Відбувся ще один архіважливий момент в історії становлення українського Православ'я. Святіший Патріарх Варфоломій I, глава Константинопольської Православної Церкви та верховний ієрарх в системі Світового Православ'я, підписав з президентом Петром Порошенком Договір про взаємодію та співробітництво між Вселенським патріархатом та Україною. Підписання відбулося у резиденції Варфоломія I на Фанарі, в Стамбулі, 3 листопада.
Текст угоди поки не оприлюднений. Але в цілому Договір регулює процес комунікації між Константинопольською церквою і державою Україна в частині сприяння об'єднанню православних конфесій в єдину помісну церкву. Розповідаємо деталі угоди і значення документа для України.
У чому суть Угоди
Радник президента роз'яснив, що підписання документа з Константинополем не суперечить українському законодавству. Зокрема, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Україна як держава буде сприяти реалізації та захисту законних інтересів релігійних конфесій, в даному випадку – процесу об'єднання православних церков.
З цією метою створюється представництво Вселенського патріархату, яке буде розміщене в Андріївській церкві у Києві:
До передачі в користування Константинополю, Андріївська церква була Кафедральним собором Української Автокефальної Православної Церкви. Метою ставропігії є дотримання усіх канонічних вимог в процесі створення єдиної церкви в Україні і сприяння у визнанні української автокефалії іншими помісними церквами.
Після підписання Договору на Фанарі, Петро Порошенко пояснив значення цього документа:
Коментар Вселенського Патріархату
Патріарх Варфоломій I вважає, що підписання документа прискорить об'єднавчий процес українського Православ'я та надання Томосу про автокефалію:
Святіший Патріарх пояснив рішення Синоду надати незалежність українській православній церкві:
Реакція РПЦ
У Російській Православній Церкві прокоментували підписання Договору. Глава синодального Відділу РПЦ Володимир Легойда повідомив, що Договір між Україною і Константинополем не означає створення єдиної помісної церкви.
Глава відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, митрополит Волоколамський Іларіон вважає підписання Договору політичним актом:
Митрополит Іларіон висловив думку про те, що після зняття анафеми з патріархів «розкольних» УПЦ КП та УАПЦ Філарета і Макарія, Варфоломій втратив зв'язок із канонічним православ'ям і не може бути предводителем Вселенського Патріархату.
Як відомо, РПЦ призупинила спілкування з Константинопольською церквою. За повідомленнями глави Управління Московської патріархії по закордонних установах архієпископа Віденського і Будапештського Антонія, РПЦ має намір збільшити кількість своїх парафій за кордоном. На думку архієрея, це особливо актуально там, де є парафії Константинопольської церкви, але немає – РПЦ, щоб після розриву зв'язків забезпечити віруючих духовним спілкуванням у російській церкві:
Значення документа
Угода про взаємодію та співробітництво між Вселенським патріархатом і Україною – важливий документ з точки зору того об'єднавчого процесу, для якого він і створений. На суб'єктивний погляд автора статті, це свого роду - «угода про наміри», меморандум цілей і тд.
Держава в Україні відокремлена від Церкви і не повинна втручатися у внутрішньо-церковні справи. Це зафіксовано Конституцією та законами України. Але правда і те, що держава сприяє реалізації прав церковних організацій. В даному випадку, сприяэ об'єднанню православних церков в єдину помісну. Про що говорив радник Павленко.
Чи має цей Договір юридичну силу? Однозначної відповіді на це питання немає. З одного боку – підписант Вселенський Патріарх, який не є суб'єктом міжнародних відносин, він не представляє ні державу, ні міжнародну інституцію. З іншого боку – підписант президент України, який не належить до числа суб'єктів релігійних правовідносин.
Ростислав Павленко зазначив, що Договір не є міжнародним і не вимагає ратифікації Верховною Радою. Він називає його – рамковою угодою. По суті – це так і є. Рамкові угоди не деталізовані і не передбачають якихось чітких термінів реалізації. Просто кажучи, це виклад намірів.
Тому в нашому розумінні, значення Договору лежить у площині моральних орієнтирів та важливості дотримання усіх канонічних законів в процесі надання автокефалії. Очевидно, що материнська Церква, маючи право надання Томосу, повинна спостерігати за об'єднавчим процесом та суворим дотриманням церковних канонів, щоб помісна церква в Україні була визнана іншими помісними церквами та увійшла до єдиної сім'ї Світового Православ'я.