Нові дослідження Туринської Плащаниці підтвердили її походження з Близького Сходу
Нове дослідження Туринської Плащаниці виявило сліди геному, характерного для регіону Близького Сходу, а також мікроорганізми, що розвиваються в умовах високої солоності, таких як Мертве море. Дані свідчать, що полотно, ймовірно, перебувало саме в цьому регіоні.
Про це свідчать результати дослідження.
Найближчим часом буде опублікована наукова стаття, яка вже доступна у вигляді препринту. Вона висвітлює результати аналізу матеріалу Плащаниці, наданого професором П’єрлуїджі Баймою Болоне з Болоньї, який у 1980-х роках стверджував, що на полотні виявлено сліди людської крові групи АВ. Нова робота підписана Джанні Баркаччею, викладачем генетики та геноміки в Університеті Падуї, разом із колегами з інших університетів, серед яких і сам Байма Болоне, який, на жаль, помер до виходу статті.
У 2015 році професор Баркачча вже публікував важливе дослідження в журналі «Nature Scientific Reports», де повідомлялося про виявлення ДНК людей, що контактували з Плащаницею: понад 55,6% походило з Близького Сходу, близько 38,7% – з Індії, а європейці становили менше 5,6%. Наявність індійської ДНК пояснюється використанням індійського льону в Єрусалимському храмі для пошиття облачень Первосвященика.
Автори нової статті зазначають: «Наявність приблизно 38,7% індійських етнічних ліній може бути результатом історичних взаємодій або імпорту льону римлянами з регіонів, прилеглих до долини Інду, що пов’язано з терміном „Hindoyin”, який зустрічається в рабинських текстах. Зокрема, термін Sindone (Плащаниця), похідний від грецького Sindôn, що означає тонкий льон, може бути пов'язаний із Сіндом – регіоном, відомим своїми високоякісними тканинами. Історичні докази підтверджують торговельні зв'язки між Індією та Середземномор'ям, підкреслюючи важливість цих тканин та спонукаючи до подальшого дослідження давніх культурних взаємодій та торгівельних практик».
Дослідники підкреслюють, що як попередні, так і нові результати «дають цінну інформацію про географічне походження людей, які мали контакт із Плащаницею протягом її історичного шляху через різні регіони, народи та епохи». Нова робота підтверджує наявність гаплогрупи H33, «поширеної на Близькому Сході та частої серед друзів». «Зокрема, друзьке населення має спільне генетичне походження з євреями та кіпріотами і історично змішувалося з іншими народами Леванту, зокрема з палестинцями та сирійцями», – зазначають автори.
Що стосується мікроорганізмів, то «відтворений мікробіом Святої Плащаниці виявляє багату різноманітність мікроорганізмів, що зазвичай присутні на людській шкірі, а також колонії архей, пристосованих до високої солоності, та грибів, включаючи цвіль».
Таким чином, нові результати підтверджують, що Туринська Плащаниця могла перебувати на Близькому Сході, в умовах високої солоності, таких як околиці Мертвого моря, додаючи ще одну деталь до мозаїки наукових доказів на користь її автентичності.
Нагадаємо, Світле Христове Воскресіння — рухоме свято, дата якого щороку змінюється. У 2026 році його можуть відзначати або 5, або 12 квітня, що вводить у плутанину.
