Форуми створюють для діалогу — так принаймні було заявлено й цього разу.
ІV Прикарпатський юридичний форум «Адвокатура й правосуддя у добу змін» мав стати місцем, де чесно обговорюють виклики для адвокатури. Але коли я відкрив програму Форуму, то побачив, що на Першій платформі «Адвокатура майбутнього: стратегія розвитку професійної спільноти» обговорювати «адвокатуру майбутнього» збиралися без участі офіційних представників ключової інституції. Адвокатуру України активно критикували. У якийсь момент мені стало зрозуміло, що мовчати буде означати погодитися з необґрунтованою критикою, що для мене як для людини та професійного адвоката не є характерним. Тож скажу кілька слів.
Не зрозуміло чому, але обговорення адвокатури було спроєктоване без участі того суб’єкта, який за законом уповноважений представляти адвокатів України. На ключову першу платформу «Адвокатура майбутнього: стратегія розвитку професійної спільноти» не запросили жодного представника Ради адвокатів України чи Національної асоціації адвокатів України.
Замість цього до дискусії залучили правників, які говорили про адвокатуру ззовні, а подекуди й без професійного статусу адвоката. Водночас три адвокати, що дійсно мають відношення до НААУ як представники профільних комітетів, були включені до інших панелей — суто галузевих, де обговорювали проблеми надання правової допомоги у кримінальному та цивільному провадженні. І запрошували їх не як носіїв позиції адвокатського самоврядування, а як експертів у конкретних сферах.
Такий формат неминуче створює перекіс: конституційний інститут критикують, але його представника за столом немає. Звучать висновки, які автоматично набувають статусу «позиції професійної спільноти», хоча реальна професійна спільнота в обговоренні участі не бере. Саме тому ця розмова виглядала не як діалог, а як монолог.
Спікери повторили практично повний набір претензій, які протягом останніх років озвучуються із тіньових звітів у публічні виступи:
- нелегітимність керівництва НААУ — через те, що повноваження голови нібито «мали завершитися» раніше;
- «простроченість» органів адвокатського самоврядування та відсутність нового з’їзду;
- теза про нібито недемократичну модель, яка «не оновлюється»;
- звинувачення у відсутності підзвітності адвокатам;
- критика процедур доступу до професії, дисциплінарної практики, підвищення кваліфікації, фінансів.
Але ж це все вже було. І в минулорічному Тіньовому звіті до розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України за 2023 рік, і в його копії за 2024-й. Ті самі тези — лише озвучені на іншому майданчику та подані як «особиста думка експертів».
І саме тому було дещо іронічно чути весь цей «обвинувальний акт» у залі, де не було самого «обвинуваченого». А як же право на захист «обвинуваченого» і його право бути почутим і відповісти на звинувачення? У підсумку перша панель перетворилася на констатацію спікерами односторонніх і одностайних висновків.
Моя участь у форумі не передбачала обговорення адвокатського самоврядування. Я був запрошений на суто галузеву платформу, де обговорювалися актуальні проблеми участі адвоката у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану. Але після низки, відверто, необ’єктивних звинувачень НААУ, мовчати мені як адвокату, який щоденно захищає невинуватих було дивно. Тож я дозволив собі короткий коментар. Саме коментар, а не доповідь.
Я нагадав, що за останні роки кількість комітетів НААУ зросла з двох до тридцяти, і це не про бюрократію — це про системну роботу. Комітети готують законодавчі пропозиції, проводять навчання, реагують на порушення прав адвокатів, працюють із темами мобілізації, гарантій діяльності, обшуків, проблем у взаємодії з правоохоронними органами.
Так, у комітетів НААУ немає «політичних» повноважень, але щоденна робота адвокатури формується саме там — у конкретних кейсах і конкретних рішеннях. Це те, що реально працює, але те, що «реформатори» воліють не помічати. Тому говорити, що «в адвокатурі нічого не відбувається», м’яко кажучи, абсолютна неправда.
Це була моя єдина ремарка. І вона прозвучала не для того, щоб комусь опонувати, а щоб не створювалося хибне враження про стан справ НААУ у цій площині.
Але ж НААУ вже відповідала на ці претензії. Вони розглядалися на засіданні Ради адвокатів України і за підсумками було затверджено офіційну позицію - є відповідне публічне рішення від 21.09.2025 № 65. Думаю, варто нагадати бодай ключові моменти.
По-перше, НААУ — єдиний за законом представницький орган адвокатури. Це прямо встановлено ст. 45 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Жодна інша структура, організація чи ініціатива не має мандату говорити від імені адвокатів України.
Тому дискусія про реформу адвокатури без участі НААУ — очевидно не має перспектив.
По-друге, в умовах воєнного стану неможливо проводити з’їзд у форматі, який гарантує безпеку делегатів, а зміна правил проведення з’їздів в онлайн-форматі потребує внесення змін на рівні закону. До того ж діє принцип безперервності інституцій у період війни — аналогічний тому, за яким продовжують повноваження інші державні та самоврядні органи.
Саме тому ще 5-6 вересня 2022 року Рада адвокатів України ухвалила рішення про скликання Звітно-виборчого Шостого з’їзду адвокатів України, затвердила його порядок денний, порядок проведення та перелік організаційних заходів. До порядку денного, окрім оновлення керівництва адвокатського самоврядування, були включені й питання делегування представників до Вищої ради правосуддя та органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів. Одночасно РАУ прийняла рішення про скликання конференцій адвокатів регіонів для обрання делегатів. Керівники органів адвокатського самоврядування, чиї повноваження спливали 17 листопада 2022 року, продовжили здійснювати їх на підставі принципу континуїтету — до моменту проведення з’їзду й обрання нового складу.
По-третє, критика «недемократичності» моделі адвокатського самоврядування ґрунтується на некоректних або вирваних із контексту твердженнях. Формування органів самоврядування, квоти, порядок делегування — все це чітко регламентовано законом, а не «внутрішніми домовленостями». Тобто сьогодні просто реалізується саме та модель, що встановлена Законом.
По-четверте, звинувачення про «непідзвітність» також не відповідають дійсності. Вся діяльність органів НААУ підзвітна конференціям адвокатів регіонів і з’їзду адвокатів України, а фінансова звітність публікується у встановленому законом порядку. Усі інші твердження — це, фактично, вимога змінити закон не через парламент, а через тиск ззовні.
І нарешті, у позиції РАУ прямо сказано: тіньовий звіт містить численні неточності, логічні підміни та оцінки, які виходять за межі компетенції його авторів. Фактично це аналітичний документ громадських організацій, а не офіційний інструмент оцінювання, і його висновки не можна видавати за «стан адвокатури».
Враження від ключової сесії було досить показове: про реформу адвокатури говорили люди, які не беруть участі в роботі органів самоврядування, не відповідають за реалізацію закону і не несуть перед адвокатами жодної інституційної відповідальності. Усе це створює зручну, але нереалістичну модель: критикувати – легко, реалізовувати – нікому.
Але одночасно з тим, коли в публічному просторі повторюються одні й ті самі тези з тіньових звітів, органи НААУ працюють в межах закону та виконують функції, які на неї покладені. Проводяться комітетські засідання, готуються законодавчі пропозиції, забезпечується навчання, надається допомога адвокатам, фіксуються випадки порушення гарантій адвокатської діяльності, подаються відповідні звернення, представники ідуть в суди — усе те, що не потрапляє в резонансні «обговорення», але становить щоденну роботу конституційного інституту.
Саме тому будь-яка розмова про адвокатуру без врахування реального стану органів самоврядування та норм профільного Закону виглядає не як пошук рішень, а як створення паралельної реальності. У ній НААУ — «мовчить», хоча її не запрошують; «не реагує», хоча офіційні документи ухвалює; «не оновлюється», хоча з’їзд скликаний і його проведення впирається у воєнні обставини.
Звісно, я не претендую на роль адвокатського «омбудсмена», але точно знаю одне: чесна розмова про майбутнє адвокатури неможлива без участі тих, хто цю адвокатуру представляє за законом і працює в ній щодня. Форум міг стати такою розмовою — і, сподіваюся, все ще може стати. Але для цього треба зробити просту річ: посадити за стіл усіх учасників. Інакше, погодьмося, це не дуже нагадує реформу.
Олексій Горох, заступник голови Комітету НААУ з питань кримінального права та процесу
