У поточному році Україна не отримає новий транш Міжнародного валютного фонду (МВФ). Переговори про його видачу будуть поновлені в середині зими – на початку весни 2021 року. При цьому, Фонд не відмовиться від нинішньої програми кредитування України Stand-by. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ.
На думку експерта, МВФ навмисне не затягує видачу нового траншу, а відмова в його наданні пов’язана з висновками Фонду про те, що Україна начебто порушує рамкові умови співпраці.
«Україна виконує всі умови Меморандуму, закладені у вигляді структурних «маяків» та індикаторів для отримання траншу. Зокрема, Національний банк затвердив програму списання проблемних активів банків і це повинно було відкрити шлях для траншу на $700 мільйонів у вересні. Однак у даному випадку, МВФ вважає, що порушені рамкові умови співпраці. За логікою МВФ, рамкова співпрацю з Україною – це боротьба з корупцією і прихильність т.зв. «неоліберальному» дискурсу розвитку країни. Тобто, збільшення бюджетного дефіциту і розгляд законопроекту з локалізації виробництва. У розумінні МВФ, ці документи є згортанням такої неоліберальної моделі розвитку. Плюс до всього, рішення Конституційного суду щодо е-декларування, зміна порядку відбору кандидатів в антикорупційні органи, що, на думку МВФ, також уповільнює боротьбу з корупцією»
економіст, фінансовий аналітикЕкономіст переконаний, що в поточному році Україна не отримає новий транш МВФ, а переговори про його видачу будуть поновлені в середині зими 2021 року.
Олексій Кущ також зазначив, що в аспекті виплати Україною зовнішніх боргів, МВФ часто діє в інтересах зовнішніх кредиторів. Він нагадав, що основні суми траншів, Київ завжди отримував напередодні або під час виплати великих заборгованостей за зовнішніми боргами. Оскільки в найближчі півроку Україна не планує масштабне погашення боргів, МВФ активізує переговори щодо нового траншу ближче до весни 2021 року.
Крім того, експерт вважає недоцільним укладати нову програму співпраці з МВФ через затримку видачі траншу, оскільки Україна не готова до розширеної програми фінансування Extended Fund Facility (EFF), а змінювати чинну програму Stand by на іншу, немає сенсу. Аналітик нагадав, що терміни чинної програми невеликі, але наразі Україна перебуває в їхніх хронологічних рамках, хоча і спостерігається певна затримка з наданням другого траншу. У зв’язку з цим, він переконаний, що МВФ найближчим часом буде рухатися в руслі чинної програми.
Економіст також підкреслив, що видача нового траншу істотно не вплине на стан української економіки.
«Тут слід дуже чітко розділяти значення траншу МВФ для економіки, для платоспроможності, кому і для чого це потрібно. Транш МВФ ніяк не впливає на зростання економіки і на ефективність економічного розвитку. Навіть з точки зору покриття дефіциту бюджету, ті гроші, які МВФ дозволяє зараховувати до доходів бюджету на покриття дефіциту, не є ключовими для його формування. Наприклад, дефіцит бюджету України в 2020-му році становить близько 300 мільярдів гривень. Ми отримали від МВФ близько $2 мільярдів – це еквівалент 50 мільярдів гривень. Могли отримати у вересні ще $700 мільйонів, тобто 20 мільярдів гривень. Сумарно, це було б близько 70-80 мільярдів при загальному дефіциті бюджету в 300 мільярдів. Тому ці транші МВФ повністю нашу бюджетну діру не залатають»
Олексій Кущ також переконаний, що сьогодні Україна не потребує траншів МВФ для поповнення валютних резервів Національного банку, адже їхній розмір достатній і становить $26-27 мільярдів.
Водночас, за словами експерта, транш МВФ потрібен для зовнішніх кредиторів, оскільки він є сигналом того, що Київ, умовно кажучи, буде віддавати борги «до останнього українця».
З іншого боку, зазначив аналітик, для інвесторів співпраця з МВФ навпаки, є ознакою того, що країна економічно і фінансово не буде благополучною і в неї краще не вкладати гроші.
«Якщо проаналізувати історію, то існує зворотна залежність – у періоди програми співпраці з МВФ, в Україні найменші обсяги прямих іноземних інвестицій. Коли ж співпраця припиняється, спостерігається зростання основних інвестицій. Це цілком логічно, адже для інвесторів співпраця з МВФ – це маркер кризи. Ознака того, що до цієї країни краще не наближатися і гроші в неї краще не вкладати. А ось українським політичним елітам, транш МВФ потрібен для легітимізації у західному фінансовому світі – щоб мати статус «рукостискаючих». Наші політики готові брати гроші МВФ, навіть якщо транш буде, умовно кажучи, становити $1000»
Нагадаємо, 21 травня Міжнародний валютний фонд і Кабінет міністрів досягли угоди про нову програму співпраці Stand-by загальним обсягом $5 мільярдів. 10 червня програму Stand-by затвердила Рада директорів МВФ.
Програма розрахована на 18-місяців. Україна відразу ж отримає $2,1 мільярди, а решта коштів буде розподілена на чотири транші, що виділятимуться за результатами виконання Києвом вимог кредитора.
23 листопада радник керівника Офісу Президента Тимофій Милованов заявив, що Україні не слід розраховувати на транш МВФ до кінця 2020 року. Він зазначив, що переговори тривають, але до кінця року домовитися й отримати перший транш вже нереально.
Водночас, Милованов не виключив прибуття до України місії МВФ, і досягнення домовленостей на робочому рівні (staff level agreement). На його думку, це дасть позитивний сигнал фінансовим ринкам, і дозволить Україні залучити фінансування на період перемовин з МВФ на кілька місяців за прийнятними відсотками. А вже опісля, наступного року, Україна зможе отримати транш, знизити відсотки, за якими відбуваються позики, і перекредитуватися по нижчих відсотках.
Тим часом МВФ розкритикував заплановані фракцією «Слуга народу» зміни до податкової системи України, за якими податок на прибуток підприємств пропонується замінити податком на виведений капітал.
Кандидат економічних наук Олександр Хмелевський в ексклюзивному коментарі UA.News зазначив, що Україна не отримає до кінця поточного року новий транш МВФ через скандальне рішення Конституційного суду, затримки з ухваленням держбюджету-2021 і загальної політичної нестабільності. Але відстрочка видачі траншу, не загрожує країні дефолтом або істотною дестабілізацією економіки та фінансової системи.
