна сила автоматизації
Джерело: МВФ.
Проаналізовані дані більшості країн за період 2006-2016 роки указують на те, що вищий рівень зарплат виявився пов'язаний зі значно ширшим застосуванням роботів в обробній промисловості.
В підсумку варто зазначити, поліпшення продуктивності роботів є причиною розбіжностей між країнами з розвиненою економікою і країнами, що розвиваються, якщо працівників легко замінити роботами. Крім того, це поліпшення, як правило, буде сприяти зростанню доходів, але також і збільшення нерівності доходів, принаймні в перехідний період і, можливо, в довгостроковій перспективі для деяких груп працівників як в країнах з розвиненою економікою, так і в країнах, що розвиваються.
Ідеального способу уникнення розбіжностей не існує. З огляду на інтенсивність темпів розвитку робототехніки, країнам, що розвиваються як ніколи раніше необхідно терміново вкладати кошти в підвищення сукупної продуктивності й рівня кваліфікації, щоб роботи швидше доповнили, а не замінили їх трудові ресурси. Звичайно, це не проста задача для практичної її реалізації. У моделі дослідників МВФ збільшення сукупної факторної продуктивності, від якої залежать багато інституційних та інших фундаментальних відмінностей між країнами, що розвиваються і країнами з розвиненою економікою, що не відображаються у витратах праці та капіталу, є особливо корисною, оскільки вони сприяють накопиченню робототехніки й фізичного капіталу. Такі поліпшення приносять користь завжди, але в умовах революції штучного інтелекту результати стають більш відчутними.
Отримані результати дослідження також підкреслюють важливість накопичення людського капіталу для запобігання розбіжності та вказують на можливість відмінностей в динаміці зростання країн, що розвиваються з різним рівнем кваліфікації робочої сили. Директивні органи повинні вжити заходів щодо зниження цих ризиків й рішучого переходу до різкого підвищення приросту продуктивності та інвестицій в освіту й підвищення кваліфікації.
