Тонка робота. У Данії знайшли вишукану золоту прикрасу віком 1700 років
Ден Крістенсен, металошукач-аматор, виявив у полі дивовижне золоте шийне кільце вагою колосальні 446 грамів.
Музей Південно-Західної Ютландії назвав цю прикрасу, знайдену неподалік Есб'єрга в материковій частині Данії, «шедевром майже божественної якості».
Археологи вважають, що ця своєрідна нашийниця датується періодом приблизно 1400-1700 років тому і відноситься до німецької залізної доби, періоду, що охоплює 400-800 роки нашої ери в Північній Європі.
Прикраса виготовлена зі шматка золота у формі стрижня довжиною 93 см. Круглий переріз найбільш вузький у центрі та потовщується до кінців. Його ширина становить 21 см у найширшому місці.
У повідомленні Музею Південно-Західної Ютландії додано, що потім стрижень був зігнутий у формі кільця, так що приблизно одна третина товстих кінців перекривається. Ця частина, що перекривається, має товсте тиснення у вигляді півмісяця. На кожному кінці вирізаний ряд плоских золотих намистин, тоді як у міру того, як стрижень починає звужуватися до центру, серповидний візерунок змінюється невеликим акуратним візерунком з борозен. Ззаду, між частиною кільця, що перекривається, припаяна тонка пластина.
Загалом виходить елегантний «шедевр майже божественної якості». На сьогодні в Данії знайдено лише десять подібних нашийниць із карбованим візерунком. Остання знахідка — одна з найкрасивіших: припаяна пластина та фриз із плетеного золотого дроту роблять кільце дуже незвичайним.
Археологи вважають, що прикрасу було навмисно заховано його власником, це не було підношенням богам. Так звані "підношення за обітницею" в цьому районі зазвичай робилися на заболочених територіях, і, оскільки поблизу є заболочені землі, це, здається, вказує на те, що метою власника прикраси було не умилостивити богів або добитися від них прихильності.
«При жертвоприношенні предметів на той час це зазвичай відбувалося у заболочених місцях, болотах тощо. Ми знаємо, що поруч із місцем відкриття існувало велике болото, тому, якби воно було принесене в жертву богам, воно мало бути розташоване там». - сказав Клаус Февейл, куратор Музею вікінгів.
Февейл також вважає, що золоте кільце на шию ніколи не переміщали після того, як його закопали, тому що воно знаходиться у відмінному стані і зберегло свою форму, незважаючи на те, що чисте золото є податливим.
"Золото таке чисте і, отже, таке м'яке, що кільце не змогло б зберегти свою форму так добре, як зараз, якби його переміщали за допомогою інструментів", - сказав він.
Намисто Есб'єрга, швидше за все, було закопано під будинком власника, що було тимчасовим заходом, щоб урятувати коштовність під час нападу ворогів.
Нагадаємо, археологи виявили цегляні гробниці, прикрашені багатими фресками, датовані періодом династії Мін (1368-1644 роки) у місті Чанчжі на півночі Китаю.