Рій Дайсона може зробити Землю непридатною для життя
Концепція використання енергії зірки через масштабну астроінженерну структуру, відому як «рій Дайсона», викликає захоплення у науковців та футуристів.
Однак нові дослідження показують, що реалізація цієї ідеї може призвести до катастрофічних наслідків для нашої планети.
«Рій Дайсона» — це система супутників із сонячними панелями, які збирають енергію зірки та перевипромінюють її. Проте така структура здатна змінити тепловий баланс Землі, зробивши її непридатною для життя.
Ідея «рою Дайсона» була вперше запропонована американським фізиком Фріменом Дайсоном у 1960 році. Він припустив, що високорозвинені цивілізації могли б будувати мегаструктури навколо своїх зірок для збору енергії.
Спочатку йшлося про сферу, яка повністю огортає зірку, але згодом концепцію адаптували до рою супутників, що виглядає більш реалістично з інженерної точки зору.
Німецький інженер Ян-Маріус Петерс із Інституту відновлюваних джерел енергії імені Гельмгольца провів дослідження впливу «рія Дайсона» на клімат Землі.
Використовуючи комп’ютерне моделювання, він виявив, що розташування рою поблизу Сонця може призвести до перегріву супутників та блокування сонячного світла для Землі. Якщо ж рій буде розміщений неподалік орбіти нашої планети, температура на Землі підвищиться на 140 кельвінів — це зробить життя неможливим.
Петерс також запропонував компромісний варіант: розміщення часткового рою на відстані 2,13 астрономічної одиниці від Сонця (між орбітами Марса та Юпітера). У цьому випадку температура Землі збільшиться лише на три кельвіни, що можна порівняти із сучасними кліматичними змінами.
Однак навіть цей варіант потребує величезної кількості матеріалів — понад 1,3×10² кілограмів кремнію, що перевищує всі доступні запаси нашої планети.
Дослідження також показали, що розташування рою на більшій відстані від Сонця може зменшити вплив на температуру Землі. Наприклад, якщо рій буде розміщений між орбітами Юпітера і Сатурна (8,2 астрономічної одиниці), температура підвищиться лише на чотири кельвіни; поблизу орбіти Сатурна (9,5 астрономічної одиниці) — на три кельвіни; між Сатурном та Ураном (11,7 астрономічної одиниці) — на два кельвіни; ближче до Урану (16,6 астрономічної одиниці) — лише на один кельвін.
Ключовою проблемою залишається теплове випромінювання. Сонячні панелі поглинають світло та перетворюють його на енергію, але частина тепла все одно розсіюється в космосі. Якщо структура надто щільна, це тепло повертається до планет, викликаючи парниковий ефект.
Нагадаємо, багаторазовий космічний корабель New Shepard успішно приземлився на заході Техасу після десятого комерційного суборбітального польоту з шістьма туристами на борту.
Також ми раніше повідомляли, що NASA уклало з компанією Ілона Маска контракт на запуск гвинтокрила для дослідження супутника Сатурна на чверть мільярда доларів. Його живитимуть генератори на плутонієвому паливі.
