Нещодавно створена величезними зусиллями Православна Церква України переживає перше серйозне потрясіння. Конфлікт між Предстоятелем церкви митрополитом Епіфанієм і почесним патріархом Філаретом вийшов далеко за межі внутрішньо-церковних справ.
Відсторонений від управління церквою Філарет не зміг змиритися із втратою влади і робить спроби повернути те, від чого в грудні 2018 року відмовився добровільно.
20 червня Філарет реалізував свій задум, скликавши «Помісний собор» Київського Патріархату, на якому прийняв рішення про відновлення діяльності ліквідованої церкви. Томос про автокефалію, отриманий з рук Вселенського Патріарха Варфоломія I, визнається документом, який не відповідає інтересам КП.
Яке значення дій Філарета і наслідки для ПЦУ – аналізуємо докладно.
Що зробив Філарет
20 червня у Володимирському Соборі в Києві пройшов так званий «Помісний собор» Київського Патріархату. Так званий, тому що по-перше, Київський Патріархат був ліквідований у грудні 2018 року на Об'єднавчому соборі в Софії Київській за особистим підписом самого Філарета.
Що було неминучим наслідком об'єднання трьох церков, УПЦ КП, УАПЦ і частини УПЦ МП, в єдину помісну православну церкву і необхідною умовою для отримання Томосу про автокефалію.
По-друге, Помісний Собор – це вищий колегіальний орган, що керує справами церкви. На помісних соборах приймаються найбільш значущі для функціонування церкви рішення. Але для того, щоб такі рішення були визнані легітимними, потрібні певні умови. А саме – присутність на соборі більшості архієреїв, священиків і представників мирян від кожної єпархії.
На «собор» 20 червня Філарет зміг зібрати лише двох архієреїв (з 40, які були в КП на момент Об'єднавчого собору). Що стосується священиків і мирян, то, як запевняв Філарет, їх було «значно більше», в цілому – 200 чоловік.
Насправді, основна маса церковних служителів проігнорувала запрошення на захід патріарха і з точки зору церковних законів помісний собор не відбувся. Владика Філарет, який поки що залишається почесним патріархом ПЦУ, вважає інакше.
Рішення «собору» Філарета
Головним підсумком зборів у Володимирському соборі стала відміна рішення про ліквідацію КП. Тобто, Київський патріархат продовжує свою діяльність:
Главою КП називається патріарх Київський Філарет.
Ще одним рішенням стало фактичне неприйняття Томосу, оскільки він «не відповідає статуту помісних церков» і не відповідає інтересам КП.
КП претендує на все майно, яке було у церкві до Об'єднавчого Собору в грудні.
Наслідки дій Філарета
У Православній Церкві України наміри Філарета вважають незаконними. А «собор» називають особистою ініціативою владики, рішення якого нікчемні для ПЦУ.
Євстратій зазначив, в Статуті КП сказано про те, що помісні собори можуть бути скликані за спільним рішенням патріарха і Священного Синоду. Тобто, одноосібно Філарет не володів правом скликання Помісного собору. І так як синод був розпущений у зв'язку з ліквідацією КП, його, як діючої інституції, не існує.
Виходить, що владика Філарет порушив не тільки статут новоствореної ПЦУ, куди він увійшов на правах члена Священного синоду, а й власні статутні норми церкви Київського патріархату, яку він намагається реанімувати будь-якими способами.
Що стосується Томосу, то в ПЦУ вважають, дії Філарета не вплинуть на позицію Константинополя про визнання помісної православної церкви в Україні:
Двоє архієреїв, які приїхали на збори Філарета, служать з Росії, у Білгородській єпархії ПЦУ.
У самій материнській церкві те, що відбувається в Україні і «собор» Філарета поки не прокоментували. Джерела ВВС стверджують, що Вселенський патріархат не стане втручатися «у внутрішні справи» ПЦУ. Тим більше, що церква як така не підтримала ініціатив Філарета і не визнає рішень «собору».
Що стосується розколу в автокефальній церкві України, то ні Філарет, ні ПЦУ таке формулювання не приймають, але трактують те, що відбувається, по-різному:
24 червня ПЦУ збере Священний Синод, на якому дасть офіційну оцінку дій Філарета. Можливо, будуть прийняті певні санкції на адресу патріарха. Як наприклад, позбавлення титулів ПЦУ і відсторонення від служіння в парафіях церкви.
***
В якості особистої ремарки хочеться згадати, яким тривалим і складним був процес возз'єднання православних церков в Україні. І як на етапі діалогу між УПЦ КП і УАПЦ довгі роки нездоланним бар'єром був не хто інший, як владика Філарет.
З жалем доводиться констатувати, що звиклий до влади патріарх не зміг поставити інтереси зародженої помісної церкви в Україні вище особистих амбіцій. Інакше чим пояснити риторику щодо Томосу, конфлікти з Епіфанієм і збори, які суперечать церковним правилам?