Тетяна Локтіонова – засновник консалтингової компанії Values Value, яка спеціалізується на рекрутингу, побудові HR-процесів і створенні бренду роботодавця на ринку геймдева СНД. З нею потрібно спілкуватися, щоб дізнатися, як любити свою справу, будувати робочі стосунки, розвивати і розвиватися. Відверте та щире інтерв'ю про людей, які грають, створюють і знову грають в ігри. Здається, після цього тексту тільки ледачий не захоче працювати у геймдеві.
Тетяна, рік тому ви заснували єдину в СНД консалтингову та рекрутингову компанію Values Value із фокусом на геймдев. Чому ви єдині у цьому сегменті і як вирішили стати першими?
Але формували ринок з нуля саме Spice і King's Choice, включаючи просування своїх послуг на конференції DevGAMM за допомогою Стіни Вакансій. Тепер ми ведемо цю стіну вакансій і розвиваємо її. Але обидві компанії зараз не концентруються на ринку геймдева, і немає жодного сфокусованого саме на геймдеві гравця. Вважалося, що тут мало грошей, складно продавати, ринок не сформований, кандидати неохоче спілкуються з агентствами, а замовники взагалі «дивні».
Прошу вибачення у всіх своїх колег заздалегідь, але я заходила в рекрутинг з боку продуктового досвіду і менеджменту великих компаній. Для мене замовники не «дивні» і «незрілі», а – зрозумілі і рідні. Я прекрасно розуміла всі складнощі, з якими стикається компанія у пошуках нових співробітників, і навчилася вирішувати ці проблеми. Вільна ніша, як було її не зайняти.
У мене була перевага і у вигляді сильного особистого бренду, готовності приєднатися до мене одних із кращих геймдев-рекрутерів СНД. Із п'яти наших рекрутерів четверо були колись HRD (HR Director), а п'ята – єдиним HR Generalist у компанії.
Ми всі граємо в ігри, навіть жартуємо, що геймдев передається статевим шляхом. З 11 співробітників тільки в одного партнер ніяк не пов'язаний або не був пов'язаний з геймдевом, і то він айтішник і режисер, а в театрі «грають». Ми живемо іграми на роботі та вдома. Нам довіряють замовники та кандидати. Ми охоче ділимося цінними знаннями з ринком, наприклад, проводимо і безкоштовно поширюємо зарплатне опитування, піаримо кандидатів, даємо поради і в цілому підвищуємо імідж професії рекрутера і HR.
Як давно ви працюєте в області геймдева? Як можете охарактеризувати український ринок геймдева тоді і зараз?
Т.Л.: В геймдеві я вже майже шість років. Починала PR-менеджером аутсорсингової компанії, продовжила операційним директором продуктової і потім очолювала київський офіс компанії, яка зараз входить в топ-10 мобільних видавців ігор у світі.
За ці шість років в Україні пройшло кілька геймдев-криз, коли був занепад ААА розробки, бум соціальних ігор і їх захід, а тепер Україна – мобайл, інді і RnD. Ринок дорослішає, зарплати ростуть, все у більшій ціні менеджери і топ-менеджери, йде поділ на вузькі спеціалізації. Наприклад, менеджери по монетизації або утримуванні користувачів. За цей час ми також спостерігали вихід великих конференцій з України, їх тріумфальне повернення або появу нових.
Минулої осені-зими було кілька великих івентів: Get It Одеса (500 учасників), Casual Connect Kyiv (80 спікерів), CG Event Kyiv (600 учасників), Games Gathering (близько 1500 учасників), DevGAMM Kyiv (близько 1000 учасників). Розвивається кіберспорт (приклад – турнір по Доті).
За останні роки почала консолідуватися тусовка і співтовариство ігроробів України. Раніше всі якось по купках збиралися-спілкувалися, а зараз постійно йдуть якісь мітапи, неформальні зустрічі. У мене руки втомлюються обійматися на конференціях, така тепла атмосфера.
Дуже комфортно усвідомлювати, що моя команда – частина цієї тусовки. Також радує, що росте кількість дійсно успішних компаній в Україні, наприклад, мої нові клієнти АВ Games, їх гра Hidden City (її видає G5, ще один наш партнер) тільки за минулий рік заробила 100 млн Gross (валовий дохід). Передаю естафету інтерв'ю Антону Большакову, засновнику і CEO AB Games, а раніше керівнику проектів «Козаки» і «Сталкер», ігор-легенд made in Ukraine.
Жінки-фахівці в ігровій індустрії. Хто вони?
Т.Л.: Це всі-всі фахівці, які тільки можуть брати участь у розробці та просуванні ігор: топ-менеджери, програмісти, художниці, біздеви, QA. Ми публікували до 8 березня невелике досліждення, ось витяги з нього.
[gallery size="medium" ids="93176,93177"]
Є професії, які вибирають тебе самі. Люди називають це покликанням. Як фахівець в області human resources ви можете погодитися або спростувати це переконання?
Т.Л.: Це така хвороблива тема для мене, у нас абсолютно не розвинений інститут профорієнтації. Я сама пройшла тест із профорієнтації після отримання диплома бакалавра, і то завдяки моїй чуйній мамі, яка дуже не хотіла, щоб я йшла по її шляху у педагогіку та філологію. У нас, в основному, роль фахівця із профорієнтації виконують батьки, причому «не в той степ». Тому у геймдеві купа колишніх інженерів, економістів, юристів, філологів, маркшейдерів та інших педагогів.
Я тут полізу у психологію, але у нас країна невротиків, які бояться бути щасливими і реалізовувати себе. Але геймдев – це сфера, де максимальна кількість людей, які знайшли себе, і тут я бачу багато людей, які щасливі та насолоджуються життям.
В Україні, у порівнянні з Європою та США, усвідомленості у виборі трохи менше, правда. У нас айтішники отримують значно вищу за середню ЗП (заробітна платня), а на Заході у геймдеві та IT абсолютно середні зарплати. Там цей вибір більш свідомий.
Чи можете ви описати портрет ідеального фахівця в ігровій індустрії?
Т.Л.: Якщо говорити про ідеал, то це людина, яка грає в ігри різних жанрів і на різних платформах, щиро цікавиться індустрією, активно бере участь у геймдев-співтоваристві, знає і прокачує англійську мову, постійно вчиться, наприклад, аналітиці. Вона вміє працювати у команді, орієнтована на те, щоб робити ігри для своєї цільової аудиторії.
Ви проводите багато досліджень і опитувань. Як думаєте, що мотивує людей обирати місце роботи в ігровій індустрії?
Т.Л.: У моєму ідеальному світі – це любов до ігор і креативного середовища, а не бажання «вайті в айті».
Що важливо робити роботодавцю, щоб працівник не пішов в іншу компанію? Чи є якась аксіома?
Т.Л.: Є така ілюстрація від моїх колег. Якщо компанія хоче втратити свого кращого співробітника, то їй потрібно постійно змінювати цілі і стратегії або не мати їх взагалі. Займатися мікроменеджментом, не розвивати, проводити непрозору політику по зарплатам і недоплачувати, не довіряти і будувати роботу за принципом заводу. Ну, і робити ігри не для гравців, а для платформ з метою отримання фічерінгов, видавців, щоб отримати фінансування, для конкурентів, щоб їх здивувати.
На своїй сторінці у facebook ви задали питання: «Чи хотіли би ви, щоб ваші діти працювали у геймдеві?» Чи можете відповісти на нього зі свого боку? Ви би хотіли, щоб ваші діти працювали у геймдеві? І чому.
Т.Л.: Так, я би хотіла, щоб мої діти працювали у креативній індустрії, наприклад, кіно, літературі або геймдеві. Я бачу тут можливість бути собою, постійно вчитися і розвиватися, і робити людей щасливішими. Адже завдання ігор – дарувати людям розваги і/або розвиток. Твір Канта, фільм «Інтерстеллар» або гра «Машинаріум», «Любовна комедія», любовний роман і простенька головоломка, фантастична сага, «Зоряні війни» або «Відьмак»? Для мене це речі з одного асоціативного ряду. Приходьте у геймдев, тут лампово і круто.
Яна Зуєва
