На четвертий рік повномасштабної війни згадки про розкрадання на оборонці настільки обурюють суспільство, що навіть натяки на зв’язки із корупційними грошима кидають тінь на розкручені бренди, відомі бізнеси або творчі проєкти.
Маємо вже кілька прикладів. Як це було з художницею Софією Морозюк, нареченою сина львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича, підозрюваного у корупційних схемах з Міноборони.
Або свіжий скандал — бойкот шоу «Квартал 95» після викриття його співвласника Тимура Міндіча, який керував масштабним розкраданням в енергетиці та потенційно в оборонці.
Ще одна історія розгортається з вересня цього року, коли інфопростір збурила заява блогера-інвестора Андрія Трушковського. Він стверджував, що бізнес його ексдружини Сабіни Мусіної нібито заснований на гроші, крадені в «Укроборонпрому».
Йдеться про міжнародну мережу салонів краси GBar, якою Сабіна Мусіна володіє разом з іншою підприємицею — Лєрою Бородіною. У відповідь на звинувачення Трушковскього, вони пригрозили судовим позовом за наклеп. Проте зараз, як стверджує блогер, скандал начебто призвів до розриву бізнес-партнерства між власницями мережі.
UA.News розповідає про деталі гучної справи, яка ілюструє поступове формування інституту репутації в Україні під час війни.
Що заявив блогер Трушковський про гроші Укроборонпрому
У вересні цього року український блогер-інвестор Андрій Трушковський, який нині живе у США, опублікував на своєму ютюб-каналі відверту розповідь про своє минуле особисте життя, вказавши в описі: «Поговоримо про GBar, гроші на ЗСУ і АТО, про корупцію, машини, квартири…».
У монолозі Трушковський публічно звинуватив свою колишню дружину Сабіну Мусіну у тому, що вона нібито заснувала свій бізнес на гроші, котрі були вкрадені у концерну «Укроборонпром» її колишнім чоловіком, який нині переховується за кордоном.
За словами блогера, її перший чоловік, Костянтин Чередніченко, пов'язаний із корупцією в оборонці, виділив $50 тис. на старт бізнесу, а саме — на започаткування мережі салонів краси GBar.
Співвласниці GBar тоді заперечили усі звинувачення Трушковського і заявили, що подають до суду. У коментарі для Forbes підприємиці наголосили, що впевнені у своїй правоті і виграють судове протистояння.
Розвиток репутаційного скандалу
Скандал з корупційними грошима спровокував репутаційні ризики для досить успішної міжнародної франчайзингової мережі б'юті-барів. Сабіна Мусіна та її подруга Лєра Бородіна заснували мережу 2015 року у Києві. Нині вона налічує 67 б’юті-барів у 13 країнах.
Але цей бізнес-тандем, за свідченням Андрія Трушковського, почав розпадатися, не витримавши репутаційного удару. На підтвердження своїх слів блогер опублікував скриншоти переписки з діловою партнеркою Мусіної — Лєрою Бородіною. Судячи з допису, Бородіна нібито вже не спілкується з Мусіною та дивується, як взагалі потрапила у цей «замєс».
Натомість Андрій Трушковський коментує цей скриншот, звертаючись до Сабіни Мусіної: «Від тебе навіть найкраща подруга-партнерка відвернулася, тому що ти і є те саме зло, яке виставляє себе жертвою. Давай, зі своїми нотаріусами «роздупляйся»…Я чекаю і готовий щодо дат і транзакцій «пройтися» та збільшити строк твоєму чоловікові».
Непрямим підтвердженням розриву цього ділового партнерства став сторіс в Instagram, який опублікувала сама Лєра Бородіна про успішні та неуспішні партнерства.
«Взагалі успішне партнерство (у франчайзингу в тому числі) — це коли у людей спільні цілі і коли кожен розуміє зону своєї відповідальності і реалізує її, цю відповідальність. Нагадаю, що відповідальність — це спроможність «дати відповідь»: на події, контекст, задачі, за себе, свій стан і результат…
Не успішне партнерство — це там, де здатності «відповісти» не достатньо і людина починає або скидувати свої «задачі» на когось, хто поряд, або просто ігнорувати. І тоді ці «задачі без відповіді» накопичуються — вони сніжним комом рушаться і звісно зачіпають усіх причетних.
Тому з непрацюючого партнерства краще виходити заради власного здоров’я. Але цей досвід вартує багато», — йдеться у дописі підприємиці Лєри Бородіної.
Ширший контекст: справа Костянтина Чередніченка
Костянтин Чередніченко — колишній чоловік Сабіни Мусіної. Саме його звинувачують у розкраданнях в оборонпромі, і саме ці гроші, як каже блогер Трушковський, нібито вкладені у салони краси GBar. З часів Віктора Януковича Чередніченко працював на керівних посадах в ОПК, неодноразово фігурував у журналістських розслідуваннях, пов’язаних із незаконними схемами на сотні мільйонів доларів. Антикорупційні органи розслідували ці зловживання.
У листопаді 2024 року Вищий антикорупційний суд (ВАКС) виніс вирок у справі про розтрату 3,5 млн грн, у якій фігурували посадовці державної компанії Укрінмаш, що входила до концерну «Укроборонпром». Зловживання були зафіксовані у 2014-2015 роках.
За даними Центру протидії корупції, у справі фігурували одразу семеро обвинувачених:
Костянтин Чередніченко, колишній заступник гендиректора Укрінмашу, отримав вісім років ув’язнення з конфіскацією частини майна.
Володимир Омельянчук, ексвиконувач обов’язків гендиректора, засуджений до 7,5 років ув’язнення з конфіскацією.
Олександр Дітківський, начальник департаменту, отримав сім років позбавлення волі.
Дмитро Лобашов і Ігор Яриновський, начальники відділів, також засуджені до семи років ув’язнення.
Сергій Слюсаренко, колишній гендиректор, отримав два роки, але звільнений через закінчення строків давності.
Михайло Буянков, директор офшорної компанії Triangle Group Incorporated і кум Чередніченка, засуджений до 8 років ув’язнення.
За даними НАБУ, Чередніченко організував схему розтрати коштів, до якої залучив інших посадовців Укрінмашу. А також свого кума Буянкова, який керував офшорною фірмою «Triangle Group Incorporated».
Саме ця компанія нібито повинна була допомагати Укрінмашу шукати іноземних партнерів для експорту продукції Шосткинського заводу «Імпульс». Насправді, «Triangle Group Incorporated» не надавала жодних послуг, хоча й отримувала виплати за фальшивими актами. На рахунки офшорної комапнії в Латвії перерахували майже 3,5 млн грн.
Вирок ВАКС у 2024-му році став прецедентом, оскільки до присуду довели складну і масштабну корупційну справу із багатьма обвинуваченими.
Чому це важливо
Блогер Андрій Трушковський нині живе за кордоном, але широко коментує свої погляди на політику та корупцію в Україні в рамках ютюб-проєктів. Раніше він розповідав, що «не повернувся до України, щоб не грабувати», не долучатися до корупційних схем на оборонці. Така відвертість актуалізувала блогера в українському інформаційному просторі, у якому «корупція на крові» залишається одним із головних тригерів. Наскільки щирими і правдивими є ці зізнання — вирішувати його підписникам.
Водночас реакція суспільства на заяви Андрія Трушковського про використання корупційних коштів для створення мережі б’юті-салонів може стати прецедентом репутаційної відповідальності. Адже вкрадені в армії гроші не зникають безслідно — часто їх «вибілюють» за рахунок певних бізнесів чи брендів. Тому постає питання не лише судового переслідування корупціонерів, а й морально-етичної відповідальності осіб, які у подальшому «інвестують» крадене у власних інтересах.
Коментар адвоката
Олексій Шевчук, адвокат, партнер Barristers у цьому випадку максимально підтримує власницю G-Bar. Вважає, що її звернення до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації є абсолютно правильним і юридично виваженим кроком.
«Ті твердження, які публічно поширив її колишній чоловік, мають ознаки повідомлення про тяжкий злочин, зокрема — легалізацію (відмивання) коштів, здобутих нібито злочинним шляхом через мережу салонів краси. Подібні схеми добре відомі у світовій практиці — ресторани, салони, сфера послуг нерідко фігурували у кримінальних провадженнях саме як інструменти money laundering. В Україні це прямо підпадає під відповідну статтю Кримінального кодексу.
Але тут принциповим є інше. Якщо особа вважає, що має справу зі злочином, її обов’язок — звернутися до правоохоронних органів із заявою та доказами, а не робити гучні публічні заяви в медіа або соціальних мережах. Публічне звинувачення без процесуального підтвердження — це не боротьба за справедливість, а потенційна дифамація.
Більше того, якщо він дійсно переконаний у злочинному походженні коштів і при цьому перебував із нею в шлюбі, користувався цими коштами або був залучений до спільного майна, він автоматично наражається на ризик бути визнаним співучасником. Фактично людина може загнати себе в юридичну пастку власними ж заявами.
Окремо зазначу: така поведінка не лише не має нічого спільного з правовою державою, але й жодним чином не прикрашає людину ні як колишнього чоловіка, ні як відповідального громадянина.
У праві існує простий принцип: або ти йдеш до слідчого з доказами, або несеш відповідальність за публічні обвинувачення. Третього не дано».
