Ескалація російської агресії на кордонах з Україною і на окупованому Донбасі спонукає команду президента Володимира Зеленського зміцнювати зовнішні зв'язки і шукати нових союзників. У торгівлі, в обороні, на терені дипломатії і мирних переговорів.
У квітні Зеленський встиг зробити дві закордонні поїздки – до Катару і Туреччини – та планує незабаром відправитися до Парижу. Як ці поїздки пов'язані з наростанням військової агресії Росії і чого домагається Україна – ми проаналізували у спецтемі.
Візит до Катару: інвестиції, поставки СПГ і фактор безпеки
Катар – багатюща держава зі світовими запасами природного газу може бути альтернативним джерелом поставок енергоресурсів в Україну, великим імпортером сільськогосподарської продукції, а також інвестором спільних підприємств.
«Катар є одним з найбільших виробників газу в світі і має цінний досвід і значні фінансові ресурси для інвестування в розвідку і видобуток газу в Україні»
в.о. міністра енергетики УкраїниСфери взаємного інтересу – інвестиційні та інфраструктурних проекти, в тому числі управління портами та аеропортами, їх модернізація та будівництво, агропромисловий сектор, енергетика, фінанси, готельний бізнес і IT.
«Ми вже підписали Меморандум, а незабаром обов'язково підпишемо важливий документ про харчову безпеку цього регіону. Катарці дуже в цьому зацікавлені, а Україна дуже зацікавлена у поставках скрапленого природного газу (LNG), а також у залученні катарських фахівців до розробки нашого Чорноморського шельфу»
президент УкраїниУкраїна шукає шляхи диверсифікації поставок газу і взаємодія з Катаром у цьому відношенні – перспективна. Катарська держкомпанія Qatar Petroleum та українське Міненерго підписали Меморандум про взаєморозуміння в енергетичній співпраці. Мова про інвестиції в розвідку і видобуток газу в Україні і про постачання СПГ. Наша країна може отримувати трубопровідний газ через термінали СПГ в Хорватії та Греції, або через Стамбульський канал доставками СПГ.
Підписана угода між UDP Renewables і катарською Nebras Power обіцяє інвестиції в розвиток сонячної енергетики в Україні. Також Київ домовився про спільні інфраструктурні проекти, серед яких – концесія спеціалізованого морського порту «Ольвія».
Катар вкладає мільйони доларів у сільськогосподарські підприємства країн-виробників. Для України це перспективна можливість відкрити нові ринки збуту в регіоні Перської затоки і зміцнити своє експортне положення на Сході.
Візит до Катару пов'язаний не тільки з інвестиціями, торгівлею та енергетикою. Як пояснив радник Андрія Єрмака Михайло Подоляк, розвиток співпраці з таким регіональним лідером, як Катар – це питання національної безпеки України. Чим більше великих і глобальних галузевих компаній будуть представлені в країні, тим більше зацікавлених сторін буде в тому, щоб у чорноморському регіоні був стабільний мир.
«Це спосіб розширити власні можливості. І важливо це саме сьогодні – коли світ дещо розгублений і намагається виробити спільні програми відповідей на нові виклики. До того ж різнопланові і довірчі відносини із різними країнами-регіональними лідерами – один з ключових елементів нашої національної безпеки»
Залучення іноземних інвестицій, а через них – нових сильних союзників, зацікавлених у стабілізації безпеки в Україні, критично важливе для країни. Але парадокс в тому, що Україна за 2020 рік втратила рекордні капітали зарубіжних інвесторів – 868 млн доларів США:
«Основними причинами низького інтересу іноземних інвесторів до української економіки є слабкий і нерозвинений внутрішній ринок, триваючий військовий конфлікт з РФ, а також низький рівень правового захисту інвестицій»
голова Ради НБУ України Тобто, складається певне замкнуте коло, якщо дивитися на проблему з точки зору війни на Донбасі. Щоб стабілізувати регіон, потрібні інвестиції, які не заходять через військову агресію Росії. Але крім цього, інвестори все ще бояться вкладати гроші в Україну, так як слабкі правові інститути і корупція просто не залишають вкладникам шансів на захист своїх грошей.
Візит до Туреччини: ЗВТ, оборонне співробітництво і Кримська платформа
Президентська поїздка до Туреччини 10 квітня стосувалася просування угоди про вільну торгівлю між державами. Рух до ЗВТ триває вже близько 10 років і сторони прийшли до того, щоб укласти її в поточному році. А також вивести взаємний товарообіг на цифру в 10 млрд доларів США щорічно.
Візит безпосередньо пов'язаний і з російською агресією. Україна зацікавлена в союзникові, здатному надавати підтримку в Чорноморському регіоні. Туреччина зі свого боку бачить в Україні певний буфер у протистоянні з Кремлем. Спільні проекти у сферах літакобудування, оборонної техніки, авіації підсилюють не тільки товарообіг, але і обороноздатність обох держав, що особливо актуально в силу агресії Росії.
«Саме «оборонка» і військово-технічне співробітництво зараз є локомотивом двосторонніх відносин. Є багато різних проектів, починаючи від літакобудування до ударних безпілотників. Деякі закупівлі – партії ударних безпілотників ТВ-2 – уже були здійснені українською стороною. Нещодавно минуло ще одне тестування ударних безпілотників нового покоління «Акенджи», на які Україна постачає власні двигуни «Івченко-Прогрес». І наступним етапом має стати спільне виробництво цих безпілотників»
Обидві країни активно співпрацюють у сфері оборонно-промислового комплексу, зокрема мова про спільні розробки двигунів для турецького винищувача п'ятого покоління і основного бойового танка. Анкара також зацікавлена в українському АН-178.
«Українські двигуни «Мотор Січ» будуть встановлені на запланований до випуску в Туреччині важкий бойовий вертоліт АТАК-2, який розробляє Turkish Aerospace Industries (TAI). Бойові вертольоти з українськими турбінними двигунами потужністю 2500 к.с. повинні бути готові до 2023 року»
Київ зі свого боку зацікавлений у подальших закупівлях дронів Bayraktar TB2 і турецьких корветів для контролю безпеки в Чорному морі:
«По угоді на 1 млрд доларів, найбільшої для оборонної промисловості Туреччини, України купує чотири «корвета» класу Ада для патрулювання Чорного моря. Перше судно буде побудоване в Туреччині, а наступні три – на Миколаївському суднобудівному заводі «Океан», повідомляє завод. Договір був підписаний у грудні минулого року міністром оборони України Тараном і відповідальним за оборонні закупівлі Туреччини Ісмаїлом Деміром»
Стамбульський канал, про який вже згадувалося вище в контексті поставок катарського газу, представляє особливий інтерес для України в Чорноморському регіоні. Цей канал тільки планується побудувати, але його роль у безпеці вкрай важлива. Це альтернативний шлях кораблів НАТО в Чорне море. Росія виступає проти будівництва цього проекту.
Турецький лідер Реджеп Таїп Ердоган підтримує українську ініціативу «Кримська платформа». Також президенти зробили ряд політичних заяв, суть яких у підтримці українського суверенітету і спільних зусиллях по деокупації Криму і Донбасу:
На активізацію українсько-турецького співробітництва Кремль відповів забороною для своїх громадян на авіаперельоти до Туреччини. Звичайно, офіційну причину заборони в Москві пояснюють інакше, а саме сплеском пандемії коронавірусу в Турецькій республіці. Однак експерти в цьому рішенні бачать геополітичні мотиви.
Збитки для туристичної галузі Туреччини можуть скласти близько 300-400 млн доларів США. Але це не викличе різкого погіршення російсько-турецьких відносин. Так як Анкара прагне діяти прагматично. І Росія також не готова до розриву зв'язків, кажуть аналітики:
«Хоча Туреччина і раніше визнавала Крим українським, Путін, як кажуть, міг образитися і вирішити покарати Ердогана. Інструментів, як показує минуле, у Росії не так багато. Можна, звичайно, було б прийняти довгострокові заходи тиску. Наприклад, припинити поставки природного газу по «Турецькому» і «Блакитному» потоках. Або зупинити військову співпрацю, включаючи обслуговування раніше проданих С-400. Нарешті, припинити будівництво в Туреччині АЕС «Аккую» і відкликати кредит на неї. Нічого цього Кремль не робив, навіть коли турками був збитий в Сирії російський літак. Російське керівництво стабільно вибирає з двох опцій: заборонити ввезення турецьких помідорів або вивезення туристів, тому що повністю розривати з Ердоганом Путін не хоче»
На загальному тлі скорочення іноземного капіталу в Україні, Туреччина залишається найбільшим інвестором, вклавши в нашу країну 400 млн доларів у 2020 році.
Майбутній візит до Парижу: очікування Зеленського і ризики «від Макрона»
На 16 квітня у президента Зеленського запланований візит до столиці Франції. Там він планує провести особисту зустріч тет-а-тет із французьким лідером Еммануелем Макроном. Офіційно порядку денного зустрічі поки не оголосили, але відомо, що в якості обговорення будуть підняті теми концентрації російських військ біля кордонів України і стану реформ, особливо щодо створення незалежної і такої, що заслуговує довіри судової системи.
З останніх повідомлень по ситуації на Донбасі, Франція спільно з Німеччиною зверталася до Росії із закликом стабілізувати режим тиші. Це повідомлення з'явилося після відео-конференції, яку 31 березня провели Макрон, Меркель з Володимиром Путіним. Про Україну сторони говорили без Володимира Зеленського.
На що розраховує українська влада, організовуючи зустріч у Парижі? На узгодження ключових позицій по Донбасу. За словами глави МЗС України Дмитра Кулеби, Франція може переконати Путіна на «Нормандський» діалог:
«Зараз вдалий час спробувати дати новий поштовх мирному процесу. Як і у 2019 році, Франція може знову взяти на себе провідну роль для перезавантаження Нормандського формату. Всім було б вигідніше завершити війну, ніж продовжувати її. Якщо не докладати зусиль, ситуація продовжить погіршуватися. І не тільки за столами переговорів Нормандської четвірки або ТКГ, але і на передовій»
глава МЗС України На думку Кулеби, Макрон володіє достатніми лідерськими якостями і політичною вагою, щоб «дати новий поштовх для відновлення мирного процесу, переконати російського президента сісти за стіл переговорів у нормандському форматі і спробувати, нарешті, знайти шлях до справедливого і міцного миру».
Такого оптимізму щодо відстоювання Макроном українських інтересів не розділяють експерти. Російський аналітик Андрій Піонтковський бачить роль Франції в питанні Донбасу, та й України в цілому, на стороні Кремля:
«Путін розуміє, що ні Україна, ні США не відступлять, значить потрібно йти на загострення. Думаю, план Путіна поєднати непоєднуване полягає в такому: починається великий наступ російських військ, в перші кілька днів досягається якийсь успіх, захоплюють, наприклад, Маріуполь. Або частину території з боку Криму. І в цей час на сцену виходить основний союзник Путіна – президентт Франції Макрон. Його навіть не треба вербувати. Стандартна роль французьких президентів – легітимізувати усі російські агресії. Так було в 2008 році (війна в Грузії – прим.авт.) З Саркозі. Макрон теж буде скакати з яким-небудь листочком паперу, мирними умовами в Москву, до Києва, до Вашингтона»
Макрону може бути взагалі не цікаво як-небудь переконувати Путіна, особливо в контексті застиглих Мінських угод, вважає дипломат Костянтин Єлісеєв:
«Не тільки Німеччина, а й Франція входить в активну виборчу фазу, яка повинна завершитися президентськими виборами в травні 2022 року. У цих умовах Еммануель Макрон навряд чи воліє виставляти на загальний огляд пробуксовки зусиль французького посередництва і в черговий раз «дратувати» виборця російським питанням, хіба що він буде мати серйозні гарантії його успішності і додаткових електоральних балів»
Варто згадати і недавню сумнівну спільну заяву Парижа і Берліна про те, щоб Київ і Москва обидва «припинили ескалацію» на Донбасі. За що були розкритиковані експертами та європейськими політиками.
Цілком ймовірно, що зустріч в Єлисейському палаці, запланована на 16 квітня, це спосіб Зеленського перехопити ініціативу в переговорному процесі по Донбасу у Путіна. Адже будь-які, пов'язані з Україною питання, Кремль трактує європейцям безпосередньо, у звичній манері фейків, перекручування фактів і дезінформації.
***
Відомо, що 13 квітня пройшли телефонні переговори між американським президентом Джо Байденом і Володимиром Путіним. Говорили про Україну. Глава Білого Дому запропонував президенту Росії зустрітися особисто. Ймовірно, ця зустріч пройде в Європі, на нейтральній території.
Для команди президента Зеленського це ще один серйозний зовнішньополітичний виклик – щоб дві ядерні держави не вирішували долю Києва без його участі.
