Головний юрист IBOX Bank Павло Коцюбинський: правове поле фінтеху України потребує оновлення відповідно до світових норм

Сегмент українського фінтеху активно розвивається, однак потребує удосконалення відповідно до провідних практик світу. Як відрегульований ринок фінансових послуг в Україні та які його особливості, як покращити співпрацю регулятора та гравців ринку, врешті як подолати шахрайство у фінансовому секторі нам розповів начальник відділу правового забезпечення IBOX Bank Павло Коцюбинський.

Чи відповідає українське законодавство, яка регулює фінансову сферу, стандартам країн і регіонів-лідерів у сфері фінтеху? Чого бракує? Які законопроекти та ініціативи є зараз найбільш актуальними для банків? Як вони здатні вплинути на ринок фінпослуг?

Павло Коцюбинський: Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» був ухвалений ще у 2001 році. Зрозуміло, що він морально застарів і не відповідає вимогам сьогодення.

На його оновлення спрямований проєкт Закону України «Про платіжні послуги», оприлюднений у січні 2020 року. НБУ розробив його із залученням зовнішньої юридичної експертизи за технічної підтримки Європейського Банку Реконструкції та Розвитку та висунув для обговорення фінансового ринку. Цей документ базується на сучасних вимогах та враховуватиме норми європейських регуляторних актів, зокрема Другої платіжної директиви (PSD2), Директиви з електронних грошей (EMD), а також і застережні засади, спрямовані оминути проблеми, з якими зустрілись в ЄС.

Новим регулюванням платіжного ринку передбачені ключові зміни на ринку платіжних послуг. Які саме? По-перше, буде визначено перелік з дев’яти платіжних послуг, сім з яких є фінансовими платіжними послугами, та дві – не фінансовими. По-друге, низка фінустанов автоматично отримають право на надання окремих платіжних послуг на підставі основної ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Яскравий приклад застарілості чинного законодавства – безрезультатність перемовин PayPal з НБУ щодо старту роботи в Україні. Норми, які там описані, не відповідають актуальним запитам гравців ринку.

По-третє, впроваджуючи провідний світовий досвід, планується запровадити можливість створення та діяльності малих платіжних установ зі спрощеним порядком реєстрації в НБУ. Що це значить? В першу чергу – що постачальники платіжних послуг зможуть здійснювати платіжні операції без обов’язкової необхідності створення та реєстрації платіжних систем. Це без перебільшення забирає місяці важкої погоджувальної роботи.

По-четверте, буде встановлено вимоги до операторів платіжних систем (наразі це платіжні організації платіжних систем) з метою забезпечення рівного, пропорційного та недискримінаційного доступу будь-яких авторизованих надавачів платіжних послуг до цих платіжних систем.

По-п’яте, емітентами електронних грошей зможуть бути не лише банки, але й інші учасники платіжного ринку, що отримали відповідну ліцензію.

Крім того, з’являться зрозумілі умови роботи «відкритого банкінгу», а у платіжній інфраструктурі України буде визначено перелік рахунків для виконання платіжних операцій та порядок їх відкриття.

В Україні небанківські фінансові установи не є конкурентами банків, суть взаємодії між ними – співробітництво. Банки широко користуються послугами небанківських ФУ, як і обслуговують їх операційну діяльність.

Захист прав користувачів повинен забезпечуватися за рахунок підвищених вимог до забезпечення безпеки платіжних операцій, у тому числі, стосовно необхідності використання постачальниками платіжних послуг посиленої автентифікації користувачів у визначених випадках.

Яскравий приклад застарілості чинного законодавства – безрезультатність перемовин PayPal з НБУ щодо старту роботи в Україні. Норми, які там описані не відповідають актуальним запитам гравців ринку.



За останні кілька років роль НФУ у фінансовій системі України дуже виросла, забираючи на себе частину функцій банків. З точки зору законодавства: це конкуренція або співробітництво?

Павло Коцюбинський: Ні, НФУ не є конкурентами банків, суть взаємодії – співробітництво. По-перше, оскільки закон не надає банкам право надавати усі види фінансових послуг, є фінансові послуги, які можуть надавати лише небанківські фінустанови (наприклад, діяльність у сфері страхування). Як наслідок, банки широко користуються послугами останніх, та взаємодіють із страховими компаніями при наданні ними страхових послуг клієнтам банків, виступаючи в якості страхового посередника.

В свою чергу, банківську діяльність, зокрема, відкриття клієнтам рахунків, здійснення операцій за ними, серед фінансових установ в силу закону можуть здійснювати лише банки. Як наслідок цього, банки надають широкий спектр фінансових послуг НФУ. Наприклад, здійснюють розрахунково-касове обслуговування рахунків НФУ, активно працюють з ними у сфері переказу готівки, залучаючи фінустанови в якості агентів банку.

Якщо брати конкурентні фінансові ринки, на яких банки та НФУ мають право діяти одночасно, як правило конкуренція між ними не виникає через відмінні сегменти обслуговування.

З приводу ж надання банками та НФУ фінансових послуг, які законом дозволено здійснювати обом – ситуація більш цікава.. В Україні закон надає банкам як кредитним установам, право надавати широкий спектр фінансових послуг на різних фінансових ринках (грошей, капіталів, валюти, цінних паперів тощо), у т.ч. за рахунок залучених коштів. При цьому, надавати фінансові послуги, які відносяться до банківської діяльності в комплексі, можуть лише банки, коло клієнтів яких закон не обмежує.

На відміну від цього, НФУ мають право надавати лише окремі фінансові послуги, а без статусу кредитної установи вони можуть надаватися лише за рахунок власних коштів. Внаслідок цього можливість їх надання НФУ є обмеженою, а самі НФУ в якості позичальників вимушені користуватись кредитними послугами банків. До того ж, закон обмежує і потенційне коло клієнтів окремих видів НФУ (наприклад, кредитних спілок).

Отже, якщо брати конкурентні фінансові ринки на яких банки та НФУ мають право діяти одночасно, як правило конкуренція між ними не виникає. Чому?

По-перше, фінансові послуги небанківських фінустанов, як правило, значно (в рази) дорожчі ніж аналогічні фінпослуги банків. По-друге, через вимоги закону щодо перевірки кредитоспроможності позичальника, банки частіше за все не працюють з сегментом позичальників, які не відповідають вимогам кредитоспроможності. Наприклад, не кредитують малозабезпечених фізичних осіб, які традиційно є клієнтами ломбардів. По-третє, більшість НФУ працюють переважно в окремих сегментах кредитного ринку (зокрема, експрес-кредитування фізичних осіб).

При цьому в цілях виходу з-під дії законодавства про споживче кредитування, небанківські фіустанови переважно здійснюють короткострокове кредитування фізичних осіб (до 1 місяця):

• Дрібне кредитування, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору (фінансові компанії, кредитні спілки);


• Кредитування фізосіб під заклад майна, за яким зобов’язання позичальника обмежуються вартістю предмета закладу (ломбарди);


• Кредитування майна.

На відміну від банків, небанківські фінансові установи можуть надавати кредити у спрощеному порядку (експрес-кредити) та кредитувати клієнтів з низькою кредитоспроможністю.

В свою чергу, сегментування кредитного ринку обумовлено не тільки волевиявленням та бізнес-стратегією НФУ, а й вимогами законодавства. Наприклад, серед страхових компаній кредити можуть надаватись лише страховими компаніями, які здійснюють страхування життя. Самі кредити у цьому випадку надаються лише фізичній особі – страхувальнику та у межах   викупної  суми  на  момент  видачі  кредиту  та  на  строк,  що не  перевищує  період,  який  залишився  до  закінчення  дії  договору страхування  життя. Кредити кредитних спілок надаються лише членам таких спілок та фермерським господарствам чи приватним підприємствам, які знаходяться у їх власності.

До того ж, оскільки більшість небанківських фінустанов не мають статусу кредитної установи, для них не встановлено законодавством жорстких обмежень щодо можливості надання кредитів без забезпечення або їх надання особам з низькою кредитоспроможністю. Як наслідок цього, на відміну від банків, НФУ можуть надавати кредити у спрощеному порядку (експрес-кредити). Іншими словами, НФУ здійснюють діяльність у таких сегментах кредитного ринку, а можливість діяльності банків обмежена вимогами законодавства або не становить для них суттєвого економічного інтересу з огляду на ступінь наявних ризиків.



Національний банк розробив проєкт положення про додаткові вимоги щодо розкриття банками інформації у кредитних і депозитних договорах. Ініціатива допоможе банкам з прозорими умовами отримати нових клієнтів, яких раніше намагалися мало не дурити?

Павло Коцюбинський: Зазначена ініціатива НБУ допоможе споживачам фінансових послуг у виборі конкурентоспроможного банківського продукту. Останні зможуть у зручний спосіб і без відвідування банку отримати повну інформацію щодо реальної вартості кредиту та депозиту, що надасть змогу порівняти запропоновані банком умови, з аналогічними пропозиціями інших банків. Це допоможе споживачу фінансових послуг обрати таку фінансову послугу, яка найбільш відповідає його потребам. В свою чергу, банки, які пропонують найбільш вигідні для споживачів умови банківського обслуговування, збільшать кількість нових клієнтів.

Кримінальне законодавство більшості країн Європи передбачає покарання за вчинення кіберзлочинів у вигляді позбавлення волі. В Україні, за злочини у вказаній сфері, з урахуванням їх суспільної небезпеки держава має карати не лише штрафом, але й аналогічно – позбавленням волі.

Все це має сприяти підвищенню рівня конкуренції на банківському ринку, вести до скорочення робочого часу працівників фронт-офісів банків, які приймають потенційних клієнтів. До того ж, зменшення особистого спілкування з потенційними клієнтами само по собі буде мати позитивне значення в якості одного із заходів проти COVID-19.

НБУ і комерційні банки, серед яких і IBOX Bank, активно борються з шахраями. Запущені освітні кампанії про те, як уберегтися від зловмисників. А що з законами з цього приводу? Які ініціативи могли б допомогти фінсектору в боротьбі з шахраями?

Павло Коцюбинський: Правовою основою захисту громадян України від шахрайства у сфері розрахунків на сьогодні є стаття 200 Кримінального Кодексу (КК) України. У ній встановлено, що за підробку документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей загрожує покарання у вигляді штрафу від 3 000 до 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так само – за придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ, платіжних карток або їх використання чи збут, а також за неправомірний випуск або використання електронних грошей.

В Україні варто проводити уроки фінансової грамотності у школах та більш поглиблені курси особистого фінансового менеджменту в університетах. Це допоможе боротися із шахрайством.

Повторний злочин або за попередньою змовою групи осіб загрожує штрафом від 5 000 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В свою чергу, якщо внаслідок використання підроблених предметів особа, яка їх використала, заволодіває чужими грошовими коштами, вчинене кваліфікується як сукупність злочинів за відповідними частинами ст. ст. 190 (шахрайство) і 200 КК України.

Допомогти боротьбі з шахрайством могло б, у першу чергу, посилення карної бази за подібні злочини. З огляду на те, що кримінальне законодавство більшості країн Європи передбачає покарання за вчинення кіберзлочинів у вигляді позбавлення волі (Німеччина, Нідерланди, Великобританія, Італія, Іспанія, Данія), за злочини у вказаній сфері (ст. 200 КК України) з урахуванням їх суспільної небезпеки держава має карати не лише штрафом, але й позбавленням волі.

По-друге, освітня кампанія #ШахрайГудбай, яку проводить НБУ, стала гарною ідеєю, яку можна масштабувати на освітню систему. Наприклад, проводити уроки фінансової грамотності у школах та більш поглиблені курси особистого фінансового менеджменту в університетах.



Як на роботу IBOX Bank вплинув закон про фінансовий моніторинг?

Павло Коцюбинський: Закон і підзаконні акти НБУ дозволили Банку, в першу чергу, розширити послуги для своїх клієнтів, а також надавати послуги з використанням новітніх технологій, таким чином збільшувати клієнтську базу і поліпшити показники фінансового стану банку.

Нове законодавство у сфері фінансового моніторингу дозволило IBOX Bank впроваджувати нові умови відкриття рахунків клієнтам, зокрема, фізичним особам, з використанням вилученої ідентифікації та відеоверифікації, кваліфікованого електронного підпису. Зараз ми активно працюємо над технічною частиною цього рішення для подальшого запуску.

Дане питання дуже актуальне в період пандемії. Банк перебудовує свої напрямки обслуговування клієнтів з урахуванням впровадження онлайн-сервісів, які стали нормою нашого життя і можливістю проведення фінансових операцій, не виходячи з дому.

Хотілося б відзначити таку значущу складову Закону, як імплементація регламенту ЄС 2015/847 до статті 14 Закону – супровід грошових переказів необхідною інформацією про платника. Норми цієї статті встановлюють єдині стандарти для провайдерів платіжних сервісів, виключають анонімні перекази, що мінімізують ризики використання банківської системи для відмивання грошей і фінансування тероризму.

Супровід переказів інформацією про платника робить переказ коштів більш прозорим, тим самим допомагаючи Банку відстежувати підозрілі операції, в тому числі терористів, злочинців та осіб, внесених до санкційних списків.