Криптокартки перестають бути продуктом для криптанів. Чому наступний мільярд користувачів прийде з фінтеху

Найцікавіше в криптокартках те, що їхній головний майбутній користувач може ніколи не вважати себе користувачем криптовалюти.

Коли я говорю з колегами з традиційних фінансів про такі картки, часто чую приблизно одне й те саме запитання: навіщо це комусь, крім людей, які вже мають біткоїн або стейблкоїни? Логіка зрозуміла. Якщо людина володіє криптоактивами, їй потрібен зручний спосіб їх витрачати. Отже, криптокартка нібито є ще одним продуктом усередині вже сформованого крипторинку.

На мою думку, саме тут індустрія часто неправильно оцінює масштаб можливості. Потенціал криптокарток визначатиметься не тим, скільки людей уже цікавляться криптовалютою, а тим, скільки людей зможуть користуватися новою фінансовою інфраструктурою без необхідності спочатку нею зацікавитися.

І якщо наступний великий етап масового поширення справді відбудеться, його точкою входу, найімовірніше, буде не криптобіржа. Нею стане звичайний фінтех-застосунок.

774 мільйони власників — це ще не масовий платіжний ринок

 

Оцінити точну кількість власників криптоактивів у світі складно: різні дослідження використовують різні методології, а одна людина може мати рахунки на кількох платформах і десятки адрес. За моделлю Crypto.com, у червні 2026 року у світі було близько 774 млн власників криптовалют. Це оцінка самої компанії на основі її методології, а не перепис користувачів, але вона добре показує масштаб ринку.

Проте 774 млн власників криптоактивів — це ще не 774 млн людей, які використовують їх як повсякденні гроші. Саме тому цікавіше дивитися не лише на кількість власників, а й на те, як швидко криптоінфраструктура вбудовується у звичні платіжні рейки.

Наприкінці 2025 року Visa повідомляла, що підтримує понад 130 програм карток, прив’язаних до стейблкоїнів, більш ніж у 40 країнах. А в березні 2026 року Visa та платформа Bridge заявили, що їхні stablecoin-linked cards уже працюють у 18 країнах і мають розширитися більш ніж на 100 країн до кінця року.

Це показує важливий зсув. Масштабування відбувається не лише через залучення нових людей на криптобіржі. Цифрові активи дедалі частіше підключаються до платіжної інфраструктури, якою користувач уже вміє користуватися.

Саме тому стратегія «спочатку переконаємо людину купити криптовалюту, а потім дамо їй картку» має природне обмеження. Вона вимагає, щоб користувач спершу прийняв саму категорію продукту, розібрався в ній і лише після цього почав використовувати її у повсякденних фінансах.

Для наступного мільярда цей шлях надто довгий.

Картка перемагає, коли перестає здаватися криптовалютною

 

У цьому і є головний парадокс криптокарток. Що масовішим стає продукт, то менше користувачеві потрібно думати про криптовалюту під час оплати.

Навесні 2026 року OKX опублікувала аналіз операцій користувачів своєї картки в Європі за період з 28 січня до 26 лютого. За цією внутрішньою вибіркою компанії 26% транзакцій припали на продуктові магазини, 12% — на ресторани, ще 13% — на онлайн-маркетплейси. У різних країнах помітну частку також займали кафе, магазини біля дому, пальне та подорожі.

Тобто принаймні для користувачів таких карток витрачання криптоактивів уже може виглядати максимально буденно: не купівля чогось екзотичного за біткоїн, а звичайний похід до супермаркету.

Причина проста: картка прибирає один із головних бар’єрів між цифровим активом і повсякденним платежем. Магазину не потрібно окремо інтегрувати блокчейн або вирішувати, які активи приймати. Для торгової точки це залишається звичною картковою операцією, а складніша фінансова логіка відбувається на рівні сервісу та платіжної інфраструктури.

Користувачеві теж не потрібно щоразу думати про мережу, адресу гаманця чи механіку конвертації. Йому потрібно знати, чи зможе він оплатити каву, квиток або покупки в супермаркеті.

Технологія починає масштабуватися тоді, коли перестає вимагати до себе уваги.

Наступний користувач уже сидить у фінтех-застосунку

 

Звідси випливає друге питання: хто приведе таких людей?

Криптоіндустрія історично намагалася будувати власну дистрибуцію. Біржі залучали користувачів на біржі, гаманці — у гаманці, окремі сервіси створювали власні застосунки й пояснювали людям, навіщо їм усе це потрібно.

Фінтех перебуває в іншій позиції. Йому не потрібно переконувати людину встановити ще один фінансовий застосунок, бо той уже стоїть у неї на телефоні. Не потрібно формувати звичку платити карткою, робити перекази чи користуватися цифровим балансом. Ці звички вже сформовані.

Дослідження BVNK та YouGov добре ілюструє цей ефект, хоча тут важливе уточнення щодо вибірки. YouGov опитав 4 658 дорослих у 15 країнах, які або володіли криптоактивами протягом попередніх 12 місяців, або планували придбати їх у наступні 12 місяців. Тобто це не зріз усього населення, а вже криптоорієнтована аудиторія.

Серед опитаних 77% сказали, що відкрили б стейблкоїновий гаманець, якби таку можливість запропонував їхній основний банк або фінтех-застосунок. 71% заявили, що, ймовірно, користувалися б карткою для витрат зі стейблкоїнового балансу.

Це ще не доказ того, що завтра мільярд людей почне розраховуватися стейблкоїнами. Але це добре показує силу знайомого середовища. Навіть для людей, які вже знають технологію або цікавляться нею, банк чи фінтех-сервіс може бути природнішою точкою входу, ніж окремий криптопродукт.

Працюючи з Trustee Plus, я бачу схожу логіку і в продуктових запитах. На перший план часто виходять дуже практичні питання: де можна розрахуватися, наскільки швидко проходить операція і що станеться, якщо платіж не пройде. Технічний маршрут активів для користувача зазвичай залишається другорядним.

Для індустрії це корисне нагадування: користувач купує не технологію. Він купує вирішення конкретної фінансової задачі.

Тому воронка поступово перевертається. Раніше вона виглядала так: зацікався криптовалютою, купи актив, створи гаманець, а вже потім отримай можливість платити.

Масовий сценарій може бути протилежним: користуйся звичним фінансовим сервісом, а нова інфраструктура з’явиться всередині нього тоді, коли дасть тобі кращий спосіб зберігати, переказувати або витрачати гроші.

Крипта ризикує перетворитися на інфраструктуру. І це добре

 

Для самої криптоіндустрії тут є не надто комфортний висновок.

Якщо масове поширення відбуватиметься через фінтех, значна частина технології поступово стане невидимим інфраструктурним шаром. Користувач оцінюватиме продукт не за тим, наскільки він «криптовалютний», а за цілком традиційними критеріями: чи зрозумілий застосунок, чи надійно працюють платежі, чи можна швидко отримати допомогу, наскільки прозорі комісії та хто відповідає за безпеку коштів.

Для галузі, яка довго продавала насамперед новизну самої технології, це серйозна зміна. Але великі технології часто проходять подібний шлях. Люди не думають про протоколи інтернету, коли надсилають повідомлення, і не аналізують роботу карткової мережі біля каси супермаркету.

Фінансова технологія не повинна бути цікавою, щоб стати масовою. Часто все навпаки: справжня масовість починається тоді, коли вона стає передбачуваною і звичною.

Для криптокарток це означає просту річ: їхнє майбутнє залежить не стільки від того, наскільки переконливо індустрія пояснить людям переваги блокчейну, скільки від того, чи зможе вона дати кращий фінансовий продукт без необхідності це пояснювати.

Невидима технологія не означає невидимі ризики

 

Втім, приховати складність інтерфейсу не означає приховати відповідальність.

Коли стейблкоїни та інша криптоінфраструктура вбудовуються у звичайний фінансовий продукт, користувач усе одно має розуміти, що саме він тримає, хто є емітентом активу, які правила діють для сервісу і які ризики виникають у разі проблем із посередником. Простий інтерфейс не скасовує ані ризику емітента, ані операційних чи регуляторних ризиків.

Саме тому масовий сценарій неможливо відокремити від регулювання.

У Європейському Союзі правила MiCA для токенів, прив’язаних до активів, та токенів електронних грошей застосовуються з 30 червня 2024 року, а основна частина регламенту — з 30 грудня 2024-го.

Це не вирішує всіх регуляторних питань навколо криптокарток: такі продукти перебувають на стику регулювання криптоактивів, платежів, AML та інших фінансових правил. Але MiCA прибрала значну частину правової невизначеності навколо самих криптоактивів, їхніх емітентів і провайдерів.

В Україні ця рамка ще формується. Законопроєкт №10225-д, який має врегулювати оборот віртуальних активів і пов’язані з ним податкові питання, Верховна Рада прийняла за основу у вересні 2025 року. Станом на серпень 2026-го він готується до другого читання.

Для українського ринку це важливо не лише з точки зору податків. Чіткі правила визначатимуть, наскільки легко місцеві фінансові компанії зможуть запускати продукти на стику традиційних грошей і цифрових активів та наскільки зрозумілими будуть правила гри для їхніх користувачів.

Наступний мільярд не «зайде в крипту»

 

Мені здається, ми занадто довго вимірювали масове прийняття криптовалют кількістю людей, які свідомо вирішили стати частиною цієї індустрії: завантажили біржу, створили гаманець, вивчили терміни, купили перший актив.

Для наступного етапу це може виявитись хибною метрикою.

Людині не обов’язково ставати криптокористувачем, щоб користуватися фінансовою інфраструктурою на базі цифрових активів. Їй достатньо отримати продукт, який вирішує знайому задачу краще і зручніше за альтернативи.

Тому наступний мільярд, якщо він справді з’явиться, навряд чи одномоментно «прийде в крипту». Швидше крипта сама прийде до нього через банки, платіжні сервіси, необанки та інші фінтех-продукти.

І найкращим доказом зрілості індустрії буде не момент, коли мільярди людей почнуть говорити про блокчейн. А момент, коли їм більше не доведеться про нього говорити взагалі.

Іван Орденко

Читай нас у Telegram та Sends