МВФ про три аспекти великих перетворень: як досягти чистого нульового рівня викидів
Зусилля по боротьбі зі зміною клімату набирають розмаху. За період від часу укладення Паризької угоди у 2015 році країни посилили заходи щодо боротьби зі зміною клімату, а багато хто взяв на себе зобов'язання щодо досягнення чистого нульового рівня викидів до 2050 року.
Про це йдеться в огляді Міжнародного валютного фонду. Це означає, що будь-які додаткові викиди вуглецю будуть повністю нейтралізовані шляхом вилучення вуглецевих викидів з атмосфери.
В опублікованому нещодавно Довідковому документі до засідання Групи 20-ти щодо кліматичної політики, аналітики МВФ детально обґрунтували ключові засади політики й, що особливо важливо, обсяг інвестицій, необхідних в наступні 5-10 років для досягнення нульових чистих викидів до 2050 року при сприятливих для росту умовах. Стратегія складається з трьох фундаментальних блоків: ціноутворення на вуглець, плану зелених інвестицій, а також заходи для справедливого переходу.
Ми вирішили висвітлити ключові аспекти стратегії досягнення чистого нульового рівня викидів.
Встановлення тарифів за викиди вуглецю
Тарифи за викиди вуглецю, які можуть набувати форми вуглецевого податку або схем торгівлі квотами на викиди (або аналогічних заходів, таких як галузеві норми), є ключовими елементами стратегії декарбонізації, зазначають в МВФ.
Що стосується «зелених» інвестицій та підтримки НДДКР, то напевно, що цих заходів буде недостатньо для досягнення чистого нульового рівня викидів до середини століття. Тарифи за викиди вуглецю, що підвищують вартість вуглецевмісних видів енергії, створюють стимули для переходу на чистіші види палива та підвищення енергоефективності. На відміну від такого підходу, збільшення пропозиції чистих джерел енергії саме по собі, як правило, ведуть до зниження вартості енергії, але не створюють достатніх стимулів для підвищення енергоефективності, а це ускладнює досягнення мети чистого нульового рівня викидів.
Як показує аналіз експертів МВФ, якщо заходи щодо встановлення тарифів на викиди вуглецю будуть відкладені на 10 років, то це, найбільш імовірно, обернеться дуже серйозним відставанням від мети досягнення чистого нульового рівня викидів до середини століття, оскільки на той час ціни, необхідні для досягнення відповідної мети, не дозволять цього зробити. Таке зволікання, на відміну від оперативного введення тарифів на викиди вуглецю, призведе до підвищення температури й може потенційно завдати незворотної кліматичної та економічної шкоди.
Угода про мінімальний тариф на викиди вуглецю між країнами, на які припадає найбільша частка викидів, що передбачає диференціацію тарифів залежно від рівня розвитку, відповідно до недавніх пропозицій аналітиків МВФ, може сприяти встановленню тарифів за викиди вуглецю.
Цього можна буде досягти шляхом усунення побоювань, пов'язаних з тим, що односторонні дії можуть підірвати конкурентоспроможність підприємств енергомістких галузей та секторів, пов'язаних з торгівлею, й призвести до перенесення виробництв в країни із нижчими тарифами.
Рисунок 1 – Небезпека зволікання
Джерело: МВФ.
В МВФ попереджають, що зволікання з заходами щодо запровадження тарифів на вуглецеві викиди може обернутися підвищенням надалі необхідних рівнів тарифів, а ціль досягнення чистого нульового рівня до 2050 року стане більш віддаленою в її реалізації.
Інвестиції в «зелену» інфраструктуру
Інвестиції в «зелену» інфраструктуру відіграють вирішальну роль в забезпеченні переходу до низьковуглецевої економіки та підтримки заходів у відповідь на введення тарифів на вуглецеві викиди.
Радикальна трансформація енергетики вимагатиме збільшення масштабу інвестицій для фінансування переходу від викопних до поновлюваних джерел енергії, а також для створення «розумних» електромереж, вжиття заходів в області енергоефективності та енергопостачання таких галузей, як транспорт, будівлі та споруди та промисловість.
Упродовж перехідного періоду будуть потрібні значні інвестиції, зазначають в МВФ. Наприклад, громадянин, що збирається придбати автомобіль, можливо, буде більш схильний обрати транспортний засіб, що працює на електричному, а не на бензиновому двигуні, якщо будуть більш широко доступні зарядні станції для електромобілів.
Нагадаємо, виконавчий орган ЄС, Європейська комісія, запропонувала скоротити викиди CO2 від автомобілів до 2030 року на 55% в порівнянні з рівнями 2021 року що набагато вище наявної мети скорочення на той час на 37,5%. Щоб збільшити продажі електромобілів, Брюссель також запропонував закон, який вимагав би від країн до 2025 року встановлювати на основних дорогах зарядні станції на відстані яка не перевищуватиме 60 кілометрів (37,3 милі) між ними.
До 2030 року планом передбачено 3,5 мільйона громадських зарядних станцій для автомобілів і фургонів, а до 2050 року їх кількість збільшиться до 16,3 мільйона.
Варто зазначити, для реалізації зеленого курсу Єврокомісія передбачила інвестиційні потреби обсягом в 1 трильйона євро, половина з яких буде надходити з бюджету Євросоюзу та від Схеми торгівлі викидами ЄС, а половина — з Invest EU.
В МВФ зазначають, відповідні фонди будуть безпосередньо підтримувати стійкі інвестиції, створювати сприятливу основу для заохочення таких інвестицій як з приватного, так і з державного секторів й допомагати державним адміністраціям у виявленні, структуруванні та здійсненні зелених інвестицій.
В багатьох секторах, хоча скорочення викидів може бути пов'язано з вищими початковими інвестиціями, пов'язаними з побудовою нової інфраструктури, це призводить до нижчих поточних витрат через зниження витрати палива. Наприклад, установка сонячних батарей для живлення водяної помпи у сільській місцевості спочатку вимагає нових витрат, але енергія сонця безоплатна. Інвестиції в підвищення енергоефективності мають аналогічні аспекти інвестиційної привабливості. В результаті інвестиції мають форму горба зі збільшенням в наступні 20 років і зниженням до недавніх історичних рівнів після цього.
Рисунок 2 - Початкові інвестиції (інвестиції в % до ВВП, середньорічний показник за десятиріччя)
Джерело: МВФ.
Варто зазначити, згідно з оцінками, для пом'якшення зміни клімату в найближче десятиліття буде потрібно додатково від 6 до 10 трильйонів доларів США державних і приватних інвестицій. Це становить приблизно 6-10% сукупного світового ВВП в рік.
Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства, як очікується, близько 30% додаткових інвестицій в середньому у світі буде забезпечено коштом джерел державного фінансування, що становить 2-3% сукупного річного ВВП за десятиліття з 2021 по 2030 роки. Решта 70% надасть приватний сектор.
Що стосується державних коштів, то пакети державних бюджетних коштів на підтримку відновлення після пандемії COVID-19 являють собою унікальну можливість для інвестицій в низьковуглецеву економіку протягом перехідного періоду. В міру завершення етапу відновлення державам також слід переходити до більш комплексної системи «зеленого» бюджетування, і аналізувати що бюджетом передбачено «вуглецеві» і «зелені» стимули, а також сприяти пов'язуванню бюджетів з обумовленими на національному рівні вкладами та цілями, сформульованих в Паризькій угоді.
Держави також можуть допомогти мобілізувати капітал приватного сектору шляхом поліпшення умов для інвестицій, допомогу в розробці портфеля проєкт, що готуються, прийнятних для банківського фінансування, і ефективного використання міжнародного державного фінансування для скорочення сприймаються ризиків і зниження високої вартості капіталу (останнє міркування особливо стосується країн з ринком, що формується економік, що розвиваються). Заходи в галузі фінансового сектора, такі як вимоги розкриття кліматичних ризиків і створення загальної класифікації «вуглецевих» і «зелених» активів, також стануть вирішальною умовою спрямування фінансових потоків у бік стійких інвестицій.
Справедливий перехід
Справедливий перехід поєднує в собі як національний, так і міжнародний аспекти. Що стосується національного аспекту, то державам необхідно розробляти заходи для допомоги в покритті зростальних витрат на електроенергію тим домогосподарствам, які вже насилу забезпечують власні базові потреби. Такі заходи слід поширити на шахтарів та інших працівників і населені пункти, засоби до існування яких залежать від вуглецевмісних галузей. Що стосується міжнародного аспекту, то фінансова підтримка буде потрібно країнам, що розвиваються, які, як очікується, зіткнуться з більшими витратами при переході до низьковуглецевої економіки, не маючи при цьому значних коштів для фінансування такого переходу.
Країни, на частку яких припадає найбільший обсяг вуглецевих викидів, такі як Китай, ЄС, Японія, Південна Корея та США, взяли на себе зобов'язання досягти чистого нульового рівня викидів до середини століття. Це дозволяє скоротити велику частку світового обсягу викидів, а також отримати технологічні та стратегічні рішення, що дозволить спростити та підвищити фінансову доступність такого переходу для інших країн, які візьмуть із них приклад. Тим часом без глобальної політики в галузі клімату країни, на частку яких сьогодні припадає невеликий обсяг викидів, перетворяться в серйозні джерела забруднення атмосфери в міру зростання чисельності їх населення і доходів. До таких країн також відносяться держави, які нерідко більш серйозно страждають від впливу зміни клімату та з великими труднощами можуть покрити відповідні витрати.
В підсумку варто зазначити, фінансування кліматично значущої діяльності - інвестиції в скорочення викидів в країнах з економікою, що розвивається - дозволить забезпечити більш рівномірний розподіл навантаження та допомогти світовій економіці досягти чистого нульового рівня викидів. Багато країн з економікою, що розвивається, які бажають підвищити свої визначаються на національному рівні вклади за умови отримання фінансування на потреби кліматично значимої діяльності. З огляду на те, що в багатьох випадках саме країни з ринком, що формується й економіки, що розвиваються мають у своєму розпорядженні найбільш низьковитратні можливості для пом'якшення впливу зміни клімату, використання таких можливостей послужить на благо інтересів усього світу, зазначають в МВФ.