Крутіше, ніж інші змії. Вчені виявили суперздатність бірманських пітонів

Щелепи змій, на відміну від ссавців, не з'єднані між собою, що дозволяє ковтати велику здобич. Бірманські пітони пішли далі за родичів — вони обзавелися наделастичною шкірою навколо пащі, яка розтягується до неймовірних розмірів.

Про це повідомляє видання ScienceAlert.

Бірманські пітони вважаються вразливим видом у Південно-Східній Азії. На батьківщині їм дуже заважає людська діяльність, що скорочує їх природний ареал проживання.

Зовсім інша річ — Флорида. У цьому штаті бірманські пітони з’явилися в другій половині ХХ століття і швидко розплодилися. Швидке статеве дозрівання, високий репродуктивний потенціал і відсутність природних ворогів забезпечили зміям гранично комфортні умови існування. Зараз пітони — справжня кара цієї місцевості, яка порушує місцеву екосистему і навіть загрожує існуванню багатьох видів.

Фото: Бірманський пітон відригує дорослого білохвостого оленя у Національному парку Еверглейдс.

У США досліджують особливості цих змій. «Це не допоможе контролювати їх, — пояснює Брюс Джейн, професор Університету Цинциннатті. — Але це допоможе нам зрозуміти вплив інвазивних видів. Якщо ви знаєте, наскільки великими змії стають і скільки часу їм потрібно, щоб досягти такого розміру, ви можете дізнатися, кому ця змія може загрожувати».

Вчений з’ясував, що бірманський пітон, на відміну інших змій, має еластичну шкіру навколо пащі. Вона розтягується настільки добре, що дає рептилії можливість проковтнути здобич, що у кілька разів більша за них самих. Непоодинокі випадки пожирання пітонами оленів та алігаторів, що робить цю рептилію величезною загрозою для природи.



Проблема в тому, що бірманські пітони доростають до пристойних розмірів. Довжина дорослої особини сягає 5 м. Як заявляє Брюс Джейн, це робить їх недосяжною здобиччю для більшості хижаків.

Читайте також:

Цікаве дослідження, проведене вченими з Королівського університету Белфасту в Ірландії, показало, що собаки безпомилково визначають, коли людина переживає. Ймовірно, саме цим пояснюється їхня дивовижна здатність співпереживати господареві.

Вчені з Центру космічної науки та технологій університету Кертіна в Австралії дослідили мікроскопічні скляні кульки зі зразків місячного ґрунту, які доставила на землю китайська місія Chang'e у 2020 році, та знайшли докази падіння астероїда, який знищив динозаврів.

Рештки родича плезіозавра знайшли в 1995 році у Вайомінгу. Через 27 років вчені досконально дослідили їх та зуміли відтворити кістяк тварини.