Промисловість України: стан та потенціал провідної галузі країни
Ключову роль сучасного економічного розвитку у світі відведено промисловості. Адже поступ промислового сектору обумовлює найбільший мультиплікативний ефект на економіку країн з різним рівнем економічного розвитку, виробляючи значну частину ВВП, стимулюючи інноваційну діяльність, гарантуючи одержання великої частки експортних доходів.
Розвиток галузі сприяє створенню та підтримці мільйонів робочих місць, як безпосередньо в промисловому секторі, так і в суміжних галузях, наповнюючи податковими надходженнями державний бюджет, формуючи тим самим фундамент для сталого соціально-економічного розвитку країни.
Згідно з даними Державної служби статистики України (ДССУ), показники промислового сектору зображують негативні показники галузі, зокрема — у серпні 2019 року у порівнянні з липнем 2019 року індекс промислової продукції становив – 99,5%.
В річному вимірі показники падіння Держстат фіксує на рівні 1,6% - у серпні 2019 року проти серпня минулого року індекс промислової продукції склав 98,4%, йдеться в офіційному повідомлені відомства.
Таблиця 1 - Індекси промислової продукції, (%)
Джерело: ДССУ
Отже, порівнюючи період січня – серпня 2019 року з торішніми показниками січня – серпня 2018 року, індекс промислової продукції становив 100,1%, у т.ч. у добувній промисловості та розробленні кар’єрів – 102,6%, переробній – 99,4%, постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 98,6%.
Рисунок — Індекси промислової продукції (у % до відповідного періоду попереднього року, наростальним підсумком)
Джерело: ДССУ
Варто зазначити, що Україна — країна з малою відкритою економікою, яка має експортно-сировинну спрямованість. Відтак близько 50% ВВП формується внаслідок експортно-імпортних операцій протягом багатьох років. Відповідно, показники зовнішньоекономічної діяльності в промисловому секторі економіки нашої країни відображають потенційні можливості її розвитку.
Промисловий потенціал в контексті зовнішньої торгівлі
Аналіз макроекономічних тенденцій першого півріччя не дає підстав для оптимізму, адже згідно з повідомленням Державної служби статистики України, у січні-липні 2019 року експорт товарів становив $28748,3 млн, або 107,0% у порівнянні з січнем-липнем 2018 року, тоді як імпорт товарів становив – $33684,4 млн, або 108,5%, що призвело до негативного сальдо у розмірі $4 936,1 млн.
Структура експорту з України має низький рівень доданої вартості. Зокрема, експорт сировини та напівфабрикатів склав за перше півріччя $18,7 млрд.
В структурі торговельного балансу, це понад три чверті українського експорту - 76,4%. Варто зазначити, за останні 15 років експорт сировини був нижче 70% в загальному обсязі експорту лише у 2009, 2010 роках та 2017 році.
В експорті технологічної продукції промислових груп відбулося падіння на 8,8% по такій групі, як «машини та електротехнічне обладнання», зокрема на 10,1% знизився експорт котлів і ядерних реакторів, на 8,1% - електричних машин.
Внаслідок погіршення зовнішніх умов, експорт продукції чорної металургії упав на 11,1%. Прогнози не обіцяють позитивних змін для підприємств важкої промисловості й в завершенні другого півріччя.
Втім, є й обнадійливі тенденції. Експорт засобів наземного транспорту, літальних апаратів і плавзасобів збільшився на 40,8%. Але можна говорити лише про тенденції, оскільки питома вага в загальному обсязі експорту цієї групи складає лише 1,7%. Схожа ситуація з експортом оптичних приладів і фотоапаратів, який зріс на 20,3%. Але їх питома вага в обсязі експорту складає лише - 0,3%.
На 19,4% збільшився обсяг експорту фармацевтичної продукції — товарів з високою доданою вартістю, а також Держстат фіксує зростання експорту експорт текстильних виробів на 2,5%.
Інвестиції, як основа піднесення промислового сектору
Сприятливий інвестиційний клімат та належний рівень інвестування є запорукою піднесення промислового сектору. Відтак вирішальним значенням є залучення більшого обсягу інвестицій, що лежить в площині посилення ринкових інституцій, послаблення монополії та зміцнення верховенства права.
Необхідно зазначити, що рівень інвестицій в Україні та загальна продуктивність факторів виробництва, тобто ефективність використання робочої сили, капіталу та землі між секторами та підприємствами, залишаються низькими. Середньостатистичний робітник у Німеччині за 17 днів виробляє стільки ж, скільки середньостатистичний робітник в Україні за один рік.
Великі відмінності в низькому рівні випуску продукції на одного робітника в порівнянні з розвинутими країнами зумовлені як відставанням України в ефективності виробництва, так і меншою кількістю основного капіталу. Рівень капіталу на одного працівника в Україні на тому ж рівні, що й наприкінці 1990-х років.
Проблеми промислового сектору є й наслідком неефективного використання власності, яке перебуває в державному відомстві. Адже державні підприємства присутні майже в 30 галузях економіки.
Проблема приватизації майна в Україні залишається не вирішеною протягом десятків років. Про це свідчить рівень надходжень від приватизації у 2019 році в сумі 369,1 млн грн або 2,2% від річного плану, повідомляє Міністерство фінансів України.
Підвищення продуктивності до 3% на рік, а інвестицій – до 30% від ВВП має обумовити зростання економіки до 4% на рік у довгостроковій перспективі. Якщо темпи зростання продуктивності в Україні та темпи надходження інвестицій залишаться на низькому рівні, який спостерігається останнім часом, то існує ризик, що в середньостроковій перспективі темпи зростання економіки уповільняться до нуля.
В підсумку варто зазначити, для того, щоб українські підприємства могли інтегруватися в глобальні ланцюжки доданої вартості, необхідно забезпечити політичну стабільність, верховенство права, забезпечення якісної логістичної інфраструктури та ефективного митного й тарифного регулювання.
Нагадаємо, в контексті поліпшення інвестиційного клімату, потреба у продовженні реформування судової системи у руслі захисту прав кредиторів, а також системи виконання судових рішень є визначальною, наголошують в МВФ.