Заробітчани й IT-cфера забезпечують Україну валютою краще за металургів і МВФ - експерт
В Україні про великі гроші в макроекономіці прийнято говорити складно і пишномовно. Не знаю, чому так склалося, але хочеться «більше м'яса і ближче до тіла». Щоб було зрозуміло, яку роль в цьому вирі цінностей граю я, громадянин, який, наприклад, щодня ходить на роботу або їде на заробітки, і своїм мозком або своїми руками і стисканням біцепсів впливає на фінансову статистику.
Багато думок і новин зараз подається в онлайні про новий транш МВФ. Приблизно в такому ключі: якщо уряд не почне піднімати ціни на газ, то чергового траншу не буде. А, значить, Україні доведеться якось заткнути фінансову діру, щоб не було дефолту, щоб долар знову не підскочив до небес.
Створюється враження, що я мікроскопічна піщинка, безпорадна душа в світі великих грошей і впливових людей, в світі програм МВФ та облікових ставок. Я – заручник інфляції і девальвації, жертва обставин, які, на жаль, склалися сьогодні жодним чином не на мою користь.
Як ми це бачимо з екранів блакитних
Перейду до суті. На мою скромну думку, важливість і значущість зусиль кожного окремо взятого українця щодо всієї фінансової системи замовчується. Навряд чи навмисно. Просто ніхто про неї не говорить. Постараюся на прикладах і цифрах порівняти, чого варто внесок окремих груп громадян в економіку в порівнянні з тими цифрами і прикладами, які ми звикли чути з блакитних екранів.
Найблагодатніша тема для таких міркувань, на мій погляд, - це експорт-імпорт. Як ми цю тему зазвичай бачимо: Україна - сировинна держава, основна частка товарного експорту якої припадає на продукти металургії та агро. І дійсно за січень-липень цього року, якщо вірити даним Держстату, на частку експорту металів і виробів з них довелося 26,8%(В грошах це $7,2 млрд), А на продукти рослинного походження – 17,8%(або $4,8 млрд). Чим гірше урожай - тим менше валютна виручка і тим слабкіше гривня. Або чим гірше попит на металопродукцію на глобальному ринку - тим менше валютна виручка і знову ж, тим слабкіше гривня. Таку кореляцію часто використовують в своїх коментарях фінансисти і вони абсолютно праві. Поки запам'ятайте ці цифри і тримайте їх в голові.
Мозковий експорт
Є й інші більше цифри, які теж можна віднести до такого поняття як експорт, але на які зазвичай звертають значно менше уваги. Наприклад, складно зрозуміти які саме дані Держстату мають відношення до IT-експорту. У звіті відомства про експорт-імпорт послуг є такі графи як комп'ютерні послуги, є інформаційні послуги, є послуги R & D. На них за перше півріччя в цілому припадає трохи менше $ 1 млрдза півроку. Не густо.
Але опитування IT-фахівців показує, що насправді ринкові цифри набагато солідніше. Так, голова найбільшої в країні за кількістю інженерів компанії EPAM Ukraine Юрій Антонюк каже, що за підсумком 2018 року загальна виручка компаній, що надають послуги розробки іноземним замовникам, складе$ 4-4,2 млрд.Ця сума близька до того, скільки за сім року місяців заробили на експорті ті ж аграрії. Причому на відміну від аграрного експорту, залежить від врожаїв і площ посівів, експорт IT-послуг залежить тільки від стану і кількості мізків громадян. І що стримують зростання кордону тут досить умовні. В середньому на 20% в рік росте кількість спеців на ринку. Плюс постійно зростає рівень складності завдань, що виконуються нашими ITшніками (що теж збільшує ринок в грошах: чим складніше завдання - чим дорожче коштує її рішення).
Експорт робочих рук
IT, як виявилося, це далеко не все, за що нашим громадянам дуже непогано платять за кордоном. Є напрямок, яке у нас ніде не значиться, як складова експорту послуг, але за своєю суттю нею є. Я кажу про заробітчан, громадян України, які надають різноманітні послуги за кордоном. Немає точних цифр, скільки вони заробляють. Але є цифри, скільки від них в Україну приходить валютної виручки. Так ось, за свіжими даними НБУ, за сім місяців цього року українці перерахували $6,35 млрд. Це майже стільки ж, скільки валюти завели в країну наші металургійні олігархи. Порівняємо цю цифру ще й, наприклад, з обсягом прямих іноземних інвестицій за півроку - $1,3 млрд або з об'ємом наступного траншу МВФ, від якого «залежить доля України» - $2 млрд.
Вже відчули силу? Наскільки більш помітний вплив на фінансову систему можуть завдати зарабітчани і IТшініки. Або, іншими словами, самі люди. За прогнозами НБУ, в 2018 році приватні особи перерахують в Україну більш $11 млрд! Також як і в IT-сфері до цього значення щорічно додається по кілька мільярдів доларів. Так за 2018 рік, обсяг приватних переказів збільшиться майже на $ 2 млрд, Тобто на суму траншу МВФ. А ще тільки в 2015 році в Україну переказали лише $6,9 млрд. Ось, мабуть, і весь парад цифр на сьогодні.
Які висновки можна тут зробити?
- На відміну від інших надходжень валюти в країну (продаж товарів, інвестиції, держпозики, приватизація, продажу ОВДП іноземцям), обсяг яких змінюється стрибкоподібно, в прив'язці до аукціонів, минулими сезонами, виплат, експорт мізків (інтелектуальних послуг) і послуг заробітчан буде рости з кварталу в квартал в арифметичній, а іноді і в геометричній прогресії. Це безумовно буде впливати не тільки на гривню (переважно позитивно), але і на інфляцію, яка буде збільшуватися під впливом споживчого попиту. Що передбачувано: люди поміняли долари і пішли на ринок їх витрачати. І один долар простого українця може виявитися набагато більш впливовою, ніж один долар олігарха, який, можливо, взагалі вважатиме за краще його не витрачати в Україні.
- Імпорт товарів може почати збільшуватися. Просто тому, що в Україні немає аналогів західних товарів. Що нормально: якщо ITшнік заробив грошей, то він, швидше за, піде і купить імпортний Renault, а не вітчизняний Ланос.
- Одним з основних важелів для зростання надходжень валюти з-за кордону стає освіту. Як вища, інженерне, так і спеціальне технічне. І з тим, і з іншим все не дуже добре. Представники великих IT-компаній вже скаржаться, що вони могли б зростати швидше, але ВНЗ не випускають стільки інженерів. Та й якість випускників кульгає.
- Відтік з країни виробничих кадрів і технічних талантів створює голод для зародження місцевої технологічної промисловості. 20% імпорту за останні 7 місяців - це машини, обладнання та механізми. Їх закуповує бізнес для модернізації або запуску нового виробництва. Як розповідав мені недавно в інтерв'ю екс-заступник глави АП Дмитро Шимків, за останні 4 роки понад 150-ти заводів побудовані з нуля в Україні. Що робити власникам заводів, якщо кваліфікований персонал поїхав до Польщі? Це відкрите питання. Напевно, піднімати рівень зарплати, що знову ж таки збільшує споживчий попит і вплине на інфляцію.
5.Експорт інтелектуальних і фізичних послуг спрямований переважно на західні країни: США, Польщу, Чехію та ін, в той час як експорт українських товарів все більше переорієнтовується на схід - в Азію. За даними НБУ, частка азіатських країн у квітні травні виросла до 34,2% і майже зрівнялася з часткою, яка припадає на Європу (34,5%).
Стас Юрасов, Liga.NET