Світовий попит на метали: МВФ про потребу інвестицій в добувну промисловість
Чинники лише на рівні фірми, ринку та країни можуть впливати виробництво металів за умов реалізації сценарію з нульовим показником.
Про це повідомляють у МВФ. Перехід на чисту енергію, необхідний для запобігання найгіршим наслідкам зміни клімату, може спричинити в найближчі десятиліття безпрецедентний попит на метали, який вимагатиме до 3 мільярдів тонн. Такий рівень попиту на метали через перехідну економіку може перевищити поточну світову пропозицію, зазначають аналітики.
Для «зеленої» енергії сонячні панелі використовують велику кількість міді, кремнію, срібла та цинку, а для вітряних турбін потрібна залізна руда, мідь та алюміній.
Враховуючи фактори зростання попиту на метали, МВФ наголошують на необхідності збільшення інвестицій у добувну промисловість. Про фактори та шляхи інвестиційних рішень у майбутньому, з урахуванням «зеленого курсу» та рекомендацій МВФ, нижче у наших матеріалах.
Нарощування інвестицій та операцій у гірничодобувній промисловості – складне завдання
Такі потреби можуть викликати зростання попиту та цін на метали на багато років. Про це йшлося у недавній публікації, яка базувалася на дослідженні для жовтневого огляду «Перспективи розвитку світової економіки» та новому документі працівників МВФ.
Ціни на метали наразі вже значно виросли у міру відновлення економіки, що підкреслює гостру потребу аналізу проблем, що можуть стримувати виробництво, відтак затримувати заходи у відповідь з боку пропозиції. Зокрема, аналітики МВФ оцінюють, чи достатньо родовищ корисних копалин та металів для задоволення потреб у низьковуглецевих технологіях, та як найкраще усунути фактори, які можуть обмежити інвестиції у гірничодобувну промисловість та постачання металів.
Обмеження пропозиції
Згідно з Дорожньою картою Міжнародного енергетичного агентства «Нетто-нуль до 2050 року» частка відновлюваної енергії зросте з нинішніх рівнів приблизно з 10 до 60% шляхом використання сонячної, вітрової та гідроенергетики. Викопне паливо скоротиться з майже 80% до приблизно 20%.
Заміна викопного палива низьковуглецевими технологіями вимагатиме восьмиразового збільшення інвестицій у відновлювані джерела енергії та обумовить значне зростання попиту на метали. Проте розробка рудників — це процес довготривалий — часто десятиліття й більше — створює різні проблеми як на рівні компанії, так і на рівні країни.
Перше питання полягає в тому, наскільки далеко розширюється поточне виробництво металів і чи можуть запаси забезпечити перехід до енергетики. З урахуванням прогнозованого збільшення споживання металів до 2050 року за сценарію чистого нуля поточні темпи виробництва графіту, кобальту, ванадію та нікелю здаються недостатніми, показуючи розрив більш ніж на дві третини у порівнянні з попитом. Поточні поставки міді, літію та платини також є недостатніми для задоволення майбутніх потреб, оскільки розрив між попитом становить 30-40%.
Рисунок 1 - Метали при нульовому сценарії
Джерело: МВФ.
Аналітики МВФ також вивчили можливість збільшення видобутку з урахуванням поточних запасів металу. Для деяких корисних копалин наявні запаси дозволять збільшити видобуток внаслідок збільшення інвестицій у видобуток, наприклад, для графіту та ванадію. Для інших корисних копалин поточні запаси можуть стати обмеженням для майбутнього попиту, особливо на літій та свинець, але також на цинк, срібло та кремній.
Однак важливо те, що запаси та виробництво металу не статичні. Фірми можуть збільшувати запаси шляхом інновацій у технології видобутку, і подальші зусилля розвідки можуть призвести до збільшення майбутніх поставок металів для задоволення майбутніх потреб.
Крім того, перероблення металів також може збільшити постачання. Повторне використання металобрухту відбувається у великих масштабах тільки для міді та нікелю, але зараз воно збільшується щодо деяких рідкісних матеріалів, таких як літій та кобальт.
Одним з ускладнюючих факторів є те, що деякі важливі запаси, як правило, дуже сконцентровані. Це означає, що кілька виробників непропорційно виграють від зростаючого попиту. І навпаки, це оголює ризики переходу на енергоносії через вузькі місця у поставках, якщо інвестиції у виробничі потужності не задовольняють попит, або у разі потенційного геополітичного ризику всередині країн-виробників або між країнами-виробниками.
Рисунок 2 - Найбільші виробники металу
Джерело: МВФ.
Наприклад, на Демократичну Республіку Конго припадає близько 70% видобутку кобальту та половина запасів. Роль настільки домінуюча, що перехід в енергетику може стати складнішим, якщо країна не зможе розширити видобуток корисних копалин.
Аналогічні ризики притаманні Китаю, Чилі та Південній Африці, які є провідними виробниками деяких металів, найважливіших для енергетичного переходу. Збої у роботі їхніх інститутів, нормативних актів чи політики можуть ускладнити зростання пропозиції.
Проблеми з фінансуванням
Пов'язана з цим проблема — недостатнє фінансування інвестицій у металургійну та гірничодобувну промисловість через зростаючу увагу інвесторів до екологічних, соціальних та корпоративних міркувань, або ESG. Гірничодобувна промисловість впливає на навколишнє середовище і сприяє глобальному потеплінню, хоча і є лише невеликою частиною виробництва вугілля і газу, як зазначено у звіті Світового банку про мінераломісткість в умовах енергетичного переходу.
Обмежений доступ до фінансування для фірм з нижчим рейтингом може обмежити виробництво, додавши ще одне потенційне вузьке місце у ланцюжку постачання. У відповідь гірники намагаються зменшити вуглецевий слід. Аналіз S&P Global показує, що середній бал ESG для S&P Global 1200, індексу, що становить близько 70% капіталізації світового фондового ринку, склав 62 зі 100, у той час, як показники металургійного та гірничодобувного секторів зросли з 39 у 2018 році до 52 у 2020 році. Це може вказувати на те, що гірничодобувні компанії наздоганяють інші сектори, щоб стати більш привабливими для глобальних інвесторів, які прагнуть створити відповідальніші портфелі.
Прагнення до вищих екологічних показників може допомогти відкрити зелене фінансування для гірничодобувних компаній. Це підтверджується аналізом МВФ фірм S&P 1200, який показує, що гірничодобувні компанії, які підвищили свої рейтинги ESG з 2018 до 2020 року, також побачили зростання позикового та пайового фінансування. У більш загальному плані зусиллям щодо відкриття більшого обсягу зеленого фінансування також сприяють глобальні зусилля, зокрема, у рамках Ініціативи Світового банку з розробки корисних копалин, що не впливає на клімат, і підтримки МВФ екологізації відновлення та сприяння зеленого фінансування.
У результаті зазначимо, світові потрібно більше низьковуглецевих енергетичних технологій, щоб температура не підвищувалася більш ніж на 1,5 градуса за Цельсієм, і цей перехід може спричинити безпрецедентний попит на метали. Хоча родовищ загалом достатньо, необхідне нарощування інвестицій та операцій у гірничодобувній промисловості може бути складним завданням деяких металів і може бути зірвано внаслідок дії ринкових чи країнних ризиків.