День Конституції України: історія свята та значення Основного Закону

 

День Конституції України, що традиційно відзначається 28 червня, є однією з найважливіших дат у календарі сучасної України. Це не просто державне свято, а глибоке нагадування про основоположні принципи, які сформували нашу державність після здобуття незалежності. У 2025 році День Конституції України 28 червня випадає на суботу. 

У цей день ми вшановуємо ухвалення Основного Закону 1996 року, який визначив Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу, заклавши фундамент для розвитку вільного суспільства та захисту прав і свобод кожного громадянина. Цей день є втіленням прагнення українського народу до самовизначення, демократії та верховенства права. Щоб краще зрозуміти значення цього свята, розглянемо його історію та ключові аспекти Основного Закону.

Коли почали відзначати День Конституції України

День Конституції України почали відзначати офіційно з 1996 року, одразу після її ухвалення. Закон України "Про прийняття Конституції України і введення її в дію", який був ухвалений Верховною Радою України 28 червня 1996 року, у пункті 10 зазначав: "День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України". Таким чином, свято було запроваджене одночасно з самим Основним Законом. У 2025 році Основному Закону України виповниться 29 років. 

Коли була заснована Конституція України

Заснування Конституції України як постійного, основного закону держави стосується моменту її прийняття Верховною Радою України. Отже, сучасна Конституція України була заснована, тобто прийнята і введена в дію, 28 червня 1996 року.

Проте конституційний процес в Україні має давню історію. Початки української конституційної думки сягають часів Конституції Пилипа Орлика 1710 року, яка вважається однією з перших демократичних конституцій Європи. Цей документ, відомий як "Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького", закладав основи поділу влади, визначав права і обов'язки гетьмана, старшини та козацтва, обмежуючи владу правителя.

Фото: якою була перша конституція України Пилипа Орлика

У XX столітті також були спроби створення конституційних актів під час Української Народної Республіки та інших державних утворень, що свідчить про невпинне прагнення українського народу до самовизначення та правового регулювання життя. Конституція Української Народної Республіки, офіційно відома як Статут про державний устрій, права і вільності УНР, є ключовим, хоча й маловідомим, документом в історії українського державотворення. Цей Основний Закон УНР був прийнятий Центральною Радою 29 квітня 1918 року - в останній день існування Центральної Ради перед приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського.  

Фото: Конституція УНР

Однак саме Конституція 1996 року стала першою повноцінною Конституцією незалежної України, що відповідає сучасним демократичним стандартам і заклала міцний фундамент для її розвитку як суверенної європейської держави. Вона стала головним регулятором усіх сфер суспільного життя, визначаючи структуру влади, права та свободи громадян.

Яка дата ухвалення Конституції України

Єдиною і офіційною датою ухвалення Конституції України є 28 червня 1996 року. Цього дня, після майже доби безперервної роботи, народні депутати Верховної Ради України ухвалили Основний Закон, що стало знаковою подією для становлення молодої української держави.

Прийняття Конституції стало логічним завершенням процесу державотворення після проголошення незалежності у 1991 році. Вона закріпила Україну як суверенну, демократичну, соціальну та правову державу, визначивши ключові права і свободи людини і громадянина, а також принципи організації державної влади. З 1996 року 28 червня офіційно відзначається як День Конституції України, підкреслюючи історичне значення цієї події для українського народу.

Структура Конституції України

Конституція України є логічно побудованим документом, що складається з Преамбули та 15 розділів. Вона охоплює всі ключові аспекти функціонування держави та взаємовідносин між державою і громадянином.

Основні елементи структури Конституції України:

Преамбула: Вступна частина, що проголошує головні засади, мету ухвалення Конституції та визначає її значення для українського народу.

Розділ I. Загальні засади: Визначає суверенітет України, її державний устрій (республіка), територіальну цілісність, державні символи, мову, столицю.

Розділ II. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина: Найбільш об'ємний розділ, що закріплює широкий спектр прав (особисті, політичні, соціально-економічні, культурні) та свобод, а також обов'язки громадян.

Розділ III. Вибори. Референдум: Регулює порядок проведення виборів до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також інститут референдуму.

Розділ IV. Верховна Рада України: Визначає статус, повноваження, порядок формування та діяльності парламенту України.

Розділ V. Президент України: Закріплює статус, повноваження, порядок обрання та припинення повноважень глави держави.

Розділ VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади: Регулює діяльність вищого органу у системі органів виконавчої влади та інших центральних органів.

Розділ VII. Прокуратура: Визначає функції та засади організації прокуратури.

Розділ VIII. Правосуддя: Регулює судову систему України, принципи правосуддя, статус суддів.

Розділ IX. Територіальний устрій України: Закріплює адміністративно-територіальний поділ України.

Розділ X. Автономна Республіка Крим: Визначає статус та повноваження Автономної Республіки Крим.

Розділ XI. Місцеве самоврядування: Регулює принципи та порядок здійснення місцевого самоврядування.

Розділ XII. Конституційний Суд України: Визначає статус, повноваження та порядок діяльності органу конституційної юрисдикції.

Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України: Встановлює складну процедуру внесення змін до Основного Закону, що забезпечує його стабільність.

Розділ XIV. Прикінцеві положення: Містить норми перехідного характеру та положення щодо набрання чинності Конституцією.

Розділ XV. Перехідні положення: Містить тимчасові норми, що діяли після ухвалення Конституції до повного врегулювання певних відносин. Відповідно до пункту І розділу XV Перехідні положення Конституції України, закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією України, не повинні суперечити Конституції України, а отже, можуть перевірятися на предмет їх конституційності.

Кожен з цих розділів деталізує відповідні сфери державного і суспільного життя, забезпечуючи цілісність та системність українського законодавства. Розуміння структури Конституції дозволяє краще осягнути її логіку та важливість для функціонування демократичної держави.

Чому Конституція є основним законом держави

Конституція є основним законом держави через свою найвищу юридичну силу: усі інші закони та акти не можуть їй суперечити. Вона має пряму дію, дозволяючи громадянам посилатися на неї для захисту своїх прав.

Цей документ закріплює фундаментальні права і свободи, визначає державний устрій та форму правління, а також чітко розподіляє владу на законодавчу, виконавчу та судову гілки.

Особливий порядок прийняття та зміни Конституції гарантує її стабільність. Вона є джерелом легітимності для всіх державних органів, будучи не просто збіркою законів, а суспільним договором, що є фундаментом правопорядку та демократії.