День кримського спротиву: як пам'ять дітей Криму стає формою боротьби
Україна 26 лютого відзначає День кримського спротиву російській окупації, вшановуючи мужність тисяч людей, які у 2014 році вийшли під стіни Верховної Ради АР Крим.
Про це пише Суспільне Культура.
Ця дата стала початком тривалої боротьби, а для багатьох дітей півострова — першою точкою зіткнення з війною, що визначила їхнє подальше дорослішання.
Музей воєнного дитинства активно працює над збереженням цих унікальних свідчень, фіксуючи досвід молоді, яка опинилася в епіцентрі історичних потрясінь.
Станом на січень 2026 року українська колекція закладу вже налічує понад 850 глибоких інтер’ю та 1470 пам’ятних предметів.
Дослідники музею розглядають інтерв’ю не лише як метод збору даних, а як безпечний простір для рефлексії та структурування травматичних спогадів.
Це дозволяє респондентам, які зустріли війну в Криму чи на Донбасі, переоцінити пережите через призму часу.
Дослідниця музею Вікторія Нестеренко говорить: «Для мене інтерв’ю з Криму, Луганська та Донецька 2014–2015 років — це завжди про рефлексію того досвіду, який людина пережила у той час».
З роками емоційні описи страху в розповідях поступаються місцю глибокому осмисленню подій.
Важливим аспектом роботи є етичний підхід, де безпека дитини завжди стоїть вище за будь-який науковий чи дослідницький інтерес фахівців.
Команда суворо дотримується принципу «Не нашкодь», надаючи учаснику право зупинити розмову або відмовитися від неї в будь-який момент.
Дослідниця музею Світлана Телуха розповідає: «Будь-яка ідея чи дослідження не може дозволити собі нанести травму людині».
Такий підхід допомагає дітям відчути, що їхні історії є справді важливими для суспільства.
Процес документування повертає підліткам відчуття агентності та контролю над власним життям, яке намагалася зруйнувати війна.
Вони самі вирішують, які деталі зробити публічними, а які залишити приватними, обираючи між справжнім ім’ям та псевдонімом.
Світлана Телуха пригадує: «Відчувалося таке полегшення… Відчуття, що їхня історія є цікавою, важливою». Можливість бути почутим у безпечному середовищі стає для багатьох першим кроком до подолання внутрішньої ізоляції.
Окрім усних свідчень, музей збирає матеріальні об’єкти — книги, іграшки та навіть цифрові розробки, що допомагають відновити заблоковані пам’яттю епізоди.
Кожна річ у колекції є візуалізацією мікроісторії про втрачений дім, опір або повсякденність в умовах окупації.
Дослідниця музею Наталі Козак пояснює: «Предмет може підсвітити те, що психіка людини може стерти з пам’яті. Ця річ для нас одночасно залишається ключовим свідком, зберігачем і візуалізацією досвіду дитини».
Навіть звичайні предмети побуту можуть стати вагомими документами епохи та доказами політичного насильства.
Наприклад, купюра, випущена спеціально до окупації Криму, трансформувалася зі змісту гаманця на матеріальний слід російської пропаганди.
Нагадаємо, активісти «Жовтої стрічки» за два дні розмістили у Криму понад 200 символів спротиву.
Також у Криму окупанти проводять нову хвилю фільтраційних заходів.
