Коли ком'юніті стає головним активом криптопроєкту – і чому це небезпечно

15 січня 2026 року керівник продукту X Нікіта Бір оголосив, що платформа більше не дозволятиме застосункам винагороджувати користувачів за публікації.

За його словами, така модель породила величезний потік AI-контенту та спаму у відповідях. API-доступ для відповідних сервісів відкликали одразу.

Одним із головних постраждалих став Kaito. Його система Yaps перетворювала активність у X на бали та потенційні винагороди, а криптопроєкти отримували армію людей, мотивованих говорити про них. Після рішення X команда закрила Yaps та incentivized leaderboards, а KAITO того дня втратив близько 17%. Засновник Ю Ху визнав, що протягом року Kaito посилював фільтри й вимоги до учасників, але проблему низькоякісного контенту та спаму це не усунуло.

Для медіа на кшталт Incrypted, яке існує завдяки своїй аудиторії, слово «ком'юніті» не абстракція. Саме тому мене насторожує, як легко крипторинок почав називати спільноту головним активом проєкту й вимірювати її кількістю підписників, ролей у Discord чи дописів у X.

Ком'юніті справді може бути активом. Воно приводить нових користувачів, тестує продукт, створює контент, захищає репутацію і в DAO навіть здатне впливати на розподіл грошей. Але все це працює, поки людей тримає цінність самого продукту. Якщо їх тримає переважно очікування наступної винагороди, перед нами вже не спільнота, а субсидований канал дистрибуції.

Спільноту можна орендувати

Найпростіший спосіб швидко створити криптоком'юніті – заплатити йому токенами.

У короткому горизонті модель працює прекрасно. Люди пишуть дописи, запрошують друзів, виконують завдання, генерують перегляди та допомагають алгоритмам розносити назву проєкту. На дашборді це виглядає як вибухове органічне зростання, хоча частина цієї органіки існує лише тому, що наприкінці хтось очікує аірдроп.

Hamster Kombat довів таку модель майже до абсурду. За даними самої команди, від запуску до гри приєдналися понад 300 млн людей, 131 млн пройшли відбір на аірдроп, а ще близько 2,3 млн акаунтів заблокували за накрутки. Після роздачі увага різко охолола: сторонні оцінки вже восени 2024 року фіксували скорочення місячної аудиторії приблизно до 36 млн.

Я б не називав це доказом того, що Hamster Kombat був «фальшивим» продуктом. Сотні мільйонів людей справді взаємодіяли з ним. Проблема інша: метрика залучення нічого не говорить про причину цього залучення.

Якщо людина прийшла заробити токени, виконала потрібні дії й отримала винагороду, її відхід після аірдропу не є зрадою ком'юніті. Вона просто завершила транзакцію, яку їй запропонував сам проєкт.

Тому я б дивився не на те, скільки людей вдалося зібрати до TGE, а на те, скільки з них залишаються через три або шість місяців після того, як стимул зник. Підписника можна купити. Утримання без субсидії – значно складніше.

«Належить спільноті» – дуже сильна обіцянка

Інша проблема починається тоді, коли ком'юніті вже не просто користується продуктом, а вважає себе його власником.

У крипті це відбувається постійно. Людина купує governance token, голосує за пропозиції й поступово звикає до думки, що володіє частиною проєкту. Але токен не є акцією за замовчуванням, а право голосу не означає права на бренд, сайт, інтелектуальну власність або доходи компанії-розробника.

Наприкінці 2025 року цю різницю болісно побачила спільнота Aave. Учасники DAO з'ясували, що після інтеграції CoW Swap частина комісій із операцій через основний інтерфейс надходила не до скарбниці DAO, а окремій адресі, пов'язаній з Aave Labs. За оцінкою автора розслідування, йшлося щонайменше про близько $200 тис. на тиждень. Aave Labs натомість наголошувала на відмінності між самим протоколом, яким управляє DAO, та продуктом і frontend, який розробляє компанія.

Суперечка швидко вийшла далеко за межі однієї комісії. Якщо DAO управляє протоколом, кому належить бренд Aave? Хто контролює домени й соцмережі? І якщо основний інтерфейс монетизується, хто має отримувати цю цінність?

Ось тут ком'юніті показало іншу сторону своєї сили. Замість того щоб залишитися просто обуреним натовпом у соцмережах, дискусія перейшла в governance. Навесні 2026 року Aave Labs запропонувала нову модель, за якою 100% доходу від Aave-branded продуктів має надходити до DAO, а сама DAO натомість фінансує розробку. Окрема частина домовленостей стосується захисту бренду та його довгострокового управління.

DAO також погодила фінансування Aave Labs на $25 млн у стейблкоїнах і 75 000 AAVE з чотирирічним вестингом.

Цей кейс мені цікавий не через конкретну суму. Він показує різницю між відчуттям власності та оформленими правилами власності. Хороше ком'юніті не просто кричить «це наше». Воно здатне сформулювати, що саме йому належить, за якими правилами та хто кому платить.

Якщо уважно читати новини криптовалют, подібні конфлікти легко сприйняти як чергову драму в governance-форумі. Насправді саме в таких суперечках і перевіряється, чи означає слово community-owned щось більше за маркетинговий слоган.

Найнебезпечніше ком'юніті – те, яке перестає сумніватися

Є ще одна межа, після якої сила спільноти починає працювати проти самого проєкту.

Хороше ком'юніті створює зворотний зв'язок. Погане поступово його знищує. Чим сильніше успіх токена пов'язаний з особистістю засновника й колективною вірою в одну історію, тим дорожче всередині такої групи стає сумнів.

Terra була крайнім прикладом. До краху її екосистема мала величезну й надзвичайно активну аудиторію, а Anchor пропонував близько 20% доходності на UST. Публічний скепсис часто сприймався прихильниками проєкту не як перевірка ризику, а як атака на саму спільноту.

Після краху наслідки виявилися вже не питанням ринкової думки. У грудні 2025 року засновника Terraform Labs До Квона засудили у США до 15 років ув'язнення за шахрайство, пов'язане з екосистемою, крах якої спричинив близько $40 млрд втрат.

Мені тут важливо не називати будь-яку сильну фан-базу «культом». Проблема починається раніше: коли критик автоматично стає ворогом, негативна інформація – FUD, а сумнів у продукті сприймається як нелояльність.

У цей момент ком'юніті перестає бути системою раннього попередження і стає системою фільтрації поганих новин.

Для інвестора це один із найгірших можливих сигналів. Ціна токена може ще довго рости, Telegram – кипіти від активності, а всередині вже не залишитися людей, яким дозволено вголос сказати, що модель не працює.

Сильне ком'юніті зазвичай з'являється після продукту

Hyperliquid часто наводять як протилежний приклад. Я б теж його використав, але обережніше.

29 листопада 2024 року проєкт розподілив 31% початкової пропозиції HYPE серед ранніх користувачів. Приватним інвесторам, централізованим біржам і маркет-мейкерам окремої алокації не передбачили.

Різниця з типовим farm → airdrop → leave (популярна, але специфічна поведінка «мисливців за аірдропами або бонусами») була не в тому, що користувачі Hyperliquid нібито не цікавилися грошима. Звичайно, цікавилися. Різниця полягала в послідовності: спочатку вже існував продукт, яким люди торгували, а потім частина ownership та економіки була розподілена серед цієї аудиторії.

І після аірдропу сам продукт не зник. У квітні 2026 року Hyperliquid усе ще забезпечував близько 39% обсягу серед найбільших perp-DEX і залишався найбільшим майданчиком категорії.

Це не означає, що Hyperliquid знайшов ідеальну модель ком'юніті або що HYPE захищений від звичайних ринкових ризиків. Приклад показує значно простішу річ: аірдроп працює інакше, коли він підсилює вже існуючий зв'язок із продуктом, а не створює цей зв'язок із нуля.

Як відрізнити спільноту від субсидованого натовпу

Я б починав не з кількості підписників.

Перше питання – що люди роблять, коли перестають отримувати винагороду. Якщо активність зникає разом із points program, проєкт, імовірно, орендував увагу, а не побудував лояльність.

Друге – навіщо спільноті взагалі потрібен продукт. Є велика різниця між користувачем, який прийшов фармити майбутній токен, і тим, хто продовжив би користуватися сервісом, навіть якби токена не існувало.

Третє – що реально означає ownership. Чи дає токен право лише голосувати, чи існує зв'язок із доходами, treasury, брендом та іншими активами? Хто юридично й технічно контролює ці речі? Aave добре показав, що відповідь може виявитися набагато складнішою за слово DAO на головній сторінці.

І четверте – чи дозволяє спільнота сумніватися. Для мене це, можливо, найважливіший тест. Сильна спільнота здатна пережити незручне питання про токеноміку, treasury або рішення засновника. Слабка потребує, щоб усі постійно підтверджували одну й ту саму історію.

Ми самі будуємо спільноту в Incrypted Plus, тому ця межа для нас не теоретична. Учасник має залишатися не тому, що йому пообіцяли наступний аірдроп або гарантований «ікс», а тому, що він отримує знання, практику, аналітику й доступ до людей, яких складніше знайти самостійно. Якщо ця цінність зникає, утримувати людину лише словом community безглуздо.

Саме тому я обережно ставлюся до фрази «ком'юніті – головний актив проєкту»

Якщо продукт зникне завтра, а люди залишаться лише через очікування токена, це не актив. Якщо власники впевнені, що їм щось належить, але не можуть пояснити що саме, це теж не актив. А якщо спільнота настільки віддана засновнику, що перестає перевіряти його рішення, вона вже створює ризик.

Ком'юніті стає справжнім активом не тоді, коли без нього проєкт не може існувати. А тоді, коли продукт здатен існувати сам, а спільнота робить його сильнішим.

Андрій Макаров