Підводячи підсумки свого офіційного візиту до Польщі, президент України Володимир Зеленський назвав результати поїздки проривом у відносинах двох країн. Прозвучало оптимістично та обнадійливо, враховуючи деяку кризу у взаєминах Києва і Варшави в останні кілька років.
Опускаючи схильність будь-якої влади до гіперболізації своїх досягнень, Зеленському все ж вдалося вирішити принципове питання: зрушити україно-польський застій у відносинах і запропонувати перезавантаження. Від якого у перспективі повинні виграти обидві країни. І ось чому.
Загальний контекст візиту до Польщі
Останні роки обидві країни переживали певну токсичність по відношенню один до одного на тлі історичних розбіжностей. Руйнування могил воїнів УПА у польському селищі Грушовичі у 2017 році стало 15 за рахунком актом вандалізму проти українських історичних пам'яток на території сусідньої держави з 2014 року.
Інцидент у Грушовичах і млява реакція польських властей змусили Київ діяти жорстко. І накласти мораторій на пошукові роботи в Україні для польських істориків. Тоді країна висунула Польщі умови: в обмін на відновлення пошуків відновити знищені пам'ятники. Це була справедлива вимога, на яку Варшава в результаті не пішла.
Попередник Зеленського Петро Порошенко намагався вирішити конфлікт з поляками, ініціюючи спільні політичні акції із президентом Польщі Анджеєм Дудою. Однак на ділі сторони не просунулися далі намірів. І фактично, відносини країн щодо цього ключового і складного історичного аспекту завмерли у кризовій фазі.
Поступки Зеленського: продумана стратегія або вимушений хід?
Зеленський вибрав стратегію поступок першим, запропонувавши розблокувати процес пошуку пам'ятних місць поляків в Україні:
«Я готовий розблокувати отримання дозволів на проведення пошукових робіт в Україні. А польська сторона впорядкує українські місця пам'яті в Польщі»
президент УкраїниПропозиція викликала захват у Варшави і критику на батьківщині. Експерти побоюються одностороннього руху України назустріч Польщі.
«Кроки назустріч шукати дійсно варто, але робити це треба спільно. І якщо президенту Зеленському це вдалося – принаймні, почати процес відновлення довіри і взаємного прощення, то дай Бог. Зараз я не чув нічого, що б говорило про взаємність»
Прихильники, навпаки, відзначають, що топтання на місці там, де можна поступитися, тільки шкодить обом партнерам:
«Будь-яка реалістична політика в нашому становищі буде політикою добре продуманих поступок, бажано щодо другорядних питань. Поступок правильних, розрахованих, що запрошують до кроків у відповідь. Якщо у відповідь кроків не буде, її потрібно переглядати. Але ніяк не оголошувати всіх навколо ворогами, і перетворювати у камені спотикання будь-які питання»
Звинувачення Зеленського в необдуманій готовності поступатися першим вже звучали. Зокрема, в контексті відносин з Росією, щодо ситуації на Донбасі і у питанні Криму. І ряд аналітиків, а також опонентів президента заявляли про наївність глави України. Однак, Польща – не Росія. Яку, до слова, не запросили на заходи з нагоди річниці Другої Світової.
І якщо з Кремлем і Путіним домовлятися і довіряти рівносильно якщо не політичному самогубству, то самообману, з Варшавою все ж інакше. Тому що «без незалежної України не буде незалежної Польщі, а без незалежної Польщі – незалежної України».
Відома теза польського полководця Юзефа Пілсудського визначала принципи взаємодії двох країн багато років після розвалу Радянського Союзу. Що працювало на взаємний інтерес.
Ймовірно, що вихід з глухого кута на історичному ґрунті, в якому опинилися обидві європейські столиці, це правильна стратегія. Підкріплена ініціативою Зеленського спорудити на кордоні між країнами спільний меморіал примирення. А також створити під патронатом президентів нову групу українських і польських істориків, які будуть спільно вивчати минуле двох держав.
Подолання плям минулого задля розбудови майбутнього
Наскільки продумана стратегія примирення і поступок, і яка її ціна для України? Аналітики, які відстежували візит Зеленського до Польщі, не можуть оцінювати на даному етапі. Так як президент не отримав підтвердження з боку Дуди та інших офіційних осіб будь-яких гарантій рухатися назустріч.
Як і не було підписано відповідних заключних документів, або підсумкового комюніке. У цьому – слабкість позиції України і недосвідченість нової влади, яка часто діє експромтом і ситуативно. Ще один закид на адресу команди президента – немає заздалегідь продуманих чітких стратегій у міжнародній політиці.
Ризики того, що Зеленський програє Дуді певні інтереси України у питаннях історії, існують. Рівно як і шанси на те, що сторони закопають сокиру війни на ґрунті минулого. І більше не захочуть його піднімати на поверхню, так як це шкодить обом партнерам.
Ймовірно, що польська сторона буде чекати прикладної реалізації намірів України. Новопризначений міністр закордонних справ Вадим Пристайко 2 вересня вирушив до Польщі з робочим візитом. Після чого очікується більше конкретики щодо не задокументованих домовленостей Зеленського і Дуди.
Якщо у питанні історії сторони все ще домовляються, то в економіці і безпеці прогресу і результатів більше.
Спільні політичні позиції
Принципові зовнішньополітичні позиції України і Польщі збігаються, що важливо для обох країн:
- Неприпустимість зняття санкцій з Росії до моменту деокупації Донбасу і повернення Криму;
- Критика «Північного потоку-2» і важливість диверсифікації енергетичних ризиків для Європи.
«Ми говоримо з Польщею єдиним голосом: «Північний потік-2» неприйнятний і несе в собі загрози, в тому числі і військового характеру, для усієї Європи. Ми одночасно виступаємо за диверсифікацію джерел енергопостачання, а також енергетичну співпрацю в трикутнику Польща-США-Україна»
президент УкраїниОстаннє вилилося у підписання Меморандуму між трьома країнами про співпрацю в сфері енергетики.
Тристоронній газовий контракт: чому це важливо для України
Цілі посилити регіональну енергетичну безпеку переслідують усі три країни, кожна спираючись на власні національні інтереси. І це правильно. Україні та Польщі важливо диверсифікувати поставки газу. Америці – продавати скраплений газ в Європу.
Сторони погодили участь у проекті європейського газопроводу Baltic Pipe, який повинен з'єднати Польщу і Норвегію.
«На зустрічі з Міністром енергетики США Ріком Перрі, яка передувала підписанню Меморандуму, ми обговорили важливість диверсифікації ризиків, продиктованих залежністю від поставок російського газу як для України, так і для Польщі. Одним з кроків забезпечення енергетичної незалежності нашої держави буде налагодження поставок зрідженого газу через Польщу. Для цього буде побудовано спеціалізований інтерконнектор, який об'єднає наші газотранспортні системи»
Мова про термінал зрідженого газу в польському Свіноуйсці, звідки Україна зможе отримувати енергоресурси в обсязі 6 млрд кубометрів рік з 2021 року:
«За два роки потужність газопорту в Свіноуйсці збільшиться на 50% - до 7,5 млрд. кубометрів. Завдяки цьому буде можливість приймати зріджений газ з США, який придбає українська сторона, або ж Україна зможе купити газ у польській Нафтогазовій компанії»
Україні також необхідно розвинути свою ділянку газопроводу для з'єднання з польським терміналом.
«Не дивлячись на те, що підписана лише декларація про наміри, а польська газотранспортна інфраструктура зможе забезпечити повноцінний транзит газу в Україну не раніше 2022 року, меморандум повинен стати потужним аргументом у нашому протистоянні з «Газпромом»»
***
Головний висновок з візиту Зеленського до Польщі полягає в тому, що нова влада готова долати зовнішньополітичні кризи, пропонуючи поступки своїм партнерам. Через характерну для команди президента недомовленість, оцінювати розумність поступок на перший погляд складно. Однак і упиратися в проблеми минулого, як показав попередній досвід, зовсім не стратегія на перспективу. У кращому випадку – простій на місці.
Якщо Україна і Польща можуть і хочуть працювати в економіці, безпеці, енергетиці та інших стратегічних напрямках, взаємно посилюючи один одного, тоді вони просто зобов'язані примиритися, починаючи із взаємного прощення. Простягнути руку першим – не соромно і не програшно, особливо, якщо з іншого боку цю руку готові прийняти. Польща – не Росія, варто про це пам'ятати.
