«Наймасштабніше скорочення в історії видобутку» - так західні аналітики оцінили нову угоду між альянсом світових виробників нафти ОПЕК+, Росією та Мексикою, за сприяння США, підписану 12 квітня.
Мета угоди – підтримати ринок в умовах різкого падіння попиту на нафту через коронавірус та надлишок пропозиції. Прийнятим 13-ти відсотковим скороченням видобутку вдалося зупинити поглиблення кризи у нафтовидобувній галузі, але у перспективі досягнутих заходів недостатньо, вважають експерти.
Передумови угоди
Останні тижні в нафтовидобувній сфері відбувалися не дуже райдужні події. Цінова війна між Росією і Саудівською Аравією, яка стартувала на початку березні 2020 через відмову Москви продовжити поточні домовленості зі скорочення видобутку, викликала зворотний ефект – спровокувала різке збільшення виробництва енергоресурсу.
З одного боку, це давило на ціни, знижуючи їх до історичних мінімумів, з іншого – призвело до різкого збільшення світової пропозиції. Яка в останні роки і так трималася на високому рівні.
Пандемія коронавірусу зробила свій внесок в долю ринку. Зниження ділової активності та зупинка авіасполучення в багатьох регіонах світу істотно вплинули на падіння попиту.
У підсумку, на тлі цінової війни між ключовими видобувачами і під тиском коронавірусу, ринки стало лихоманити. Ціни на нафту впали нижче собівартості видобутку, що стало найглибшою кризою галузі за останні 100 років. Станом на 31 березня вартість бареля нафти марки Brent становила 22 долари. Вартість експорту російської нафти Urals стала негативною – ціна продажів в Європі виявилася нижче витрат на доставку і податкові платежі.
Підписання нової угоди – захід швидше вимушений, ніж перспективний. Так як істотно підняти ціни на нафту все одно не вдасться. Скорочення видобутку відповідно до нових домовленостей запрацює з 1 травня.
Деталі угоди: вимушений компроміс під тиском
Принциповою згодою країн картелю ОПЕК+ стала домовленість зменшити обсяги видобутку нафти в межах 9,7 млн барелів щодоби протягом травня-червня 2020. Це близько 13% від загальної світової пропозиції. Як було сказано вище – з метою підтримки цін на нафту в умовах пандемії.
Крім цих 9,7 млн, США, Канада і Бразилія скоротять виробництво ще на 3,7 млн барелів. Всього до угоди приєдналося 23 країни.
Спочатку угода передбачала пропорційне скорочення видобутку. Однак для Мексики, яка до останнього не погоджувалася підписати ці умови, зробили виняток. Замість скорочення 400 тис барелів на добу, країні дозволено зменшувати 100 тис барелів на день. Різницю в 300 одиниць зобов'язалися покрити США.
Угода розрахована на період до 30 квітня 2022 року. З 1 липня по 31 грудня 2020 року зниження складе на 7,7 млн барелів на добу, далі до кінця квітня 2022 року – на 5,8 млн барелів на день.
Експерти відзначають, що саме завдяки позиції США ця угода відбулася. 14 квітня президент Дональд Трамп заявив, що насправді вдалося досягти набагато більших обсягів скорочення, ніж це офіційно оголосили:
«Будучи залученим у переговори, я м'яко скажу, що країни ОПЕК+ домовилися скоротити видобуток нафти на 20 мільйонів барелів на добу, а не на 10, як повідомлялося раніше»
президент СШАЕксперти про угоду
Само по собі угода – безпрецедентна за обсягами, вважає експерт аналітичного центру Dixi Group Роман Ніцович:
«Такі амбітні кроки по збереженню рівня цін стали можливими завдяки збігу інтересів провідних нафтовиробників – причому не тільки Росії і Саудівської Аравії, а й США та інших, які борються з небувалим спадом економіки»
Разом з тим, у разі продовження карантину через пандемію, цих заходів може бути недостатньо, так як у світових резервуарах вже накопичилися максимальні запаси нафти:
«Сама ОПЕК оцінила, що в II кварталі року профіцит нафти на світовому ринку може досягти 14,7 млн барелів на добу. Тобто скорочення в 10 млн барелів може бути недостатнім для збалансування попиту і пропозиції. Найбільше країни-виробники бояться повного заповнення наявних сховищ нафти. Навіть з використанням всього танкерного флоту і доступних резервуарів, вони можуть бути заповнені вщент вже у травні. При такому сценарії, якщо не буде рішення про подальше скорочення видобутку, ціни можуть піти до нуля і навіть негативних значень – тобто споживачам будуть доплачувати за те, що вони купуватимуть нафту»
Подібні думки висловлюють багато західних аналітиків. Reuters, посилаючись на думку фінансових експертів Goldman Sachs, пише про те, що ціни на нафту продовжуватимуть падіння найближчим часом у зв'язку з тим, що «історична, але недостатня» угода великих нафто-виробників щодо скорочення видобутку навряд чи компенсує виклики від коронавірусу:
Якщо звернутися до цифр, то в цілому світовий попит на нафту впав в середньому на 30%. Скорочення на 13% за умовами нової угоди ОПЕК+ очевидно не покриє дисбаланс пропозиції. Іншими словами, досягти принципову мету утримати вартість бареля на рентабельному рівні буде досить складно. А вирівняти попит і пропозицію можливо буде тільки до кінця 2022 року.
Перемога для США і Китаю
Нова угода вигідна в першу чергу для США і Китаю, вважає Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова:
«Середньозважена ціна після договору зафіксована на рівні 35-40 доларів (на 5% більше, ніж зараз) за барель протягом року. Це дозволить США збільшити видобуток сланцевої нафти і газу. І це досить комфортна ціна для американських споживачів, для економіки США. Те ж саме стосується Китаю, який теж після кризи потребує низьких цін на нафту і газ. Частково може виграти Саудівська Аравія. За рахунок низьких цін вона здатна витіснити з європейського ринку російську нафту»
Шок для російських видобувачів
Особливо розчаровані в угоді бізнесмени з Росії. Віце-президент «Лукойлу» Леонід Федун назвав умови скорочення для російських компаній «принизливими і важкими», порівнюючи підписання 12 квітня із Брестським миром 1918 року.
«Для російських нафтовиків зниження видобутку на 2,5 мільйона барелів на добу – це шок! Але якби угоди ОПЕК+ не було, через 40-45 днів усі нафтові сховища світу були б заповнені, і видобуток впав би набагато більше. Завдяки угоді ціна на нафту залишиться в діапазоні 30-40 доларів, і Росія отримуватиме 70-80 мільйонів доларів в день»
На Заході нову угоду також оцінюють як провальну для Росії. В Reuters вважають, що договірні умови – це шлях назад для російських виробників:
Разом з тим, офіційна позиція Кремля підносить угоду як переможну:
«Ми вважаємо її важливою, це підтвердження того, що нафтовидобувні країни, які входять в ОПЕК+, і ряд інших країн можуть досягати консенсусу, можуть досягати розуміння в ім'я стабілізації енергетичних ринків. Ми вважаємо, що ця угода допомогла уникнути сповзання нафтових ринків до стану хаосу і зараз допомагає підтримувати більш-менш стабільну цінову динаміку»
прес-секретар президента РФНова угода ОПЕК+, на думку Пєскова, «допоможе утримати нафтові ціни від обвального зниження».
Потенціал угоди для України
Угода ОПЕК+ і країн G20 містить як можливості, так і ризики для України. В силу того, що Росія буде змушена більше зосереджуватися на внутрішніх економічних проблемах, це може відвернути її від Донбасу. Відповідно, вона може менше витрачати на розпалювання війни в Україні. Така ймовірність дуже мала, але вона існує.
З іншого боку, як припускає газовий експерт Dixi Group Олена Павленко, Росія спробує використовувати діалог з США в угоді з ОПЕК+ в якості інструменту для скасування санкцій:
«Росія через обвал цін на нафту і газ на світовому ринку робитиме спроби скасувати санкції, які були введені через війну з Україною»
Для внутрішнього українського виробника ситуація на світовому нафтовому ринку також не є сприятливою, вважає Омельченко:
«Що стосується нашої країни, то нафтова угода – досить серйозний удар по Укрнафті. По суті, вона буде в збитках. Газова галузь також виявиться у серйозній кризі. Ціни на газ на європейському ринку дуже низькі, що робить розробку нових родовищ в Україні малопривабливою для інвесторів»
Але потенціал для зростання і можливостей все ж є, вважає Роман Ніцович. Україна як імпортер нафти повинна використовувати поточну ситуацію, щоб накопичити запаси ресурсу за вигідною ціною, радить експерт:
«Про таку можливість варто задуматися компаніям-операторам НПЗ, які можуть тимчасово перепрофілюватися у нафтобази, і державі, що має потужності комбінатів Держрезерву і резервуарних парків «Укртранснафти». Зрештою, це також поштовх до створення системи мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів, як того вимагають директиви ЄС і положення чинної Енергетичної стратегії України»
Існує думка про те, що головні битви найбільших світових виробників за нафтовий ринок ще попереду. Україна має шанси пройти турбулентність із вигодою, якщо зуміє вчасно зорієнтуватися у ресурсах та перепрофілювати галузь під нові виклики.
