У кожній реформі, хоч би якою прогресивною вона не була, знайдеться слабке місце або ділянка трансформацій, що викликає найбільший опір. Освітня реформа в Україні – не виняток. Унікальність ситуації з реорганізацією сфери навчання в тому, що влада дійсно хотіла якісних перетворень, а суспільство це підтримувало. Не без критики або дискусій, але в цілому – обидві сторони були і залишаються зацікавлені в глибинних змінах.
Основний регламентуючий закон «Про освіту», прийнятий Радою 5 вересня і підписаний президентом 25 вересня, запустив кардинальні зміни щодо усталеної системи навчання в початковій і середній школі. Трансформації торкнулися реформування усіх ключових частин навчального процесу, профільної освіти, атестації учнів та багато чого іншого. Про сильні сторони закону і прогресивні норми реформи ми докладно писали в нашому спеціальному матеріалі.
Мова – фундамент державності чи яблуко розбрату
Однією з найбільш дискусійних тем залишається збільшення кількості годин викладання українською мовою і закріплення його в якості основного для старшої школи національних меншин України. Як відомо, діалог вийшов далеко за межі внутрішнього українського порядку денного. І на наше здивування отримав загальноєвропейський дискурс.
Точніше, всередині країни він і не стояв гостро. Окремі думки регіональних лідерів ми також приводили. Але як запевняють аналітики, це – питання політичної боротьби, а не наявності серйозних розбіжностей в суспільстві. Посилення позицій державної мови сприяє інтеграції молодого покоління національних меншин в українське суспільство – контраргументів цієї тези політики знайти не можуть, тому що їх немає.
Реакція країн-сусідів на це виявилася вкрай емоційною. Аж до того, що ряд держав ЄС стали відкрито погрожувати Україні блокуванням європерспектив і подальшого руху в ЄС. Такого серйозного опору поза українським суспільством, де тема мови завжди була дискусійною, ніхто не очікував.
Влада запевняє, що намірів цілеспрямовано обмежувати права етнічних груп немає. Це підтверджують експерти. Закон «Про освіту» не суперечить ні конституції, ні міжнародним договорам, підписаних Україною. Позицію держави висловив міністр закордонних справ Павло Клімкін:
«Чи справедливо вважати відродження української мови на власній українській землі дискримінацією інших мов?»
Відповідь негативна. Це стосується не тільки України, але і будь-якого іншої європейської держави і його права на мову.
Країнам-сусідам вигідний такий стан речей, при якому етнічні групи після отримання базової освіти інтегруються в суспільства свого походження. Незнання державної мови не дає їм шансів на інтеграцію в Україні. Тому масовий виїзд в європейські держави – вимушений.
Україна втрачає молоде і перспективне населення, сусіди отримують свої вигоди. Політичний контекст претензій також ніхто не відміняв. Та ж Угорщина, що більше за інших кричала про утиск прав етнічних угорців в Україні, таким чином заграє зі своїм електоратом, вирішуючи внутрішньополітичні завдання.
Щоб довести своє законне право на поширення державної мови, Україні довелось звернутися до європейських інституцій. Висновки Венеціанської комісії охолодили запал протестувальників, направивши дискусію у конструктивне русло.
Рекомендації Венеціанської Комісії до статті про мову
Як повідомив міністр закордонних справ Павло Клімкін, Венеціанська комісія визнала законність прав України на поширення державної мови серед нацменшин:
«Венеціанська комісія констатувала, що український закон, будучи рамковим, залишає достатній простір для повноцінного вивчення учнями з національних меншин рідної мови. Конкретні положення і деталі повинні бути закріплені в окремому Плані реалізації закону «Про освіту», а потім, якщо необхідно, то і в законі «Про загальну середню освіту», який саме зараз розробляється»
Також комісія закликає Україну готувати ці закони за участю етнічних громад. Повною мірою використовувати гнучкість, передбачену п. 4 ст. 7 закону «Про освіту», в якій йдеться:
«У навчальних закладах відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або кілька дисциплін двома або більше мовами – державною мовою, англійською мовою, на інших офіційних мовах Європейського Союзу»
Комісія рекомендує використовувати цю норму для забезпечення належного рівня викладання на офіційних мовах ЄС для відповідних меншин.
Загальні висновки щодо мовної статті містять і інші рекомендації:
- забезпечити достатню частку освіти мовами меншин в початковій і середній школі, на додаток до вивчення державної мови і поліпшити якість її викладання;
- внести зміни до перехідних положень закону «Про освіту», забезпечивши достатній перехідний період для поступового здійснення реформи;
- звільнити приватні школи від нових мовних вимог;
- запустити діалог із представниками національних меншин і всіх зацікавлених сторін щодо мовного питання в освіті;
- забезпечити, щоб виконання закону не загрожувало збереженню культурної спадщини меншин і безперервності вивчення мов меншин у традиційних школах.
Що стосується імплементації рекомендацій Венеціанської комісії, Київ взяв зобов'язання їх дотримуватися. Як і залучати місцеві громади з урахуванням їх інтересів та права на навчання рідною мовою. Рамковий закон «Про освіту» буде доповнений іншими законодавчими актами, зокрема, як згадувалося, законом «Про загальну середню освіту». Експерти припускають, що процес буде складним, але цілком реалізованим.
Як працює реформа освіти
Безумовно, однією мовою реформа освіти не забезпечується. Загострення пристрастей навколо мови навчання для нацменшин відсунуло ряд інших важливих складових. Одна з них – фінансування трансформацій. За повідомленням міністра освіти Лілії Гриневич, тільки для реформи початкової школи потрібен 1 млрд гривень:
«Ми передбачили на модернізацію перших класів, з яких в 2018 році стартує Нова українська школа, 1 млрд грн у бюджеті. Місцеві органи також візьмуть участь у створенні умов»
В даний момент нововведення відпрацьовуються на пілотних школах Києва і в регіонах. Всього по Україні за новими правилами запустили в роботу 100 шкіл – для тестування нової системи навчання:
«Зонування, місце для дитячих речей, парти, які розставлені для роботи в групах, освітні матеріали – все необхідне для дітей є. Це разюче відрізняється від середовища звичайного класу»
Вчителі пілотних шкіл відзначають легшу адаптацію дітей до навчання в нових умовах. З огляду на те, що часу зі старту реформи пройшло не так багато, всього два місяці, і основні сили були кинуті на вирішення конфлікту з європейськими протестуючими країнами, говорити про результати ще рано. Масове впровадження нових правил стартує з 2018 року.
14 грудня урядом було затверджено план заходів на 2017-2020 роки щодо реалізації Концепції державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа». Як зазначила Лілія Гриневич:
«Мова йде про запуск нових державних стандартів, друк сучасних підручників, введення концептуальних основ нової системи підготовки та професійного зростання вчителів, створення нової структури школи»
Головний висновок – реформи не завжди відображають конфлікти всередині суспільства. Мовне питання в Україні вкотре підтверджує штучність його актуалізації. Всередині держави опору поширенню української мови не було.
За Україною офіційно визнали право на розвиток і відродження своєї національної мови. В першу чергу, з урахуванням національних інтересів країни, а не її сусідів, як це зазвичай відбувається і було раніше. Ігри у «старших братів» відходять у минуле. Другий принциповий момент полягає в тому, що Україна змогла себе відстояти в загальноєвропейському дискурсі. Це добре для іміджу країни.
Що стосується реформи в цілому, у держави є шанси отримати якісно нову систему освіти, на яку готова «витрачатися» влада і яку підтримує суспільство. Така одностайність не часта практика в Україні.
Марія Гелюх
