Бузанов: ототожнення адвоката з клієнтом – це маніпуляція суспільною думкою

В умовах інформаційних війн та високої поляризації суспільства особливої актуальності набуває маніпулятивний прийом ототожнення адвоката з його клієнтом. 

Про це пише адвокат Дмитро Бузанов у своїй колонці на Главком.

За словами Бузанова, ототожнення – це нав’язування думки, що юрист поділяє злочини чи погляди клієнта, якого він захищає. 

«У масовій свідомості часто ігнорується простий принцип: адвокат – це юридичний представник, а не моральний поручитель клієнта», – наголошує він. Такий підхід дискредитує не лише конкретного захисника, а й саму систему правосуддя.

Бузанов пояснює, що ототожнення базується на класичних логічних хибах – «вина за асоціацією» та ad hominem.

«Замість дискусії по суті увагу переводять на особу адвоката. Якщо клієнт поганий – адвокат також “поганий”, отже, його аргументи не варто слухати», – пише юрист.

Ad hominem, за його словами, проявляється у прямих образах, натяках на упередженість чи навіть порівняннях із тоталітарними фігурами: «Захищає обвинуваченого в держзраді – це якби захищав Гітлера». Мета – не аналізувати докази, а деморалізувати адвоката й підірвати довіру до правосуддя.

У публічних процесах, особливо щодо політиків чи обвинувачених у корупції, ототожнення часто використовується для інформаційних атак. За словами адвоката, це спотворює сприйняття судових процесів, змушує юристів відмовлятися від справ і створює враження, що вся адвокатура «замішана» у корупції чи зраді.

Дмитро Бузанов нагадує, що 16 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила закон № 4547-IX (законопроєкт № 12320), який вводить адміністративну відповідальність за публічне ототожнення адвоката з клієнтом. Штраф становитиме від 10 200 до 13 600 грн, а за повторне порушення – до 13 600 грн.

«Це спроба зупинити практику, коли юристів таврують через їхніх підзахисних», – зазначає автор.

Водночас частина журналістів та громадських організацій критикує нововведення, вбачаючи в ньому «загрозу свободі слова» та ризик «охолоджувального ефекту» для медіа.

На думку Бузанова, адвокати мають відповідати публічно:

• наголошувати, що їхня діяльність – це виконання функцій правосуддя, а не схвалення клієнта;
• називати речі своїми іменами: «Це вина за асоціацією і ad hominem, вони не мають відношення до фактів»;
• нагадувати, що захист непопулярного клієнта гарантує права всім громадянам.

«Ототожнення адвоката з клієнтом – старий, але ефективний трюк, який відволікає від суті справи. Усвідомлення цього механізму дозволяє нейтралізувати маніпуляцію та захистити верховенство права», – підсумовує юрист.