Виїжджають не лише молоді чоловіки, але й молоді дівчата.
Тому ми не можемо говорити про лише від'їзд молоді з числа чоловіків — ми можемо говорити загалом про від'їзд молоді з України.
Це пов'язано, звичайно, передусім з війною. Для чоловіків це ризик бути мобілізованими. Але головна проблема в іншій площині. Передусім це відсутність впевненості в майбутньому, втрата цієї впевненості. Тобто молодь не може планувати своє життя. Це зменшення цивільних свобод, що стосується способу життя, того, як молодь хоче жити. Вона хоче отримувати вільний доступ до всіх надбань культури, цивілізації і технологій. Всієї цієї свободи для молодіжної реалізації через збіднення і радикалізацію українського суспільства зараз стало менше.
Мені розказують люди, які керують IT-кластерами, які пропонують дуже високі зарплати молоді — а вона все одно не хоче залишатися. Тому що вони кажуть, що немає хороших ресторанів, хороших дискотек, що є багато обмежень на різного роду інтелектуальний продукт, співпрацю, тощо. І молодь їде з України в тому числі для того, щоб отримати кращі соціально-економічні перспективи в суспільстві, яке більш стабільне, яке може дати все, що можливо в демократичному суспільстві.
Ці причини формують те, що наше молоде покоління часто втрачає свій зв'язок з Україною, не бачить власного позитивного майбутнього в Україні. Не забуваємо також, що молодим людям зробити такий крок простіше: у них попереду ще багато років життя, вони розуміють, що зможуть соціалізуватися в інших суспільствах, досягти там гідного місця. Їм нема чого втрачати: у них ще не настільки багато родинних зв'язків, вони не створили сім'ї, не мають великої кількості активів, будинків чи квартир…
Це і провокує масовий відтік молоді. І якщо ми кажемо про людей старшого чи середнього покоління, то вони ще можуть повернутися в разі припинення війни. А от відсоток повернення молоді буде набагато нижчим у порівнянні з іншими групами суспільства.
Руслан Бортнік
