Черговий варварський удар ворога.
Не буду писати про відплату – це моя особиста болюча тема, як всі знають. Поговоримо про ППО.
У нас немає вибору: або ми створимо найкращий захисний купол у світі, або доведеться йти під землю – будувати підземні міста, електростанції, заводи.
Пишуть, що вже є рішення щодо нейтралізації шахедів зі старлінком. Достатньо було зателефонувати Ілону Маску. А тепер ще й запустили реєстр старлінків з обов'язковою реєстрацією.
Однак інші проблеми нашої ППО так швидко не вирішити.
Вже кілька днів стоїть гарна, ясна погода, і тут, на фронті, на повну працюють розвідувальні крила противника. Залітають на 50-60 км, полюють в першу чергу по тилах, якусь їх кількість, звичайно, збивають дронами-перехоплювачами, але слідом прилітають КАБи і звичайні шахеди без старлінків.
У січні ворог застосував понад 6000 шахедів, 5500 КАБів і 158 ракет.
Найскладніше протистояти ракетам і КАБам, тому що збивати їх можуть тільки зенітно-ракетні комплекси (ЗРК), в тому числі переносні (ПЗРК), кількість яких у нас обмежена, і кількість зенітних ракет до них теж обмежена. І створити адекватні загрозі запаси зенітних ракет неможливо – ворог виробляє ракет і КАБів значно більше в місяць, ніж обсяги виробництва зенітних ракет у всіх наших партнерів разом узятих.
Усі повоєнні роки – після Другої світової війни – протиповітряна оборона розвивалася в напрямку протидії пілотованим літакам, вертольотам і крилатим ракетам. Кількість літаків, вертольотів і крилатих ракет завжди була обмеженою, і тому для протидії цим загрозам була необхідна кінцева кількість зенітних ракет.
Літаки і крилаті ракети ставали складнішими, і зенітно-ракетні комплекси ставали складнішими і дорожчими. Як раптом з'явилися шахеди і КАБи – дешева і масова зброя.
Всі пам'ятають, напевно, як на початку 2022 року російська авіація припинила свої нальоти на нашу територію, після того як зазнала болючих втрат від нашої ППО. І запаси крилатих ракет, які неможливо виробляти швидко у великих кількостях, тоді у противника теж вичерпалися.
З весни 2022 року і до кінця року повітряні атаки перестали бути масованими. Однак противник швидко знайшов рішення – іранські «Шахеди» і кориговані авіабомби (КАБи).
Спочатку проти шахедів були ефективними мобільні вогневі групи і засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). У відповідь шахеди стали літати вище, і зенітні кулемети стали малоефективними, а для подолання РЕБ на шахеди і КАБи стали ставити «Комети» – захищені від перешкод CRPA-антени супутникової навігації.
Однак найдієвішим способом подолання нашої ППО і продовження повітряного терору стало різке збільшення виробництва шахедів і КАБів. Противник швидко зрозумів, що масово виробляти ударні дрони і універсальні модулі корекції для авіабомб (УМПК) значно простіше, дешевше, швидше, ніж будувати все більш складну систему РЕБ, нарощувати кількість мобільних вогневих груп і чекати від партнерів поставок зенітних ракет.
В якості універсального і недорогого засобу ППО у нас стали розглядати дрони-перехоплювачі. І дійсно – досвідчений пілот може збити десятки ворожих безпілотників за добу, а на фронті, де важко підтягнути і зберегти ЗРК, дрони-перехоплювачі взагалі стали незамінним засобом протиповітряної оборони.
Однак і дрони-перехоплювачі не стали панацеєю, тому що їх застосування сильно обмежується погодними умовами, залежить від людського фактора – банально немає такої кількості пілотів і мобільних груп, оснащених перехоплювачами, щоб закрити весь повітряний простір.
А коли шахеди навчилися літати низько, в режимі огинання рельєфу місцевості, ефективність перехоплювачів ще більше знизилася, тому що за складками місцевості втрачається зв'язок, а застосування дронів-ретрансляторів хоч і можливе, але ускладнює і здорожує всю систему ППО. Ну і реактивні дрони виявилися складною ціллю для дронів-перехоплювачів.
Не стали панацеєю літаки і вертольоти в боротьбі з шахедами. По-перше, використання реактивних винищувачів з дефіцитними ракетами «повітря-повітря» - нерентабельно, і призводить до швидкого виснаження запасів ракет. Використання гарматного озброєння з близької відстані – небезпечно. Легкомоторні літаки і вертольоти довели свою ефективність, проте їх мало, пілотів мало, і пілотована авіація теж залежить від погоди. До того ж авіацію небезпечно застосовувати проти дронів, що літають на надмалих висотах у густонаселеній місцевості, тому що кулі летять не тільки в шахеди.
Панацеї немає. Як немає в нашій системі ППО відносно дешевого вітчизняного зенітно-ракетного комплексу.
Ще з часів Кучми існували державні програми створення такого ЗРК. Однак тоді ніхто ще не знав про шахеди, не застосовував масово КАБ, тому розробляти і виробляти збиралися комплекси, аналогічні «Буку» або навіть «Петріоту» - проти пілотованої авіації і крилатих ракет. Такі ЗРК складні, дорогі, їх зенітні ракети оснащені складними і дорогими головками самонаведення. Навіть ручні ПЗРК типу «Стінгера» або «Ігли» - надто складні і дорогі проти шахідів і КАБів, тому що на них використовуються дорогі ракети.
Вітчизняні ЗРК нам необхідні, щоб закрити прогалину між можливостями мобільних вогневих груп, дронів-перехоплювачів і пілотованої авіації, задіяної проти шахедів. Зенітно-ракетний комплекс з радіолокаційним виявленням і наведенням може працювати в будь-яку погоду, майже миттєво реагувати на загрозу і робити це практично автоматично. ЗРК може збивати КАБи, реактивні дрони, низьколітаючі дрони і навіть крилаті ракети.
ЗРК – точно не панацея, але він нам необхідний для побудови надійної, ефективної і стійкої – тобто, не залежної від погодних умов – системи ППО.
Завдання полягає в тому, щоб зробити максимально дешеву зенітну ракету без головки самонаведення на дальність 6-10 км і до 4 км по висоті, і пов'язаний з нею радіолокатор управління (наведення). Тут нічого нового немає – такі системи повсюдно розроблялися, будувалися і перебували на озброєнні з сорокових років минулого століття аж до початку нашого століття. Поступово їх замінювали нові, більш ефективні ЗРК проти пілотованої авіації, і навіть проти балістичних ракет.
Наше завдання простіше – нам треба збивати автоматичні дрони, що летять по маршруту і не маневрені КАБи. Для цього достатньо «старих» технологій, на яких, до речі, побудовані радянська «Тунгуска», російський «Панцир», українська ракета РК-10, британський «Блоупайп», шведський RBS 70, і ряд інших зенітно-ракетних систем з радіокомандним наведенням, наведенням по лазерному променю або наведенням за технологією «оседланий промінь» РЛС.
Колись треба виправляти помилки, які обходяться дуже дорого.
Юрій Касьянов
